Латвийский десант в украинском футболе

31 березня на стадіоні «Арена Львів» у Львові національна збірна команда України зіграє свій перший домашній матч у 2015 році. Команда Михайла Фоменка випробує свої сили у товариській зустрічі із командою Латвії.

До заявки національної команди на цей матч потрапили три абсолютних дебютанти – 19-річний захисник київського «Динамо» Микита Бурда, 24-річний півзахисник столичної команди Сергій Рибалка, а також 21-річний хавбек луганської «Зорі» Руслан Малиновський. Тобто, Михайло Фоменко матиме чудову нагоду кинути у бій гравців, які вже у найближчому майбутньому можуть отримати постійну прописку у лавах «синьо-жовтих».

Процес омолодження національної збірної – необхідний процес і вкрай важливий, і через нього проходить будь яка-команда. Не виключенням також є і збірна Латвії. Нинішній склад прибалтійської збірної налічує більше десяти гравців віком до 25 років, причому їх левова частина вже виступає у більш сильних європейських чемпіонатах (Нідерланди, Росія, Польща). Є у складі «червоно-білих» і представник українського чемпіонату – захисник Віталійс Ягодінскіс. 23-річний футболіст з початку 2012 року намагається закріпитися в обоймі одного з грандів вітчизняного футболу – київського «Динамо, а наразі набуває досвіду виступів в елітному українському дивізіоні за ужгородську «Говерлу». Зважаючи на виступи молодого та перспективного латвійця та його прогрес у кар’єрі, 14 серпня 2013 року Ягодінскіс вперше отримав виклик до першої команди країни, а вже за рік дебютував за збірну у товариському матчі із командою Вірменії.

Загалом, український чемпіонат неодноразово ставав своєрідним тестом на зрілість для багатьох представників латвійського футболу. За 24-річну історію незалежності через український футбол пройшли 15 латвійців, причому більшість з цих виконавців на той момент або вже виступали за національну збірну Латвії, або розкрили свої найкращі якості в українських клубах та потрапили до національної команди вже згодом.

Першопрохідцем латвійського футболу в чемпіонаті України став воротар Раймондас Лайзанс, який у 1992 році захищав кольори львівських «Карпат». У сезоні 1997/1998 років одразу троє наших північно-західних сусідів вирішили спробувати свої сили у Вищій лізі України. Воротар Алексейс Круцс за чотири роки лише тричі виходив грати за основний склад полтавської «Ворскли», а нападник Армандас Зейберліньш провів усього чотири матчі у складі запорізького «Металургу», після чого залишив команду. Більш успішною виявилася кар’єра одного з найвідоміших представників латвійського футболу – Андрейса Штолцерса, який наприкінці 90-х відігравав одну з ключових ролей у нападі донецького «Шахтаря», забивши протягом трьох сезонів 14 голів.

У сезоні 2003/2004 років київське «Динамо» придбало молодого і талановитого бомбардира ризького «Сконто» Маріса Верпаковскіса, який у своєму останньому сезоні за латвійський клуб забив 22 голи у 25 матчах. Провівши чотири сезони у склади киян, Верпаковскіс вирушив підкорювати більш сильний іспанський чемпіонат. Більш того, екс-гравець «Динамо», у підсумку, став кращим бомбардиром збірної Латвії за всю її історію – 29 голів у 86 матчах.

В останні роки українські клуби також часто вдавалися до послуг легіонерів з Прибалтики, зважаючи на дефіцит власних вихованців. Протягом останніх п’яти років в українському чемпіонаті виступали Артурс Сілагаійліс (2008-2010; «Кривбас», Кривий Ріг), Владімірс Колесниченко (2009-2010; «Чорноморець», Одеса), Рітварс Ругінс (2011-2012; «Іллічівець», Маріуполь), Євгенійс Космачевс (2011-2012; ПФК «Севастополь»), Александрс Фертовс (2013-2014; ПФК «Севастополь»), Іванс Лук’яновс (2012-2013; «Металург», Запоріжжя).

Слід сказати, що латвійці вже більше двох десятків років добре знайомі з українським футболом. Багато українських вболівальників футболу захоплювалися голами Штолцерса та Верпаковскіса за свої клуби на межі століть. Часи змінюються, але й досі молоді представники латвійського футболу розкривають свій талант саме в Україні, а тому і українцям, і латвійцям добре відомі можливості як клубів, так і національних збірних наших країн. Тим красномовніше лунає статус майбутнього львівського матчу, у якому візьмуть участь національні збірні двох дружніх країн – товариський!