Футбольный мир простился с Валентином Белькевичем

У неділю, 3-го серпня, відбулося прощання з видатним динамівцем, півзахисником і капітаном славетної команди 90-х-2000-х років, а також тренером молодіжної команди київського «Динамо» та U-19 Валентином Белькевичем.

Його серце раптово зупинилося в ніч на 1-е серпня. Спекотним літнім ранком прощатися з легендою українського та білоруського футболу на стадіон «Динамо» ім. Валерія Лобановського прийшли сотні людей. По черзі вони заходили в приміщення, залишали квіти, згадували те, чим їм запам’ятався Валентин Миколайович, казали останні слова, прощалися.

Тут його батьки, дружина Олеся, син Володимир, родичі, найближчий друг Валентина Олександр Хацкевич, разом з яким вони починали футбольну кар’єру у мінському «Динамо», потім разом перейшли до «Динамо» київського та були не розлий вода у повсякденному житті.

Були інші близькі люди, друзі, динамівці різних поколінь, співробітники Федерації футболу України та Білорусії, ветерани, партнери по команді, колеги, українці з основної команди майже у повному складі разом із тренерським штабом, «Динамо-2», вихованці ДЮФШ, співробітники ФК «Динамо» (Київ), лікарі, адміністратори, представники Фан-клубу, журналісти та прості вболівальники, які захоплювалися грою Валентина Белькевича. Приїхала із США і колишня дружина Валентина Анна Сєдокова з дочкою Аліною.

Багато вихованців Белькевича, які раніше грали за молодіжну команду та U-19 прийшли попрощатися з ним. Поклали квіти, постояли, згадали... Прості вболівальники приходили провести свого кумира в останню путь у футболках з його прізвищем і номером на спині – це було дуже зворушливо.

Окрім квітів, яких була просто незлічена кількість, близькі люди приносили десятки вінків. На них можна було прочитати різноманітні написи: «Від скорботної матері», «Від дружини Олесі та сина Володі. Дуже любимо», «Коханому таткові від дочки Аліни», «Від родичів із Білорусії», «Від сім’ї Косовських», «Від сім’ї Шацьких. Пам’ятаємо, скорбимо», «Від сім’ї Алієвих», «Від друга Андрія Шевченка», «Дорогому другу», «Від Суркіса Григорія Михайловича», «Від ФК «Динамо» Мінськ», «Від «Динамо» «Від команди «Динамо-2», «Від білоруської Федерації футболу», «Від Федерації футболу України», «Від друзів з БК «Променада», «Зі скорботою Валіку», «Дорогому тренеру», «З любов’ю і скорботою», тощо.

Із цих вінків утворився живий коридор, по якому Валентина Миколайовича несли до машини під оплески усіх людей, що зібралися.

Потім знову ж таки під оплески глядачів, які зайняли три сектори на стадіоні, та динамівський гімн катафалк з труною зробив останнє коло пошани для видатного футболіста та тренера і вирушив на Байкове кладовище..

Поховали Валентина Белькевича на 52-й ділянці біля могили Богдана Ступки. Там же поруч похований і Валерій Лобановський – його наставник та вчитель.