Анна СИДОРЧУК: "С первой встречи с Сергеем сразу появилась симпатия"

16-е грудня стало знаменною датою для півзахисника «Динамо» Сергія Сидорчука.

Зігравши останній матч першої частини сезону проти «Стяуа», футболіст одружився. Обраниця динамівця - Анна, економіст за освітою, випускниця запорізького національного Університету, який вона закінчила з червоним дипломом за спеціальністю «виробничий менеджмент». Вони познайомилися в Запоріжжі, там же і зіграли весілля.

- Пам'ятаєте, як познайомилися з майбутнім чоловіком? Вашу першу зустріч?

- Так, звичайно. Ми зустрілися ще в 2009-му році в Запоріжжі і довгий час були просто знайомі і спілкувалися, як друзі. Тоді Сергій з другом привіз мені пиріжок з Макдональдса (посміхається). Лише через два роки одного разу ми пішли компанією в кіно, з тих пір між нами зав'язалося більш тісне спілкування, і з 7-го січня 2011-го року, по суті, з Різдва, ми кожен день спілкуємося.

- Яке враження справив на вас майбутній чоловік, коли ви вперше побачилися?

- Хороше, відразу з'явилася симпатія. Чесно скажу, мені було цікаво з ним спілкуватися - він цікавий співрозмовник. Коли ми дружили, я завжди багато з ним розмовляла на будь-які теми. У нас багато спільного.

- Сергій зробив вам пропозицію в романтичній обстановці?

- Так, це сталося в грудні минулого року під час нашого відпочинку в Домініканській республіці. Чесно кажучи, йому вдалося зробити це несподівано (посміхається). Я в глибині душі, звичайно, підозрювала, що все до цього йде, але думала, що він зробить пропозицію на День Святого Миколая, адже ми дуже любимо це свято. Але цього не сталося, і я перестала думати на цю тему. Здогадалася вже в самий останній момент, друзі стали йому підігравати. І він чомусь в різкій формі відмовився класти мої окуляри в кишеню, виявилося, тому що у нього там була коробочка з обручкою! Сергій при всіх став на коліно, дістав її і попросив стати його дружиною. Після того, як я дала свою згоду, насамперед запитала: «Де ж ти ховав обручку?». Тому що, коли ми збирали речі, я ретельно перевіряла, чи все ми взяли, залізла в усі відділення і кишеньки валіз і сумок. Виявилося, він її ховав у гаманці, у відділі для монет. Дивно, як я її не виявила, адже гаманець постійно був у мене. Це Сергій не звертає уваги на дріб'язок, а я така, що на прохання продавця можу шукати потрібну суму в копійках.

- Коли ви познайомилися з батьками Сергія? Як вони вас прийняли?

- Ми познайомилися на стадіоні, під час одного з футбольних матчів, коли майбутній чоловік ще грав в «Металурзі». Я повинна була передати його мамі м'яку іграшку. Підійшла, зав'язалася розмова, потім на матчах стали сидіти разом, потім вони мене запросили в гості, ми чекали, поки Сергій з гри додому приїде. Потім це увійшло в звичку, стало традицією, і я їздила до них після кожної його гри. З приходом Сергія всі разом вечеряли, спілкувалися, дивилися телевізор.

- Хто був свідком і дружкою?

- Свідок - Максим Коваль, а дружка - моя подружка з інституту, ми разом вчилися з першого курсу, і вже сім років дружимо.

- Скільки запрошених було на весіллі?

- Близько 60-ти чоловік. Спочатку запрошували майже сто, але багато хто не зміг приїхати, хоча запрошення розіслали заздалегідь, за два місяці, щоб всі могли спланувати. З Києва приїхали сім'ї Ярмоленків, Безусів, Хачеріді і Коваль. Також були друзі Сергія із запорізького «Металурга», з «Шахтаря» - Кривцов, інші хлопці.

- Чиєю ідеєю було відсвяткувати весілля в Запоріжжі?

- Ми з самого початку так вирішили. Сергій відразу сказав, що тільки в Запоріжжі - це наше рідне місто, та й більшість гостей звідси.

Світлана Полякова