Дмитрий ДЖУЛАЙ: "На матчи "Динамо" в еврокубках езжу за свои деньги"

Про нього найчастіше згадують вболівальники, коли критикують нинішніх коментаторів українського ТБ. "Поверніть нам Джулая", - можна постійно прочитати в коментарях до онлайнів матчів в Інтернеті. Вже два роки Дмитро Джулай живе і працює в Ірландії. Коли у Києві його зустрічають на вулиці, то часто перепитують, скільки часу він готується до матчу. Дмитру важко пояснити, що підготовка йде 24 години на добу.

З героєм рубрики "Мастодонди" ми зустрічаємось неподалеку від Українського дому у самому центрі Києва. Потрапляємо під зливу, але вона не стає на заваді для того, щоб майже дві години поговорити про журналістську професію: про те, як опинився в Ірландії, чому відмовив ТРК "Україна" та "1+1" і як розвалилась "Повєрхность". Наразі перша частина інтерв'ю Дмитра Джулая MatchDay.

"МЕНІ З САМОГО ДИТИНСТВА ВАЖКО БУЛО ЇХАТИ З КИЄВА"

- Дмитре, в розмові на радіо "Ера" ти сказав, що робота на каналі Setanta Sports Eurasia - це робота не на ту аудиторію, на яку тобі хотілося б працювати. Що для тебе означає "саме та аудиторія"?

- Звичайно, не та! Я не планував нікуди їхати, просто так сталося, майже випадково. Подзвонила одна людина, австралієць, каже: "Сетанта" відкриває канал, я знаю, що у вас там проблеми". Я кажу: "Ну, добре, давай я спробую". Поїхав подивився, все це вирішилось за якийсь там тиждень-два. При всій повазі до тих країн, на які я працюю, мене нічого з ними не пов’язує. Те, що ми колись були однією країною, то від цієї маячні я, напевне, ще в школі відійшов. А зараз і особливо про це сенсу нема згадувати. Це не та аудиторія, для якої хотілося б працювати. Українська аудиторія - це і земля рідна, і люди, і все, що тебе пов’язує з батьківщиною. Звичайно, є якісь конкретні місця, як центр Києва, де ми зараз спілкуємось. І, передусім, люди, з якими ми разом це все пройшли, з ними легше спілкуватись.

- Для тебе важливий ось цей "фіт-бек", коли хтось там щось написав, передзвонив. Тут ти постійно на виду. А так, десь далеко в Ірландії...

- Напевне, тут справа більше не у "фіт-беку", а в розумінні того, що ти працюєш для людей з твоєї країни, людей, які говорять твоєю мовою. Російська мова, якою я зараз коментую для цих країн, і не зовсім-то рідна. Особливо Казахстану, Грузії, на жаль, трохи інша ситуація в Білорусі. Справа в тому, що це люди, які існують в певному футбольному контексті. Я про іноземний чемпіонат, він може бути іншим. Але ти не можеш приводити приклади, паралелі з українським чемпіонатом, якщо коментуєш в Україні. А ти ж не знаєш, що, наприклад, у них відбувається. Хто ж буде стежити, наприклад, за чемпіонатом Казахстану, щоб зробити якісь порівняння? І говорити: "А от так само, як..." Ні! Тут ще йдеться про специфічний журналістський контекст, коли ти працюєш, а люди розуміють натяки і порівняння. Наприклад, я міг щось сказати в Білорусі про того ж Ляпіса (гурт "Ляпіс Трубєцкой". - Прим. авт.), але я не знаю, як це там сприйматиметься. Там можуть сказати: "Ми ваш канал закриємо! Бо ви собі щось дозволяєте!" Може, так, може, ні, але саме про це йдеться.

- Була думка щось про Ляпіса сказати?

- Іноді щось в голові крутилось. Але треба розуміти, що мене чує не одна країна. Казахстан на Ляпіса може і не відреагувати.

- Ти коментуєш російською мовою. Наприклад, я не усвідомлюю, як би зміг перейти в ефірі на російську. Наскільки це важко з точки зору того, що навіть органи мовного апарату працюють зовсім по-іншому?

