АРУНА: "Если победим "Металлист", вернемся в число лидеров"

Напередодні домашнього матчу 24-го туру УПЛ з харківським «Металістом» півзахисник нашої команди Лукман Аруна розповів, у якому настрої знаходяться гравці після останньої невдачі, та на що розраховують у майбутньому поєдинку:

- Звичайно, ми очікуємо лише перемоги, особливо після того, як поступилися «Дніпру». Моя думка така: ми маємо наполегливо працювати та робити висновки з помилок, а їх було допущено багато. Якщо вони нас чомусь навчать, ми можемо використати це, щоб перемогти нашого суперника. Вірю, що після невдалого вояжу до Дніпропетровська, вдома ми здобудемо необхідні три очки.

- Минулого тижня ви вже зустрічалися з «Металістом». Чи відрізнятиметься, на ваш погляд, гра чемпіонату від кубкової зустрічі?

- В неділю буде жорстка гра. В кубку грати проти них було нелегко. В Харкові чудова команда, яка грає у якісний футбол, незважаючи на певні проблеми, які у них існують. Та ми цим не переймаємося. Єдине, про що думаємо – як зіграти протягом 90 хвилин так, щоб перемогти. Щоправда, заради цього кожна команда приїздить до Києва. Якщо переможемо, у нас є чудові шанси повернутися нагору, ми і так вже майже там, але маленькі похибки заважають нам прибрати це «майже». Перемога над «Металістом» додасть нам моральних сил та впевненості, щоб перемагати і в наступних матчах.

- Останнім часом ви маєте менше ігрової практики, ніж раніше, чи цей факт вас хвилює?

- Розумієте, я не той футболіст, який багато розмовляє. Вважаю, за мене мають говорити вчинки. Я надаю тренеру вирішувати все, що стосується мене. Якби я не виконував свою роботу добре – ніколи б не перейшов до «Динамо», та й клуб навряд чи захотів мене купити. Все, що я можу робити – це працювати на тренуваннях. Я ніколи не буду питати тренера, чому не граю, або чим він незадоволений. Лише він вирішує, кому грати, і я не маю ніякого права піддавати сумніву його рішення, а повинен просто прийняти його. Я поважаю його вибір та його слова. Можливо, хтось відкрито висловлює своє незадоволення ігровим часом, але я інший, я не буду скаржитися, натомість намагатимуся використати кожний шанс, кожну відведену для мене хвилину на полі. Звичайно, мені неприємно залишатися на лаві запасних, та що я можу зробити крім того, що продовжувати працювати? Я впевнений, що мій час точно прийде, в мене буде шанс.