Артем КРАВЕЦ: "Результативность у меня неплохая, но чувствую, что способен на большее"

Інтерв’ю «УФ» дав нападник «Динамо», в активі якого вісім забитих м’ячів у цьому сезоні (п’ять — у чемпіонаті, один — у Кубку країни і два — в Лізі Європи)

— Ви перемогли «Шахтар» і в чемпіонаті, і в фіналі Кубка України. У чому секрет?

— Який секрет? У Кубку перемогли, у Суперкубку — поступилися, у прем’єр-лізі знову взяли гору. Мабуть, мали більше бажання, адже вже багато років не могли здолати «гірників» у чемпіонаті. Особисто для мене це був дуже важливий поєдинок, на який налаштовувалися по-особливому.

— Це «Динамо» вийшло на новий рівень чи «Шахтар» став слабкішим?

— Думаю, що донеччани не стали слабкішими. А те, що ми додали порівняно з минулим сезоном, видно неозброєним оком.

— В останні роки «Динамо» нестабільно виступало на міжнародній арені. Зараз ситуація змінилася. Це через те, що дісталися не найсильніші суперники?

— Не вважаю, що вся справа в суперниках. Тим більше, «Ріу Аве» не на останніх ролях у чемпіонаті Португалії, «Стяуа» взагалі провідний клуб Румунії, має великий досвід виступів у Лізі чемпіонів. На мій погляд, багато чого залежить від нашої гри. Ми стали більш злагоджено діяти, кожен футболіст знає, що робити. Тренерський штаб усе добре пояснює.

— Ви в цьому сезоні забили вже вісім м’ячів. Цьому є пояснення?

— У попередніх сезонах мені практично не довіряли. Зараз ситуація змінилася і стараюся виправдати очікування тренерів. У принципі, результативність непогана, але відчуваю, що здатний на більше. Але для мене індивідуальні досягнення другорядні.

— Складається враження, що команда розквітла після того, як пішов Олег Блохін. Чи справа в Сергієві Реброву?

— На мій погляд, велика заслуга в цьому Сергія Станіславовича. Тому що налагодилися стосунки між тренерами і футболістами, нам підказують, як тактично правильно грати, просять діяти агресивно. Все це в комплексі і дає позитивний результат.

— У кінці матчу нашої збірної з командою Білорусі Андрій Ярмоленко міг сам завершувати контратаку, але не поскупився і віддав передачу на Сергія Сидорчука. Такий футбол хочуть бачити і в клубі?

— Думаю, в такій ситуації кожен футболіст повинен віддавати пас. Так, Андрій міг взяти гру на себе, але побачив кращий розвиток подій і все зробив як слід. За це йому честь і хвала, адже другий гол повністю зняв питання щодо переможця цього важливого матчу.

— Вас щось ще вразило в двобої з білорусами?

— Звичайно, не можна оминути увагою підтримку нашої команди. З України в Білорусь приїхало багато наших співвітчизників, які створили на трибунах чудову атмосферу. Думаю, це надихало команду. Слава Богу, що перемогли, адже три очки були дуже потрібні нашій збірній.

— Було багато розмов, що в збірну могли би запросили і вас, і Олександра Гладкого. Як думаєте, чому Михайло Фоменко вас не викликав?

— Це треба у тренера питати. Я викладаюся на 100 відсотків, стараюся доводити свою придатність і в чемпіонаті, і в Лізі Європи. Хочу довести, що гідний виступати за національну команду. Думаю, Михайло Іванович мене викличе, коли вирішить, що я на це заслуговую. Я продовжую працювати, попереду в «Динамо» важливі матчі. А щодо збірної — побачимо.

— Минулого сезону ви далеко не завжди мали місце в складі «Динамо», але підписали з клубом новий річний контракт. Уболівальники це скептично сприйняли. А ви самі вірили, що зможете закріпитися в основі киян?

— У мене була домовленість, що якщо за підсумками зборів не буду потрібен команді, я піду на рік в оренду. А після того, як контракт закінчиться, ми розірвемо співпрацю. У принципі, це був останній шанс.

— А були якісь варіанти оренди?

— У принципі, були варіанти опинитися не лише в оренді. Хотів грати в Голландії, на той момент мав звідти конкретну пропозицію.

— Мабуть, травма Д’ємерсі Мбокані і трансфер Брауна Ідейє — плюс особисто для вас?

— Для Ідейє на краще, що його продали — він завжди хотів грати в англійській прем’єр-лізі. Наскільки мені відомо, він не жалкує про свій перехід. А Мбокані отримав ушкодження і вибув на певний час. Таке буває у футболі. Проте до цієї ситуації я мав бути готовий. Ще треба було використати той шанс, який мені дали.

— Може, вам хотілося зробити щось схоже на те, що вдалося Максиму Шацьких?

— Звичайно, мені хочеться забивати якомога більше. Це вимагають від нападника в будь-якій команді. Але особисті рекорди для мене другорядні. Головне — допомагати команді.

— Шацьких справляв враження такого собі «діда», здавалося, не церемонився з молодими. Ви тренувалися з ним разом. Який він насправді?

— Він зовсім не такий. Ми з Максимом тренувалися і грали разом — і в «Динамо», і в «Арсеналі». Хочу сказати, що Шацьких — хороша людина. Ніякої зірковості чи зверхнього ставлення до молодших не проявляв. Нормальний у стосунках, до нього завжди можна було звернутися за порадою і він не відмовляв у допомозі.

— Попереду у вас зустріч з командою Шацьких. Які очікування від цього матчу?

— Ми серйозно готуємося до поєдинку з ужгородцями. Три очки дають за перемогу як над «Шахтарем», так і над «Говерлою». Те, що ми зробили в минулому турі, не матиме значення, якщо втратимо очки з наступним суперником.

— Наостанок: недавно помітив Олександра Рибку під час випуску «Кварталу 95». Ви також відвідуєте подібні заходи?

— Так само люблю «95 квартал». Ми з дружиною були на їхньому концерті минулої п’ятниці. Разом з нами були і Рибка, і Макаренко, і Рибалка. Чудово провели час.

Сергій ТАЛИМОНЧИК