- Мені знадобилось кілька перших місяців, щоб перейти на російську в ефірі. Я приїхав у березні 2012-го, і до кінця сезону реально йшло входження. Це зовсім інша структура в голові. Одна справа - не користуватися мовою в побуті. Тобто говорити іспанською, англійською, російською, українською. А коли ти працюєш в ефірі, у тебе мозок структурно налаштований саме на роботу цією мовою. Раніше я писав російською для газети "24". Вона вже не виходить, але там працювала людина, яку я добре знаю - це Євген Швець. Він мене попросив писати, але газета виходила російською. Добре. А зараз я відчуваю, що навряд чи б у мене вийшло. Парадокс в тому, що нібито і працюєш, і говориш в ефірі, а російською я вже давно нічого не писав. Просто не йде. Тому треба було якось перевлаштуватися. Зовсім інша вимова, орфоепічних відмінностей вистачає. Якось потроху цей перехід відбувався.

- Ти і в побуті перейшов? Можливо, в сім’ї почав російською говорити?

- Та ні! Чого це я раптом з дітьми (у Дмитра троє дітей. - Прим. авт.) маю говорити російською? Якого біса? Малі у мене, коли вдома, і до них російською говорять, і щось очевидно, вони можуть російською відповісти. Але це те, що вони чують від інших.　Не від мене. Російська - це знайома мова для тих, хто виріс у Києві в 80-х роках. Було дві мови, які завжди йшли паралельно. Зрозуміло, що на побутовому рівні, так чи інакше, люди використовували хтось більше, хтось менше. Хтось у школі проходив переважно російськомовне навчання, хтось, навпаки, україномовне. У мене ніколи не було планів працювати російською. Пристосувався, і треба розуміти, що не в Росії працюємо. Я б туди і не поїхав ніколи. (Сміється.)

- Що з себе представляє структура　Setanta Sports Eurasia, в якій ти працюєш?

- Звичайна телевізійна компанія, в якої є канал у самій Ірландії. Але у них є канали, які віщають з Дубліна для Британії ("Прем'єр спорт"), Австралії ("Сетанта Австралія"), Африки ("Сетанта Африка" французькою і "Зуку Спорт" англійською). Це канали, які виробляються в одному місці, але транслюються на різні континенти.

- На кожну країну свій коментатор?

- У них є француз, колишній футболіст, який в Ірландії закінчував. Він сам вихованець академії "Нанта", навіть грав за Францію U-16, U-17. Там ще є пацани, фрілансери, які приходять і коментують французькою. Плюс місцеві працюють англійською. В основному, це фрілансери.

- Ти працюєш для яких країн?

- Білорусь, Молдова, Грузія, Казахстан, Азербайджан, Вірменія. Основний ринок - Казахстан та Білорусь.

- У цих країн немає своїх каналів-трансляторів?

- Частково є. Наприклад, зараз у Білорусі відкрився державний спортивний канал "Бєларусь 5". Він придбав права на показ матчів англійської Прем'єр-ліги, Лігу чемпіонів показує. Я думаю, ідея у Setanta Sports з'явилась, оскільки є досвід роботи на інших континентах, коли ти закриваєш одразу кілька країн. І вони вирішили: чому б не спробувати на пострадянському ринку?

- Які чемпіонати коментуєш?

- Іспанія, Італія, Франція - це основне навантаження. Плюс Кубок Іспанії, Кубок Англії, був Кубок Ліги. І зараз ніби підписали угоду на кваліфікаційні матчі Євро-2016 з певними обмеженнями. Тобто не можна показувати домашні або виїзні матчі тієї ж Грузії, але є з чого вибирати. Теоретично Білорусь в нашій групі, то можемо взяти матч України та Іспанії. Зараз же нові права, все йде одним пакетом. І не буде того, що у цих права на цю збірну, у інших - на ту.

- Наскільки непростим для тебе був переїзд до Ірландії?

- Важко було в тому плані, що мені з самого дитинства важко було їхати з Києва. Страшенно важко, куди б я не їздив. Чи спочатку по Україні, а вже потім за кордон. Єдине місце, де я добре себе почуваю, це Валенсія. Так склалось. Вийшло, що я якось симпатизував команді ще з 90-х років. Мені навіть важко сказати з чого це почалося. Але коли я потрапив до міста, то було дуже цікаве відчуття. Ще нормально можу себе почувати у Лондоні та Мадриді. Але все одно завжди хочеться додому. І звичайно, це усвідомлення, що ти відірваний від Києва - це дуже непросто. І ще важко було з останніх тижнів листопада і до лютого. Я не сумнівався, що це буде. Просто думав, що це буде після президентських виборів 2015 року. Було зрозуміло, що ця потвора просто так не піде. Я був переконаний, що це станеться, просто це раніше сталось. Це було дуже важко. Бо бути бозна де, читати це все в Інтернеті, дивитися збоку... Потім говорив зі знайомими. Я сказав на роботі, що вперше в житті буду радий побачити своїх друзів живими. Бо вони були всі тут, на Грушевського. Потім, коли з ними говорили, вони казали: "Так, коли ти йдеш, страх є, але коли приходиш на Майдан, то ніякого страху вже немає". А коли ти сидиш далеко, то у тебе немає цього порятунку, що ти можеш піти і стати поруч з кимось. Я розумію, що це важливо, коли люди у різних країнах виходили з прапорами, але це не те саме.

