Бабатунде: "Личность Кварцяного заинтересовала меня"

Сьогодні нігерійський півзахисник луцької «Волині» поспілкувався із вболівальниками у чаті на офіційній сторінці клубу у Фейсбуці. Міхаель був радий спілкуванню навіть попри те, що нині має вихідні дні після повернення із першого турецького збору.

ПРО ПРИХІД У «ВОЛИНЬ»: Я з`явився тут минулого літа і головна причина цьому - Віталій Кварцяний. Саме його особистість зацікавила мене і я опинився у «Волині», а не в якомусь іншому клубі. Я на той момент - літо 2013 - шукав собі команду після «Кривбасу» і вибирав з-поміж кількох команд.

ПРО ЛУЦЬК: Тут дуже дружні люди, саме місто дуже зелене, інколи мені нагадує навіть мою рідну Нігерію. Коли я показую фото чи відео з Луцька вдома, мої батьки дуже радіють з того, що я потрапив у таку країну і місто.

ПРО ЗБІР У ТУРЕЧЧИНІ: Це не перші турецькі збори в українському клубі, тому я знаю, що на них треба дуже ретельно попрацювати. Нормальні враження, навантаження можна витримати.

ПРО ГРУ ІЗ СТУДЕНТАМИ ТА УЧНЯМИ: Це не так часто відбувається, передусім, коли ми не маємо тренувань, але це дуже весело і ми з братом Метью (він також живе у Луцьку) отримуємо дуже гарні емоції від таких матчів. Я граю у півзахисті, а мій брат Метью у нападі. Ми неподалік стадіончика мешкаємо, тому нам недовго на такий футбол добиратися.

ПРО ЗБІРНУ НІГЕРІЇ: Я ще й зараз згадую свою участь в Кубку Конфедерацій в Бразилії минулого літа. Це був досвід гри із найкращими командами світу. Приємно, що моя Нігерія вийшла на ЧС-2014. Я дуже хочу туди потрапити і зіграти проти Аргентини! Вона в нашій групі. Стосовно моєї участі, то все в моїх руках. Я мушу тільки своєю грою знову заслужити виклик до збірної. І ще дуже сподіваюся на підтримку своїх вболівальників, на підтримку фанів впродовж останніх матчів сезону.

ПРО МАЙБУТНЄ У «ВОЛИНІ». Мій контракт у Луцьку на 3 роки. Змінювати нічого поки не маю наміру, всі думки про «Волинь», тому навіть запитувати про зміну команди наразі не варто.

ПРО ЛУЦЬКИХ ДІВЧАТ. Хороше питання. Бо інколи деякі люди в Україні починають щось там говорити про те, що от ми темношкірі, приїхали сюди... Я в таких випадках кажу: «Ми дуже поважаємо вашу країну і любимо ваших дівчат».

ПРО ФАНАТІВ. Мене і в Кривому Розі любили! Я люблю всіх своїх фанів, де б вони не перебували. А різниця між фанатами у ваших двох містах - хіба в ...мові. В Кривому більше говорять російською, а в Луцьку - українською.

ПРО ДРУЗІВ В КОМАНДІ. Поза стадіоном спілкуюся абсолютно з усіма. І з українцями, і з іноземцями. Рамон, Ерік, Матей, Ванче, Сіма.... В готельних номерах на зборах чи під час матчів живу з різними гравцями. От зараз у Туреччині – із молодим Петровим. Стосовно футбольної взаємодії, то відзначу все ж Сімініна. З ним дуже комфортно грати, дуже добре його розумію і поважаю за працездатність.

ПРО «ТРАВМУ ВІД СРНИ». Ми дуже добре готувалися до матчу із «Шахтарем», мали прекрасні тренування і Кварцяний кожному детально розповів, що робити. Я сказав собі: «Хочу виграти цю гру!». Справа в тому, що в «Кривбасі» я тричі програвав Шахтарю. Я ніби непогано почав матч, обігрував один в один кілька разів, а потім трапилася та травма. Не знаю чи умисна вона?... Я дуже хотів продовжувати матч, але просто фізично не зміг.

ПРО СТАРТ КАР`ЄРИ: Я починав з «вуличного» футболу. Ще грав теніс і школі, тому певний час вибирав чим серйозно займатися. Але любив футбол більше. Хоч взагалі мав дуже багато різних талантів, навіть священиком міг стати! А от вже між 16 і 18 роками визначився, що буду футболістом.

ПРО РОДИНУ. У мене вона велика. В сім`ї чотири хлопця і дві доньки. Тато і мама має магазинчик, займаються цим сімейним бізнесом в центрі Лагосу.

ПРО НОМЕР 79. Під таким номером грав колись мій батько в Нігерії, в любительській команді.

ПРО МРІЮ. Грати в єврокубках – це моя футбольна мрія.