Владимир ЛАШКУЛ: "Ведем переговоры о проведении матча Украина - Бразилия"
Голова правління УФІ та за сумісництвом генеральний директор «Славутича» розповів про подальші перспективи черкаського клубу, тренерське питання та наступного спаринг-партнера національної збірної України
«Щодо витрат, то їх справді вважаю невиправданими»
— Недавно на офіційній сторінці футбольного клубу «Славутич» з’явилося відео, в якому ви поставили під сумнів подальше функціонування клубу у зв’язку з відсутністю підтримки зі сторони місцевого бізнесу та влади. Коли ви приходили до команди в листопаді минулого року, невже такий розвиток подій не можна було передбачити, й розробити запасний план розвитку черкаського колективу, адже в наш час стабільність може тільки снитися?
— А хіба міг хтось передбачити, що відбудеться анексія Криму чи на сході країни відбуватимуться військові дії? Гадаю, цього ніхто заздалегідь не знав. А тепер усе це напряму впливає й на бізнес. Наприклад, я займаюся продажем елітних яхт, попит на які у зв’язку з останніми подіями значно впав. Окрім того, довелося шукати нові місця для базування суден, які розміщувалися на півострові. Тому передбачати щось на сьогоднішній день дуже й дуже складно. Перед тим, як взяти під своє крило «Славутич», мене, як черкасця, як земляка, півроку колишній губернатор вмовляв зважитися на цей крок, й допомогти команді стати на ноги. Ситуація тоді, я вам скажу, була далека від ідеальної, адже постійно зростала заборгованість перед футболістами по заробітній платі, яка в результаті на початок листопада склала більш ніж півтора мільйони гривень. Я погодився очолити клуб, але тільки за певних умов. Відтак з мого боку було запропоновано кардинально змінити структуру ФК, в якій існувало багато зайвих і непотрібних посад. Зокрема, деякі люди фактично рекламували себе за рахунок футболу й трималися на політичному Олімпі Черкащини. Відтак у клубі збереглася лише посада почесного президента на громадських засадах, створена опікунська рада із числа керівників найпотужніших підприємств області та підприємців, які отримували від міської та обласної рад відповідні преференції. Вони мали формувати витратний бюджет «Cлавутича». Усе це було прийнято на спільному засіданні учасниками клубу та опікунської ради п’ятого листопада минулого року, коли, власне, й відбулося моє офіційне призначення. До того ж, деякі зобов’язання на себе брали органи місцевого та обласного самоврядування. Зрештою, команду я прийняв, і зі свого особистого депозитного рахунку погасив півтора мільйони гривень боргу з надією, що вони хоча б повернуться моральними дивідендами. З дивідендами нічого не вийшло, команда залишилася в другій лізі. А за рік було витрачено більше 10 мільйонів гривень! В цих коштах моїх особистих — п’ять, ще п’ять «Банку Михайлівський» та компанії «Ельдорадо». Від підприємств і фізичних осіб Черкащини надійшло усього 75 тисяч гривень. Щоправда, ми витратили один мільйон 93 тисячі гривень на розвиток інфраструктури. Адже за три роки існування футбольного клубу у його власності не з’явилося навіть жодного цвяха. Автобус, який подарував почесний президент клубу, взагалі невідомо де перебував на балансі. Довелося підключати відповідні структури, щоби його повернути на баланс клубу. Тому на наступний сезон я хотів би, щоби міські та обласні державні організації, підприємства різних форм власності Черкас та області також брали активну участь у забезпеченні функціонування ФК «Славутич» та його професіональної команди та взяли на себе відповідні зобов’язання. І я, звичайно, ще раз хотів би підкреслити, що у мене дуже багато справ у Києві, тож я не хотів би ходити по кабінетах різних установ Черкаської області з простягнутою рукою, втрачаючи час. Приємно, коли у віп-ложу приходять поважні люди, аплодують і добре почуваються, проте, щоби клуб розвивався, потрібні не тільки овації, а ще й чорнова щоденна робота. Але це не означає, що «Славутич» не готується до чемпіонату.
— Наскільки стало зрозуміло з ваших слів, ви ініціюєте зустріч із представниками бізнесу та очільниками місцевої влади. Коли даний захід може відбутися?
— Футбольний клуб «Славутич», як ми вже підкреслили, є обласною громадською організацією. Тож її учасники повинні зібратися і визначитися з подальшим майбутнім команди. Це такі собі своєрідні загальні збори. Вони намічені на тижні з 30 червня по 4 липня. На ці збори виконавчий орган обов’язково запросить новообраного мера міста Сергія Олеговича Одарича, голову облдержадміністрації Юрія Олеговича Ткаченка, голову обласної ради Валентину Михайлівну Коваленко, членів опікунської ради та представників бізнесу. Гадаю, їм також корисно буде послухати уболівальників та представників громадськості Черкас.
— Ви зазначали, що за час свого перебування на посаді генерального директора ви особисто й партнери інвестували у «Славутич» трохи більше 10 мільйонів гривень. Наскільки такі чималі витрати можна вважати виправданими, й чи не могла ця сума бути меншою?