- В Дубліні виходили?

- Так, але я бачив фотографії постфактум. Там живе не так багато українців. Але це просто як висловити свою позицію. Це не те, коли бути на Майдані.

"ПОВЄРХНОСТЬ" ПОЧАЛА ВАЛИТИСЬ, КОЛИ НАВКОЛО НАЧАЛЬНИКІВ З'ЯВИЛОСЬ БАГАТО ШЕПТУНІВ"

- Твій друг і колега Денис Босянок сказав, що футболісти заплили жирком і нічого не розуміють, чому люди вийшли на барикади...

- Я бачив, що Роман Безус писав абсолютно нормальні пости. Я не знайомий особисто з футболістами, щоб у голову залізти і запитати. Ми ж не знаємо, що вони робили, може, хтось тихенько гроші перераховував. Можна ж припустити таке. Зрозуміло, що вони живуть в абсолютно іншому світі завдяки тим контрактам, які мають. Вони дозволяють собі певний рівень "лакшуларі" (розкіш. - Прим. авт.), який недоступний більшості людей. І, може, через це вони інакше якось все це сприймають. Треба знати людей, щоб говорити предметно. Мені важко сказати, що Тимощук чи Шовковський не є патріотами України. Всі бачили, як Шовковський реагував на події в країні. Він ходив на ці мітинги, коли ще в Парку Шевченка збирались.

- Наскільки я знаю, у тебе був варіант не їхати з країни, адже ти мав пропозицію з ТРК "Україна"...

- Ні, це не була предметна розмова. Це ми з Вітєю Вацком жартома говорили. Він мені казав: "Давай, давай!" Але знав, що я йому відповім.

- Ти принципово не хотів йти на цей канал?

- Я думаю, що стосовно цього каналу можна згадати хороші слова Сашка Положинського: "У світі багато брудного й заразного, але той, хто хоче, лишається чистим". Ми з Вітєю більше жартуємо на цю тему. Для мене перехід на цей канал ніколи не був і не буде як варіант. Ніколи! І це однозначно.

- А як щодо того, щоб працювати над європейськими, південноамериканськими чемпіонатами і не залазити у внутрішню кухню?

- Справа ж не тільки в тому, на якому ти чемпіонаті працюєш. Як можна йти на канал, який більше 10 років робив так, щоб розколоти Україну і посіяти цю ненависть? Оці всі фальшиві відео: "Пашаєв зіграв у м'яч", "три офсайди з "Оболонню", коли на графіці помітно, що офсайду немає, а в ефір йде, що поза грою є. Це, здавалося б, дрібні речі, але до чого це призвело в купі з брехнею "Партії регіонів". Це призвело до того, що люди почали ненавидіти одне одного. І це не тільки футбольна справа. У всіх країнах є ось ці футбольні протистояння, що ці не люблять тих. Але коли це штучно роздмухується, свідомо підкидається, що ось ці погані або навпаки, все до цього призводить. Бути частиною цього не хочеться. Можна сказати: "А ось я на чемпіонаті Іспанії, і мене це не стосується!" Ну як це? Як це не стосується? Тому Вітя завжди знає мою відповідь.

- А з Вацком ти говорив на ці теми?

- А в чому переконувати? Кожна людина робить свій вибір. І на наші стосунки це особливо не впливає. Він так вирішує, він вважає, що так потрібно. Ніяких проблем не виникає. Такого, що там засуджувати його, то це смішно. Люди самі вибирають! Іноді цей вибір працює проти якихось ідей, які потрібні Україні, а не якійсь купці бариг, які хочуть далі її дерибанити. Як вони це і робили багато років.

- Тебе здивувало, коли Вацко пішов працювати в "Карпати"?

