Орест КУЗЫК: "Буду рад конкурировать за место в основе "Динамо"

– Важко говорити, адже підготовку ми вели зовсім в іншому складі, і на зборах награвались інші футболісти. Коли виходили грати з харків’янами, конкуренція тиснула на кожного з нас, кожен хотів довести право грати в основному складі. Коли ж сказали, що посилення складу не буде, можливо, у когось, і з’явилась певна вальяжність чи розслабленість. Однак 6 поразок без єдиного м’яча, коли нібито і моменти є, зрозуміти важко у будь-якому випадку.

– Вони були у Туреччині разом з усіма, потім повернулись до Ужгорода і продовжили тренування. Так тривало приблизно місяць-півтора. Коли ж стало зрозуміло, що в офіційних іграх вони не допоможуть, хлопці подались до команд Першої та Другої ліг. Знаю, що хтось підсилив рівненський «Верес», інші поїхали до «Гірника» з Кривого Рогу. Тому що усі хотіли мати офіційну ігрову практику.

– Це індивідуальні особливості кожного. Кожен має розуміти, що він все одно має виходити на поле і грати лише краще, а не опускатись у власному рівні. Хоча підсвідомо без конкуренції це зробити не завжди просто. Але проблему все ж варто не тут шукати, а дещо глибше.

– Звичайно, і я хотів повернутись до «Динамо», проте на сьогоднішній день я не можу конкурувати з тими виконавцями, які задіяні у головній команді. А так я маю можливість грати у Прем’єр-лізі, залишатись на видноті та доводити спеціалістам та тренерам, на що я здатен. Щодо «Говерли»… Важко було розглядати інші пропозиції. Поки перебував у таборі молодіжної збірної, я пропустив збори. А без них у новому колективі було б набагато складніше.

– На початку турніру було грати легше. Сама команда виглядала зіграно, були свої лідери, які виступали на такому рівні не перший рік, за якими потрібно було тягнутись. Та і багато вихідців з «Динамо» легше розуміли один одного. Зараз жодного з цих факторів не залишилось, і рівень команди помітно знизився. Тому порівнювати і власну гру напевне не візьмусь.

– Себе все ж оцінювати не буду. А відштовхуючись від командних результатів, багато чому можна було навчитись. Нехай ми виграли до відпустки лише раз, але здобути 7 нічиїх також було непросто. Навіть з лідерами («Динамо», «Дніпром», «Шахтарем», «Зорею») ми виглядали непогано. Зараз цього не скажеш – все набагато гірше.

– Головний інтерес – демонструвати свій рівень майстерності, доводити, що ти собою являєш. Тим більше, відповідальності за результат вже немає. А отже, потрібно виходити на поле, демонструвати красивий комбінаційний футбол, який подобатиметься вболівальникам.

– Команда з хорошим рівнем футболу, яка цілеспрямовано б’ється за очки, має конкретну мету – потрапляння до Ліги Європи. Тож для неї кожен поєдинок на вагу золота. Теорія допоможе нам розібратись, як будемо діяти, а готуємось до чергового туру у звичайному режимі.

– В’ячеслав Вікторович знаходиться у Києві, де займається отриманням атестату для «Говерли», щоб вона могла продовжити свої виступи у Прем’єр-лізі. Більше цього ніхто зробити не може, а ми поки що займаємось під керівництвом Олексія Величка.

– Звичайно, про сучасну базу мова не йде. Однак є два поля у нашому розпорядженні цілком пристойної якості. А це головне у тренувальному процесі. Хоча, звичайно, це не «Динамо» і не «Шахтар». Втім, можливість підтримувати кондиції, награвати тактичні та технічні моменти для наступних ігор у нас є.

– Я прагнув увесь цей час принести побільше користі, заробити більше командних очок. Для мене це великий досвід, адже саме «Говерла» - моя перша команда, де я заграв на такому рівні, можна сказати, у дорослий футбол. Тому я вдячний Ужгороду і клубу з цього міста. Що буде далі – подивимось… Дограємо дві зустрічі, а у паузі будемо розглядати мої подальші перспективи. Звичайно ж, хочеться у «Динамо». Зможу конкурувати за місце в основі – буду дуже радий, а, можливо, доведеться знову йти в оренду.