— Щодо витрат, то їх справді вважаю невиправданими. Адже команда завдання не виконала, залишившись у другій лізі. Перш за все, ми неправильно витрачали кошти на проведення учбово-тренувального процесу та заробітну плату гравців. Після кожного матчу команда знову і знову «сідала» на тренувальний збір, тобто оселялася в готелі, й перебувала на цілковитому забезпеченні. Такий підхід був вигідний гравцям, тренерам, які не витрачали грошей на проживання та харчування. Звичайно, я був противником такої філософії, але стереотип тренерів та спортивного директора клубу лежали в такій площині, мовляв, саме так потрібно готувати команду. Економія витрат клубу можлива також за рахунок відпрацювання більш взаємовигідної схеми співпраці з КП «Центральний стадіон». Адже за півроку, що минули, футбольний клуб став непоганим донором для комунальної власності міста, якою є стадіон, систематично сплачуючи кошти не тільки за оренду футбольного поля для тренувань, офісу для адміністрації, а й на відновлення й модернізацію основних фондів (електропостачання, поточні ремонти, приведення стадіону до вимог регламенту УЄФА тощо).
— Із ваших попередніх інтерв’ю стало відомо, що ви не бажаєте продовжувати спів-
працю з двома тренерами — тренером воротарів Гребенюком та помічником головного тренера Шпанюком, що стало причиною розбіжностей між вами та керманичем команди Юрієм Бакаловим. Коли стане точно відомо, залишиться Юрій Михайлович у команді чи ні?
— Це неправильне розуміння. Моя позиція полягає в тому, що в команди другої ліги не може бути шість тренерів. Наприклад, тренер воротарів Гребенюк фактично тренував трьох професіональних голкіперів — Швеця, Мирного та Лєнчікова. Що треба було з ними тренувати? Я вважаю, що потрібно було зібрати здібних воротарів, вихованців дитячих спортивних шкіл міста, запрошувати їх на тренування, щоби вони набували досвіду й вчилися у професіоналів. До кінця сезону вже можливо було би побачити трьох-чотирьох здібних юнаків, які в перспективі могли замінити нинішніх воротарів. Узагалі, футбольний клуб «Славутич» не має системного співробітництва з дитячими спортивними школами області, які утримуються за рахунок бюджетних коштів. Вважаю це хорошим резервом для майбутнього.
— Чому?
— Тому що це цілина. Над цим питанням ніхто ніколи не працював. Це все — на майбутнє.
— У разі відмови екс-тренера «Арсеналу» залишитися в Черкасах, Ігор Сталовицький залишиться біля керма команди чи шукатимете іншого фахівця?
— Це питання не є актуальним, адже і по Гребенюку, і по Шпанюку проблему вже знято. Шпанюк перейшов на аналогічну посаду до «Карпат», а з Гребенюком ми продовжили співпрацю, але з урахуванням додаткових умов, пов’язаних із підготовкою молодих футболістів. Щодо Бакалова, то питання про його відставку узагалі не розглядалося. Ще коли команда почала демонструвати не надто переконливі результати, а в тренерському колі почалися заворушення і самовисування бажаючих посісти місце головного тренера команди, то, щоби закінчити всі зайві розмови, напередодні матчу зі «Сталлю» продовжили угоду з Юрієм Михайловичем ще на рік. Просто в дискусії відносно тренерів Бакалов ще раз продемонстрував свою порядність, він зайняв коректну позицію, говорячи, що він головний тренер, тож і за команду та результат відповідає тільки він, тому буде не зовсім коректно, якщо Шпанюк і Гребенюк підуть з клубу, а він залишиться працювати.
«Поки що заяв про те, що хтось хоче залишити Черкаси, я не чув»
— Тобто, можна сказати, що Юрій Михайлович в наступному сезоні таки тренуватиме «Славутич»?
— Він зараз на лікарняному, проходить медичне обстеження, відтак тимчасово Ігор Сталовицький виконує обов’язки головного тренера.
— Сім виконавців уже залишили розташування «біло-синіх». Хто ще з футболістів висловив бажання змінити прописку й наскільки активними будуть черкасці у літнє трансферне вікно?
— Офіційно поки що тільки з такою кількістю гравців ми припинили співпрацю. З іншими виконавцями діють контракти терміном ще на два-три роки. Так що вони мають зобов’язання перед клубом, як і клуб перед ними. Поки що заяв про те, що хтось хоче залишити Черкаси, я не чув. Закінчився контракт з Юрієм Бушманом, колишнім гравцем столичного «Арсеналу». Ми з ним мали розмову, і він висловив бажання про продовження кар’єри за кордоном. Але, зважаючи, що в нього немає ніяких конкретних пропозицій, я йому запропонував підписати контракт на нових умовах терміном не менше, ніж на два роки. Маю надію, що він повернеться до нас, і чекаю Юрія до четвертого липня. Кілька днів тому ми підписали трирічну угоду з Володимиром Шопіним, який до цього часу належав харківському «Металісту». Звичайно, гравці, як і всі люди, хочуть підвищення заробітної плати. Але коли в такому регіоні, як Черкаси, після оподаткування футболісти отримують 10-12 тисяч гривень, вважаю — це висока заробітна плата. От я їм і кажу: хлопці, у вас 10-12 тисяч зарплатня, а бійці нацгвардії, що борються за єдину Україну, отримують по п’ять — шість тисяч. То ви ж повинні «вигризати» кожен м’яч.