- Цікавий досвід. У мене один знайомий іспанський журналіст, який багато дивиться всього, багато працює на телебаченні, на радіо, пише. Оскільки він стежить за багатьма чемпіонатами, то йому пропонували піти в "Сарагосу" спортивним директором. Але він відмовився. Можливо, була така ситуація, йому реально було цікаво спробувати нове. Я не сказав би, що для Віті це був невдалий рік. Він набрався досвіду. Багато побачив зсередини. У нас футбол - це ж, як люблять казати, дуже специфічний. Ось він це побачив з точки зору футбольного функціонера, а не тільки журналіста. Це теж певний досвід, який потім можна використовувати. Я не відчуваю нічого такого, щоб говорило, що він цей рік втратив.

- У тебе була розмова і з Степаном Щербачовим, і була пропозиція коментувати і на "2+2"...

- Це було десь влітку 2011 року. Ще до того, як Setanta подзвонила. Будемо говорити, що ми не дійшли згоди. Мабуть, тоді у мене була якась надія на "Повєрхность". Просто коли ти стільки років на одному місці. Я 1997 року прийшов на "Повєрхность", Дьонік (Босянок. - Прим. авт.) ще трохи раніше. Коли ти стільки років на одному місці, і, здавалося б, стались такі неприємні речі, і ти розумієш, що там нічого вже не буде, але ти підсвідомо якось себе утримуєш. Ден і досі там працює. Я, можливо, теж і досі б там був, якби щомісяця хоч якусь би суму платили. А коли ти п'ять місяців без зарплати - це зовсім інше.

- Можеш пояснити, що сталось з "Повєрхностью"? У вас були всі провідні чемпіонати, єврокубки, і потім все почало валитись...

- Про це і досі боляче говорити, але в якийсь момент керівництво компанії не відповідало тому рівню вимог, яка висуває саме така самостійна робота. Тобто одна справа, коли у тебе продакшн-студія. Ти купуєш права на Лігу чемпіонів, на якийсь чемпіонат, продаєш їх на ефірний канал, і за рахунок цього живеш. А коли ти вийшов на такий рівень продажу цих тюнерів і всього іншого, навколо начальників з'явилось багато шептунів. Один прийшов, і він звик всюди красти. І довго дивився, намагався зрозуміти, як тут крадуть, а побачив, ніхто не краде. А що ж таке? І багато було таких персонажів, лівих абсолютно, але вони називались топ-менеджерами.

- Ти вважаєш, через них поплила така серйозна структура?

- Замість того, щоб спиратись на людей, які створювали компанію, почали спиратись на людей, які приймали безглузді рішення. І зрештою, це все дало про себе знати. Потім виник конфлікт із потенційним інвестором. Не знаю, яка була причина. Йшлося про те, що будемо, будемо фінансувати, потім - раз, і не будемо. Звичайно, було ударом серйозним. Мені шкода людей, з якими ми стільки років працювали. Це був неймовірний потенціал - журналістів, режисерів, операторів. Всі ці люди зараз працюють на телебаченні. Головне, що було втрачене - це колектив. Звичайно, телебачення - це зібрання самозакоханих фріків, які вважають, як у тому мультику: "Посадите на коня, посмотрите на меня". На "Повєрхності" цього ніколи не було. Якщо такі люди з'являлися, то вони або швидко йшли, або загальна атмосфера не сприяла активним виступам. Вони потім опинились на інших телеканалах або ще десь. Сама атмосфера була не зовсім телевізійна, що ніхто не ліз в кадр.

- Ти про поняття "я в телевізорі"?

