Владислав ВАЩУК: "На поле была Команда с большой буквы"

Вихід збірної України на чемпіонат Європи прокоментував учасник плей-оф зі словенцями 1999 року

— З першої до останньої хвилини вірив, що наша команда подолає цей бар’єр, — підкреслив Владислав Ващук одразу після фінального свистка поєдинку в Мариборі. — Перший матч у Львові, де підопічні Михайла Фоменка здобули перевагу в два м’ячі, не лише додавав хлопцям упевненості в своїх силах, а й показав, що Словенія не є якимось надто грізним суперником. Це не французи дворічної давнини. У Мариборі футболісти збірної України старалися не поступатися в боротьбі і показали високе бажання досягти результату. У кінці, коли господарі кинулися рятувати ситуацію, довелося трохи понервувати, але, зрештою, українці досягли омріяної мети.

— Чи можна це вважати реабілітацією за невдачу нашої збірної в 1999 році?

— Не думаю. 1999-й — це історія. Тоді були одні обставини, зовсім інший склад у нас і у словенців. Зараз виросла нова плеяда виконавців, які зробили непоганий заділ після першої гри, впевнено провели другий поєдинок, і, вважаю, цілком заслужено здобули путівку на чемпіонат Європи у Франції.

— Не думаєте, що господарі діяли занадто грубо, особливо коли розбили голову Артему Кравцю, а на компенсованих до основного часу хвилинах ледь не травмували Євгена Коноплянку?

— Словенці з самого початку вибрали тактику брудного футболу: вже на першій хвилині капітан команди Цесар відверто грубо зіграв проти Євгена Селезньова, отримав за це попередження, а в другому таймі арбітр повинен був його вилучати, але пожалів. А момент з вилученням іншого захисника Словенії не варто коментувати, там все було по ділу.

— Судячи зі сторони, наша збірна піддавалася на провокації, часто вступала в зайві перепалки?

— Бачив, що хлопці трималися, не дозволяли себе ображати. Так, були моменти, коли емоції зашкалювали, інколи надмірно, але на полі була Команда з великої літери.

— Пропущений м’яч не похитнув віру в нашу команду?

— Звичайно, це прикрий момент. У цьому епізоді дуже низько «сіли», треба було триматися лінії штрафної. До того ж поступилися в боротьбі на «другому поверсі», дозволили супернику один раз пробити, потім — ще раз.

— Коли забивав Андрій Ярмоленко, Кравець не поскупився і віддав пас партнеру.

— Зауважу, що скільки не брав участі в матчах такого рівня, ще жодного разу не бачив, щоб троє виходили проти одного. У той-таки час хотів би відзначити заміни, зроблені тренерським штабом, — вони однозначно посилили гру. Завжди приємно, коли футболіст виходить на поле з лави запасних і допомагає команді. Це стосується і Дениса Гармаша, і Артема Кравця, який показав непоступливість у єдиноборствах, і навіть з розбитою головою не виключався з боротьби, а коли перед фінальним свистком вийшов віч-на-віч з голкіпером, розсудливо віддав пас на Ярмоленка, якому вистачило техніки використати момент і поставити масну крапку в матчі.

— Фоменко на заключних хвилинах випустив ветерана Анатолія Тимощука. Не вважаєте, що треба більше довіряти молоді?

— Давно стверджую, що не варто дивитися в паспорт футболіста, — якщо він повністю викладається на тренуваннях, відповідає рівню команди, то немає різниці, скільки йому років. Нехай молодь доводить свою профпридатність. Тимощук ще не сказав останнього слова, в Словенії вийшов, додав позитиву в грі команди. Думаю, Анатолій ще на полях Франції стане в нагоді.

Сергій ТАЛИМОНЧИК.