Андрей ПИЛЯВСКИЙ: "Хочется верить, что тренер даст мне шанс в сборной"

25-річний дебютант збірної України, котрий виступає за ізраїльський «Маккабі» (Хайфа), уже провів два тренування у когорті найкращих гравців нашої країни. Під час цих занять Андрій виглядав «на рівні», чим підтвердив закономірність свого виклику до головної команди країни. Перше знайомство з молодим оборонцем показало, що він людина розважлива й спокійна, а хвилювання на футбольному полі − не ті емоції, які займають його сумління.  

- Андрію, перш за все вітаємо в збірній. Наскільки цей виклик став несподіванкою для тебе?

- Насправді, я знав про інтерес до своєї персони, адже раніше мій агент попередив мене про те, що тренерський штаб національної команди цікавиться моєю грою. Тож я тренувався, працював над собою і, коли мені зателефонував менеджер збірної, я морально вже був готовий до цього, але, звісно, було приємно.

- Перший виклик до збірної − це завжди випробування. Чи присутнє в тебе хвилювання?

- Звісно я відчуваю, що відповідальність доволі висока, адже це головна команда країни. Однак я не можу сказати, що хвилююся. Швидше, має місце підвищена сконцентрованість. 

- З ким із нинішніх гравців збірної ти був знайомий раніше?

- З Ракицьким ми разом тренувалися в академії донецького «Шахтаря». Також в академії у ті часи були Селезньов та Федецький, щоправда, вони були старшими, тож ми не займалися разом, однак були знайомі.

- Як тобі загалом атмосфера в збірній?

- Атмосфера дуже позитивна, всі один з одним спілкуються. Як я знаю, є збірні, в яких існують своєрідні групи гравців з окремих клубів, що спілкуються лише між собою. А у збірній України такого не має: відчувається, що хлопці повністю переключаються на інтереси збірної.

- На твій погляд, які основні характеристики чемпіонату Ізраїлю − там футбол більшою мірою технічний, аніж атлетичний?

- Так, основна увага саме на техніку, швидкість гри доволі висока. Ззаду допускається лише кілька передач, після чого м’яч неодмінно повинен доставлятися в атаку. Якщо команда починає тримати м’яч на своїй половині поля, вболівальники одразу ж невдоволено гудуть, кричать та підганяють гравців вперед. Особисто мені не дуже зрозуміла така авантюрність, але деякі хлопці ведуться на це та біжать вперед.

- Яка твоя основна позиція в клубі?

- Я більше граю центрального захисника, проте інколи, якщо того вимагає ситуація, можу зіграти опорним півзахисником. Враховуючи те, що більшість сил партнери все ж таки витрачають на атаку, і вряди-годи футболісти, втративши м’яч, не повертаються в оборону, то робити в матчі буває багато. Взагалі, політика клуба така: робиться ставка на молодих гравців, гучних трансферів майже не має, тому доводиться багато допомагати.

- Матчі нашої збірної з командою Франції дивився?

- Так, звичайно. Хоч в Ізраїлі обидві гри не транслювався, я переглядав їх через Інтернет. Перший матч дивився із захопленням: команда вийшла максимально налаштованою, з надзвичайною силою духу! Однак у другій грі нашу команду, на жаль, було не впізнати. Напевно, виснаження і переживання за результат далися взнаки.

- Ти граєш в Ізраїлі з 2011-го року, в складі своєї команди став чемпіоном Ізраїлю та фіналістом Кубку, також грав у кваліфікації Ліги чемпіонів та груповому турнірі Ліги Європи. Міжнародний досвід єврокубків − хороше підґрунтя для гарного дебюту у збірній, чи не так?

- Матчі в єврокубках − це зовсім інший рівень у порівнянні з внутрішнім чемпіонатом, тож це − дуже цінний досвід. Я буду радий, якщо він допоможе мені дебютувати у збірній.

- До Ізраїлю ти грав в першій лізі українського чемпіонату. Наскільки складно було після нашої першої ліги грати у вищій лізі іншої країни?  

- Звісно, все інакше. Вища швидкість гри відразу дала розуміння того, що це - інший рівень. Але я «втягнувся» і у мене все пішло добре. Щиро кажучи, я навіть не помітив переходу, адже ми відразу почали грати і у мене не було розкачки. Тренер відразу у мене повірив, почав мене ставити в основу.

- Ти молодий оборонець, тож, хотілося б знати, хто з гравців Твого амплуа тобі імпонує і чия гра є зразком для тебе?

- Когось конкретного назвати не можу. Я уважно спостерігаю за манерою гри різних захисників, намагаючись виокремити для себе корисні моменти. Щодо імен, то у першу чергу можу назвати найкращих оборонців у нинішньому світовому футболі - Відича, Піке, Серхіо Рамоса… 

- Ти вже достатньо часу граєш в Ізраїлі. Ти розмовляєш на івриті, чи спілкуєшся там англійською?

- В основному, розмовляю англійською. До речі, англійську я спеціально не вивчав, у мене не було викладача. Сам, щодня приходячи на тренування, намагався слухати і запам’ятовувати слова. Мені здається, в мовному середовищі швидше «схоплюєш» все. А іврит я розумію і можу сказати кілька простих речень.  

- Як часто тобі вдається бувати вдома?

- Це проблема. Досить складно морально, бо ми маємо лише одну відпустку в травні. Крім того, у нас дуже багато матчів протягом сезону і коротке міжсезоння.

- Твої батьки і старший брат мешкають у Києві. Чи навідуються вони до тебе? 

- Так, звісно вони приїжджають до мене. Це свого роду відпочинок і для них.

- Які цілі на даний момент ти ставиш в кар’єрі? Що для тебе на даний момент є найважливішим? 

- Кар’єра футболіста досить короткотривала, тому я намагаюсь витискати все по максимуму.

- Як гадаєш, вдасться завтра вийти на поле? Чи довірить тренер?

- Я думаю, тренер вже знає, хто вийде на поле. Проте хочеться вірити, що у мене також буде шанс. А я вже за нього триматимусь. 

- Зараз в Україні непроста ситуація, ми всі через це переживаємо. Завтрашній матч пройде під девізом «Peace for Ukraine», який підтримують дві команди.
Як ти особисто відчуваєш ці події? 

- Відверто кажучи − це просто жах. Спочатку я отримував інформацію з дому, тому що в Ізраїлі транслюються лише російські телевізійні канали. Мої батьки розповідали мені щодня про те, що відбувається, і говорили не дивитись російське телебачення. Я почав відстежувати події з наших телеканалів в Інтернеті, і для мене було шоком те, що я побачив. Мені було складно повірити і прийняти те, що у середмісті Києва, українській столиці, вбивають людей. Це просто жах. Коли я приїхав до Києва, то я побачив все на власні очі.

- І зараз ситуація залишається напруженою. Можливо, футбол трохи відверне увагу людей від напруженої ситуації. Наші хлопці неодноразово говорили про те, що ми згуртовуємося та об’єднуємося для того, щоби Україна була єдиною…

- Безумовно, хлопці праві. Так і має бути. Я також підтримую це. Збірна − символ того, що Україна має бути об’єднаною. Україна − єдина.