- Так, звичайно! Стати в кадр, а потім дзвонити всім: "Ось мене зараз покажуть!" Ми навпаки з Деном відбивалися. Я пам'ятаю, 2002-го року, коли на "Інтері" ми робили щоденники чемпіонату світу, нам сказали, що треба записати підводки. А нам просто хотілось зробити щоденник. Але це якось було повязано зі спонсорством. Про що ще можна пошкодувати, що ми лише влітку 2009-го почали робити програму "Ліберо". Треба було починати це робити 2008-го після Євро, яке ми дуже класно відпрацювали. Тоді б у нас був повний нормальний сезон. В жовтні-листопаді 2009-го почались перші фінансові проблеми, перестали зарплату нормально платити. У лютому ми вирішили зупинити програму, тому що це було нечесно, коли людям не платять, а ти кажеш: приходьте і працюйте. Краще, щоб вони в цей час десь гроші заробляли. Звичайно, треба було раніше починати цю програму. Нам самім цікаво було. Справді легко робилось, щотижня. Даремно втратили сезон 2008-2009. Там реально, як родина була. Постійні жарти, спільні розмови. Курці збирались, я ніколи цигарку в руках не тримав, але з ними поруч стояв, щоб поговорити. Коли почалися проблеми, то один з фріків сказав: треба ввести журнал обліку робочого часу. Мені коли принесли наказ - підпиши, що ти ознайомився - я одразу сказав: "Ви знаєте, що я зроблю з цим журналом і цим наказом теж". Я там жодного разу нічого не писав. Виходить, людина приходить о дев'ятiй ранку на роботу, сидить до п'ятої вечора нічого не робить і йде. Це вона працювала? Я знаю, хто працює, а хто - не працює. Була атмосфера. хотілось йти на роботу. Не було ніколи, що це тягар, то найголовніше. Є мільйони людей, які ненавидять свою роботу, які приходять і думають, який це тягар. І думають посидіти, перетерпіти - і додому. У нас такого ніколи не було, і це найбільше щастя за ті 17 років, які я там працював.

- Ти був у топ-менеджементі каналу, твоє слово було важливим. Не зміг донести, як все має розвиватись?

- Там багато було історій, і немає сенсу все це згадувати. Більше директор каналу Маша Лисенко ходила, якось намагалась пояснювати. Але хвороба була в такому стані, що медицина була безсила. На жаль, так все сталось, але хто його знає, можливо, щось ще таке з'явиться. Схоже за атмосферою, за людським потенціалом.

- Це був бізнес-проект чи бізнесу там було мало?

- Звичайно, все починалось як бізнес-проект. Лігу чемпіонів купувати - це ж не копійки.

- Зараз теж канали Лігу чемпіонів купують, і не тільки єврокубки. Але все це бізнесом назвати не можна...

- Це теж дуже цікавий момент. Так само, як багато років насаджують, що на футболі не можна заробляти. Що це добрі дядьки, і вони дають гроші, а на футболі не можна заробляти. Але це не заважає футбольним проектам у Чехії нормально існувати. Звичайно, вони не купують іноземців рівня національних збірних Португалії чи Бразилії. Але у них клуби нормально заробляють для того, щоб жити і існувати. Є здорова економічна ситуація. А тут все сприймається, як іграшка, в яку можна вкинути багато грошей, і ти сприймаєш, як іграшку. Звичайно, всіх грошей не повернеш, але все одно. Мене завжди дивувало, що у нашого клубу ("Динамо". - Прим. авт.), у якого і титули є, і ім'я, і вболівальники по всьому світу, не може заробляти. Живе людина, наприклад, в Америці. Ви думаєте, людина не захоче купити футболку? Чи не захоче подивитись нормальну трансляцію матчу, а не щоб вона якісь там стріми ліві шукала. Щоб вона принаймні домашні матчі "Динамо" могла подивитися. За якісь там два долари на місяць. Хай це буде декілька тисяч людей, і це копійки в масштабах клубу. Але це копійки, які ніхто не рахує. І з телебаченням та сама історія. Ну, давайте ми вгатимо ці гроші в чемпіонати. Система телебачення проста: ти маєш тоді продавати або кабельному оператору, або робити цю систему - тюнери, картки, зараз, можливо, будуть нові можливості з Інтернетом. Але суть в тому, що ти маєш заробляти. Реклама - це теж окрема історія. Як послухати, то рекламу під спорт знайти неможливо. Ще коли телевізор був вдома, то повно якогось лайна показують, і рекламні блоки кожні півгодини. Починається спортивна трансляція, чому не може бути реклами? Кажуть: "Ринок такий!"

- Ті люди, які говорять про канал, кажуть, що люди не готові платити гроші за трансляції. Така ситуація в країні, що пересічний пенсіонер навіть 5 гривень на місяць не готовий платити...