— Якщо «Славутич» таки залишиться в професійному футболі, як готуватимуться черкасці до наступного сезону? Можливо, вже заплановані якісь збори?
— Є план підготовки по датах, але ще немає плану щоденного розмежування і переліку матчів за спарингами.
«Третього вересня «синьо-жовті» зіграють з Парагваєм»
— Володимире Григоровичу, широкій громадськості ви відомі не тільки як генеральний директор «Славутича», але насамперед як голова правління УФІ (ексклюзивний комерційний партнер ФФУ. — Р. К.) та маєте солідні успіхи в реалізації бізнес-проектів. Тож поділіться секретом, як вам при такому напруженому графіку вдається ефективно виконувати свої обов’язки?
— Через не можу. Хоча насправді тут усе просто — перш за все, це самоорганізованість та планування роботи. В УФІ взагалі не існує проблеми взаємостосунків чи різного підходу до справи. Це колектив однодумців, котрі разом працюють вже 21 рік.
— Скільки годин на добу спите?
— Зараз майже не сплю, ретельно стежу за чемпіонатом світу. О третій годині закінчується останній матч, тому на сон маю кілька годин.
— УФІ має багато функцій, найголовніші з них — фінансування підготовки збірних команд України і організація матчів за їх участю. Якщо не секрет, який поєдинок за участю головної команди країни було організувати найважче?
— Не буду приховувати, останній матч зі збірною Нігеру. Справа в тому, що Михайло Іванович Фоменко довго не міг визначитися, чи будуть вони грати в травні, чи ні. І сказав про бажання проведення товариської зустрічі лише 10 травня, коли практично в усіх збірних графік був розпланований. Тож добре, що узагалі знайшли цей Нігер, і провели доволі цікавий матч.
— Звідки виник варіант з Нігером? Чому саме цей колектив погодився приїхати до Києва?
— Ми шукали суперника, відтак розсилали пропозиції усім нашим партнерам. На наш запит відгукнулася швейцарська компанія «Sport 5», й запропонувала ось такий африканський варіант. Вона спрацювала, як агент ФІФА.
— Чому напряму не контактувати з федераціями різних країн?
— Раніше так і було, але зараз більшість федерацій працює саме через посередників. А у роботі з ними виникають незручності. По-перше, немає контакту з федерацією, і, буває, коли контракт невдало випишеш, суперник може просто не з’явитися на гру. До речі, у нас був один такий прокол. Декілька років тому у Київ на товариський матч не з’явилася команда Зімбабве. Крім того, угоди через агентів завжди на 20-30 відсотків дорожчі. Наразі ми ведемо перемовини щодо проведення матчу Україна — Бразилія. Десь місяця зо два ми з ними вже ведемо перемовини. Визначально фігурувала сума в два з половиною мільйони доларів, наразі вона становить мільйон шістсот п’ятдесят тисяч доларів, плюс двісті тисяч доларів, якщо «селесао» стануть чемпіонами світу. У цю суму також входять бонуси гравцям, переліт, пятизірковий готель та інші витрати, пов’язані з перебуванням бразильців в Україні. Отримує свій процент і агент ФІФА, адже ФФБ не працює у сфері організації товариських матчів, її справами займаються винятково агенти ФІФА. Якщо ми вже зачепили цю тему, то хотів би в цьому сенсі відзначити Григорія Михайловича Суркіса. Коли він був президентом ФФУ, то нам вдавалося ставити таких «комерсантів» на місце. Завдяки авторитету Григорія Михайловича, його вмінню домовлятися, ми майже ніколи не платили агентам за організацію товариських матчів. В той же час, у період з 2010 по 2012 рр., національна збірна України зіграла товариські матчі з Німеччиною, Італією, Сербією, Бразилією, Австрією, Чилі, Канадою, Чехією й іншими кращими збірними командами світу.
— З ким ще можуть зіграти українці, окрім бразильців?
— Наразі вже точно відомо, що третього вересня «синьо-жовті» зіграють з Парагваєм на НСК «Олімпійський».
— Ходили чутки, начебто ми мали зіграти проти Уругваю…
— З Уругваєм, знову ж таки, виникають фінансові труднощі, хоча певен, що українські вболівальники хотіли побачити в Україні гру Суареса, Кавані та інших кращих футболістів Уругваю. Крім того, існує така думка, що підопічні Табареса дуже жорстко грають, і напередодні матчу відбору зі словаками зайві стики нам ні до чого, тож вирішили знайти більш м’яку й не менш технічну команду, якою є Парагвай.
— Наостанок хотів би вас запитати, якщо б українці потрапили на мундіаль, які би преміальні вони отримали?
— Не приховуватиму, в разі двоматчевої вікторії з французами преміальні команда дійсно отримала би. Власне, хлопці втратили близько трьох мільйонів доларів.
Роман КИРІЄНКО