Павел Худзик. Реквием по мечте

Увечері 8 березня півзахисник луганської «Зорі» Павло Худзік помер у лікарні міста Золотоноша, куди був доставлений після ДТП, що сталася 6-го числа на 140-му кілометрі траси Київ — Черкаси. Футболіст їхав у Київ після матчу дублюючих складів луганського клубу та «Іллічівця». 29 квітня йому б мало виповнитися 30 років...

Працюючи прес-аташе ФК «Оболонь-Бровар», найголовнішим моїм завданням було знайти спільну мову з місцевими ультрас. Виявилося, що ці хлопчата вміють не лише напрягати мого корєша за безглуздий ірокез (коли ми тікали, то зустріли пацанчика, який тоді зустрічався з, як з’ясувалося потім, коханням мого життя, тому дякую), а й володіють нестримним потоком креативу. Однією з його «заток» був фан-бар на «Оболонь-Арені». Там вішали на стіни футболки серйозних постатей в житті клубу: Сибірякова, Іващенка, Худзіка... Один з хлопців пообіцяв принести афішу з пам’ятного матчу проти «Шахтаря», коли Лупашко зламав ногу ще не чемпіону Англії Фернандіньо, а Худзік забив єдиний переможний гол.

Залишивши посаду у футбольному клубі й ставши членом команди MatchDay, я зв’язався з Павлом й попросив його надіслати мені його фото зі зверненням до фанатів «пивоварів». Йому вже не було місця в «основі» «Зарі» й у відповідь він запитав, чи не запишу я з ним інтерв’ю. Я погодився та потім забув.

Дуже прикро. Серйозно. Дивившись на самотнього Максима Коваля в літаку, що віз «Динамо» до Франції, я згадував його помилку, коли йому забивав Худзік, а «біло-сині» програвали дербі. Павло в теорії міг повернутися додому, адже «Оболонь» має тенденцію повертати колишніх. Однак замість нового роману вулицю Північну спіткала трагедія.

Говорити далі бракує слів. Тому закінчу повідомленням від Олексія, вболівальника «броварів»: «Від імені уболівальників та ультрас ФК „Оболонь“, висловлюємо слова співчуття рідним та друзям Паші Худзіка. Ми пам`ятаємо твою гру і цінуємо все, що ти зробив для нашої команди. Вічна тобі пам`ять, спи спокійно, Паша...»

Николай Кизилов