- Сьогодні ситуація така. Але в країні п'ять років тому, ще до кризи, люди готові були платити ці 5 гривень. Ніхто чітко не розробляв ці пропозиції. У Польщі платять, кілька платформ є. Можливо. Польща потужніша економічно, з цим згоден. У нас завжди починається, а от коли у нас будуть такі зарплати, як у них, тоді ми будемо платити. Так давайте зробимо щось, щоб у нас були такі зарплати. Давайте разом зробимо. Треба розуміти, що єврочемпіонати не копійки коштують. І якщо вам реально це подобається, то треба хоч якусь копійку за це платити. А без цього тоді ніяк не буде. І ситуація по українському чемпіонату: у нас навіть єдиного пулу немає. От чи готова людина, якщо їй гарантовано будуть показувати усі матчі її команди, заплатити 5 гривень на місяць? Це теж цікаво.

- Тут ще є така ситуація, що у мене у діда в селі немає пропозицій отримати кабельне телебачення. Він не може бачити канал "Футбол" і особливих пропозицій в центрі села для того, щоб провести телебачення, я не бачив. Можливо, він і хотів би, але немає умов, можливо б, він і 5 гривень заплатив...

- Треба говорити про вищу інфраструктуру. Якщо ви хочете брати гроші за показ, то треба думати, як цей сигнал йтиме до людей. Це окрема тема. Це не буде так, що сьогодні почали, а завтра вийдемо в нуль. І це нормальна бізнес-ситуація. Якщо будуть люди, які готові рік за роком чекати і працювати, мати стратегію для того, щоб ця ситуація поліпшувалась, тоді вона реально буде кращою. А прости сидіти і говорити: "Та нічого немає, ніхто нічого не робить". Це як з дорогами. У нас доріг немає. Якщо шукати варіанти, то чому ні? Якщо система працює в більшості країн. Наприклад, в тій же Іспанії криза, 25% людей без роботи.

- Не можна порівнювати нашу кризу і європейську...

- Я їм завжди казав: "Чуваки, у вас криза в тому, що вчора було п'ять речей, а лишилось три. А якщо є одна річ?" Йдеться про те, що той же канал "Плюс" просить 10-15 євро на місяць. У них реально абонентів стало менше. Вони пропонують промоакцію: передплатіть, якщо ви приведете друга, то вам три місяці безкоштовний канал. Все одно люди в бар можуть піти - там є канал "Плюс", або до знайомого, або в Інтернеті подивитися. Канал "Плюс" в ідеалі працює. Я бував там, знаю обсяги роботи, кількості людей, які працюють. Це гігантська структура. Якось вони розуміють, що криза, та продовжують працювати. Мене здивувала кількість людей, які працюють. Думаю, якщо взяти всі наші спортивні редакції наших каналів і об'єднати, то там все одно буде в кілька разів більше.

- Це менше, ніж штат "Першого Національного"?

- УТ-1 - це свята корова, це висота. Не більше. Більше напрямків по різних видах спорту. За теніс відповідає окрема людина. Санті Каньїсарес (легендарний воротар "Валенсії" та збірної Іспанії. - Прим. авт.) - ведучий футбольної програми, він коментує і ще ралі, тому що сам займається цим видом. Він коли футбольну кар'єру закінчив, то пішов в ралі. Ганяється, навіть дружину штурманом посадив. Веде програму з журналістом, вони представляють гонку ралі. Але, в основному, він займається футболом. На каналі "Плюс" - футбол, волейбол, баскетбол, ралі. Все, що вони показують - над тим працюють колишні спортсмени. У футбольній частині працює дуже багато хороших журналістів, але треба відзначити і велику кількість колишніх футболістів, які говорять. Це не рівень "в мешок, и с моста", це реальна аналітика. Я вже сто років не дивився НБА, знайомий каже: "Подивись "Сан-Антоніо", там класна команда, Попович тренер". Я почав дивитись, і кайф отримуєш від трансляції, і до цього додайте гру команд. Поп - тренер сильний, плюс Реджи Міллер коментує - для мене він ще вчора грав. Людина говорить, і ти чуєш реальний аналіз. Це ще ж баскетбол! Там м'яч особливо літає, і він встигає пояснювати моменти. І сидять у студії Шак, Барклі, це реально цікаво. Вони говорять. Це справді рівень. Коли люди тягнуться до цього рівня, то, можливо, люди і захочуть за це заплатити. Якщо ти хочеш послухати коментар Реджи Міллера, то ти за це заплатиш. Якщо хочеш послухати "в мешок, и с моста", то нафіг воно тобі потрібно, це і гривні не коштує. Це не аналітика, це не рівень журналістики. В цій темі багато аспектів, в яких за один потягнеш, а вилізе інший. І тут не справа в тому, що зробіть нам зарплати як в Європі, ні. Тут справа: дайте нам якісний продукт, навіть дуже якісний, тоді ми будемо платити. Можливо, тоді і реклама буде зовсім іншою.

"НА МАТЧІ "ДИНАМО" У ЄВРОКУБКАХ ЇЗДЖУ ЗА СВОЇ ГРОШІ"

- Ми дуже часто чуємо, що у нас не спортивна нація. В Німеччині проста ситуація: в топових новинах покажуть, що у Бундестім нова форма, нові футболки. У нас така новина на топ-каналі в ефір не пройде. Ти перераховував види спорту, але у нас на даному етапі існує футбол і бокс.

- Якщо у нас не спортивна нація, то звідки у нас беруться олімпійські чемпіони? Я пам'ятаю, коли була пекінська Олімпіада, і ми всією редакцією спостерігали, як Рубан стріляв. Це не передати словами. Потім люди забувають про стрільбу з лука, і що у нас є свої герої. Так от, замість того, щоб показувати якісь педерастичні кацапські серіали, краще б робили програми про цих людей. Можливо, тоді б зрозуміли, що у нас спортивна нація.

- Ти ж розумієш, що питання рейтингу відкрите. Ставлять на телеканалі "2+2" баскетбол. Ліга чемпіонів, де вперше виступав "Будівельник", гра з "Барселоною". Шалене промо до цього матчу. В результаті - рейтинг 0,1.

- Треба розуміти, що на каналі "Плюс" теж не показують ралі, там фільм показують ввечері. Для цього є спеціалізовані канали. На загальних каналах – футбольну збірну Іспанії. Глобальні події. Але програма про олімпійців півгодинна раз на два тижні - це не так і страшно з точки зору рейтингу. І той самий баскет. Я пам'ятаю, раніше 90-ті роки, то ми грали майже на кожному майданчику. Зараз я так ходжу і не бачу, щоб люди масово грали, як колись. Кон'юктура є, але нюанси є, і їх треба враховувати. Можливо, потрібно приймати якісь непопулярні рішення з точки зору програмної сітки, але ці рішення можуть стати популярними з іншої точки зору. Я подивився, як "Сан-Антоніо" грає, і мені захотілось подзвонити друзям та запропонувати їм піти пограти в баскетбол. Це найголовніше - щоб таке бажання виникало. Що може виникати після серіалів "Братани-пацани"? Я не знаю! Але цим лайном забивають наш ефір вже бозна скільки років. А ще нам розповідають: "Ви притісняєтє російськомовних!" Ну це взагалі всратися можна.

- У тебе є шалене бажання розвивати спортивний напрямок. "Громадське" розвивається, Перший Національний йде до змін. Можливо, є варіант написати план, прийти до людей...

- Хочеться займатися журналістикою в повному розумінні. Коментарі матчів - це одне. Але завжди хочеться поговорити з людьми. Поїхати. Наші пацани U-19 потрапили на чемпіонат Європи в Угорщині. Вони будуть там два тижні. Ще не всі суперники визначені. Але ми знаємо, що там гратиме Сербія, чільний чемпіон з тренером Велько Пауновічем. Сербською я тільки читати вмію, але він грав в Іспанії, він говорить іспанською. Ми знову повертаємось до того, наскільки це буде цікаво. Якщо це буде в Угорщині, можна зробити звідти не один матеріал. Але повертаємось до питання, хто поїде і хто це буде робити. У кращому випадку покажуть матчі збірної України. Для пацанів буде увага. Якщо вони знатимуть, що той самий УТ-1 покаже їх у прямому ефірі, вони відчуватимуть, що вся країна за них переживає і дивиться на них. Це буде зовсім інший рівень. Багато різних аспектів стосовно національних команд у різних видах спорту. Є дуже багато людей, з якими цікаво говорити. Наприклад, є Боб Бредні, він поїхав до Єгипту. Американець, який поїхав до Єгипту, коли відбувалась вся ця революційна історія. І плюс це може бути розмова про американський футбол. Хотілося б, щоб більше таких людей ставало. Хотілося б такою роботою займатись. Як у канала "Плюс", є футбольна програма, і люди їздять і знімають матеріали. Я ж був на виїздах з нашими журналістами, коли "Динамо" після повернення Сьоміна 4:1 там прибило "Бешикташ". Я просив Самійленка (керівник "Повєрхності". - Прим. авт.) багато років, щоб ми їздили окремо. А не в цьому кодлі.

- Ти про журналістський пул?

- Їде 50-55 людей. Сюжети, не пов'язані з матчами, робить небагато людей.　От у Стамбулі тоді Діма Поворознюк зробив (про клубне телебачення "Бешикташа". - Прим. авт.). Все! Чим займались всі інші люди? Вони приїхали, познімали тренування, пресуху і записали синхрони (інтерв'ю. - Прим. авт.) після гри. Були пацани з каналу "Ера", вони в Німеччині їздили до Скрипника. Не обов’язково вимагати якісь шалені гроші, вас вже туди привезли. У "Валенсії", коли там грало "Динамо", можна було зняти того самого Каньїсареса і зробити круте інтерв'ю. Тим паче він сам журналіст, сам телевізійник, ще й батько сімох дітей. (Сміється.) У чувака класна історія: від першого шлюбу троє дітей, потім ще один від другого, і потім - бах! - троє народжується. І тепер з нього знущаються: "Ну що, татусь, давай розповідай". Є дуже багато цікавих персонажів.

- У тебе так загорілись очі, що ти сам поїхав би знімати...

- Я ж їжджу за свої гроші на виїзди "Динамо". Питання в тому, що мені потрібен оператор. Про інтерв'ю я домовлюсь, але мені потрібен оператор, мені потрібна людина, яка зробить монтаж. Але ці люди за ідею жити не будуть. Ніхто за ідею не буде! Далі має бути система, структура. Якби знайти таку структуру, то було б непогано. Ідеї, як це робити, зажди є. Той самий формат програми "Ліберо". Ми ніколи не робили телевізійний продукт. Ми ніколи не думали, як там, як це має бути. Зрозуміло, якби ми виходили на іншому каналі, досвід-то був, у Віті Вацка, зокрема... Суть була - сідати говорити, що цікавить і хвилює, і щоб це зацікавило інших людей. Бо іноді теж треба не забувати про рейтинг: хтось цікавиться, наприклад, баскетболом, хтось - не цікавиться. Якщо людина не цікавиться, то вона не включить на каналі "2+2" баскетбол. Але ж є безліч людей, які цікавляться цією грою, і ними нехтувати теж не можна. Якщо "Будівельник" в Євролізі - у нас же скільки років такого не було! Ще пам'ятаю, як "Будівельник" виграв чемпіонат Союзу з Волковим. Перший матч у Києві, це ж місто на вухах стояло. Тобто казати: "Та ні, не цікаво"? Збірна вийшла на чемпіонат світу, тому що тренер приїхав. Я дивився і не вірив, що це збірна України грає. Це ті самі люди, що рік тому, як барани, виглядали на майданчику. Пацани у нас хороші, я маю на увазі з точки зору колективної гри. Приїхав тренер, який не працює скільки часу. Ти сидиш і дивишся - це ж класно реально! Програли хорватам у чвертьфіналі, і всі засмутились. Раніше ми хорватам програвали тільки в групі. Хоча якось ми у Києві в 90-х ми їх обіграли. Зараз баскетбольний чемпіонат світу. Всі матчі будуть в Більбао. У нас там Америка буде в групі, Домініканська Республіка, Нова Зеландія. Ти їдеш до Більбао, і вони якраз в ті дні будуть готуватись до Ліги чемпіонів. Там серпень починається. Суть в тому, що поруч Сан-Себастьян - там можна назнімати на 25 програм. Потрібно, щоб було бажання керівництва, і воно збігалось з можливостями. Зрозуміло, що канал не завжди собі може дозволити поїздки, відрядження, але якась можливість є - треба використовувати. Ну от коли Нігер приїжджав, хто з Гернотом Рором (головний тренер збірної Нігеру. - Прим. авт.) поговорив? Це не якийсь там елітний тренер, але у нього великий досвід роботи в африканських країнах. Зрозуміло, що коли вони приїжджають, часу мало, все стисло. Бо я пам'ятаю, як спеціалісти з Вікіпедії заявили, що футбол Нігера зараз на явному підйомі. І на цьому все закінчилось. А "Там же есть игрок из донецкого "Металлурга". Справді, це може не так багато людей зацікавило. Я навіть думав написати прев'ю якесь про збірну Нігера. Адже не так багато людей в країні, які бачили цю команду...

Розмовляв Роман Бебех