Михаил ФОМЕНКО: "Не сплю уже неделю, хожу по ночам..."
Незмінно люб’язний наставник головної футбольної команди України не приховує хвилювання.
- Михайле Івановичу, я вже запитував, але все-таки: як ви витримуєте?
- Мовчки, все - мовчки… Наскільки пригадую, тоді я відповів вам, а тепер повторю: "У вас - своя робота, в мене - своя". Тому жодних проблем, не треба вибачатися - ні за свою настирливість, ні за інших.
- А може, ви й мене навчите цьому "мистецтву витривалості"? Ну, там, книги якісь почитати, на курси походити…
- Можу. Тільки саме із цього приводу нам треба окрему розмову організувати, поговорити про те, що футболу не стосується. Розумієте?
- Розумію й ловлю на слові… Продовжуючи тему психологічної стійкості: чотири роки тому, також пізньої осені, я мав захист своєї кандидатської дисертації, тож напередодні ніч не спав. Причому то було унікальне безсоння: єдиний раз у житті я не міг заснути просто тому, що моє серце калатало занадто гучно…
- Здогадуюся, до чого хилите: хочете поцікавитися, як у мене із серденьком? То я вас можу привітати: ви ніч напередодні захисту не спали, я ось уже тиждень не сплю (інтерв’ю записано в понеділок, 11 листопада, по обіді. - В. Б.). Ходжу ночами, блукаю по квартирі, думаю-гадаю, як то воно буде 15 і 19 числа.
- Як із подібним станом можна боротися? Особисто для мене спасіння тут одне - знайти собі якусь роботу. Найчастіше - статті пишу.
- У мене десь так само… в тому розумінні, що намагаюся відволіктися. Справді, в даній стресовій ситуації важливо зайняти себе роботою.
- Даруйте за, можливо, недоречне запитання: поки гравці не заїхали на базу, як саме ви працюєте?
- Насамперед, передивляюся матчі французів. Багато з них уже переглянуті мною кілька разів… Загалом аналізую, спостерігаю, роблю собі замітки тощо.
- Утім, коли футболісти таки зберуться, графік і ритм поміняються: чи не могли би ви для нас розкрити, як усе проходить на базі? Чи то не для преси?
- Чому ж, нічого секретного у цьому не бачу… Хлопці приїжджають; вечеряють; лягають спати; вранці прокидаються; роблять зарядку; снідають; отримують перше за день теоретичне заняття; обідають; відпочивають; потім настає час індивідуальних бесід; за ними - тренування; згодом - друге теоретичне заняття; вечеря; відпочинок; сон… Десь отак - із певними варіюваннями, звісно.
- Сутнісний момент: ви з усіма викликаними розмовляєте?
- Так, із кожним гравцем… Звісно, це відбувається не з усіма відразу, маємо кілька днів, але, повторюю, не минаю жодного виконавця.
- Даруйте, що знову лізу на рожен, але не можу втриматися: чи спілкуєтеся з футболістом тет-а-тет?
- Безумовно: в окремій кімнаті, де нам ніхто не заважатиме.
- Тобто навіть нікого з ваших помічників при цьому немає?
- Нікого, все один на один, віч-на-віч. Лишень тоді бар’єри зникають, отож людина здатна розповіс ти абсолютно все.
- Із вашого дозволу, перейдемо до складу: викликаних вами гравців я би поділив на три умовні групи…
- …Чому три? Амплуа ж усе ще чотири!
- Я не про це - я про форму. Припустімо, нині маємо групу виконавців у чудовому стані - до них я відношу Ярмоленка, Коноплянку, Ротаня, Гусєва, Степаненка, Кучера…
- …Вибачте, я вас ще раз переб’ю: здогадуюся, що потім ви назвете тих, хто в не дуже хорошому стані, й тих, хто в дуже нехорошому. Так? Збагніть мене правильно: ось на це запитання я ніяк не можу відповісти. По-перше, то вже насправді інформація з розряду "суворо засекречено", бо ж ідеться про внутрішьокомандні справи, по-друге, я знаю, як працюють французи, - повірте, вони мають людину, котра відстежує всю українську пресу, тому те, що я вам наговорю, дійде до вух Дешама, не сумнівайтеся. Отож…
- Зрозуміло… Тоді дещо про інше: в неділю "Металіст" зіграв чи не найгірший свій матч епохи Маркевича, причому харківські збірники виглядали настільки ж невиразно, як і легіонери.
- Чи все це позначиться на нас, хочете поцікавитися? Переконаний: ні! Тут, мабуть, і пояснювати не треба: участь у чемпіонаті світу - вершина кар’єри для будь-якого футболіста, тому пояснювати її важливість не потрібно нікому… Та й узагалі доведеться сказати банальне: збірна та клуб - протилежні речі, це різні команди з різними завданнями. Скажу навіть так: із різними рівнями відповідальності… Як ви вважаєте, чи багато треба докласти зусиль, аби пояснити конкретному гравцеві, що цей шанс, можливо, останній у його житті, тому вхопитися за нього треба всім тим, чим можна вхопитися?
- Тим паче вам це легко пояснити, ви-бо представляєте "золоте" й, водночас, трагічне покоління нашого футболу: попри неймовірний потенціал, ні ви, ні більшість ваших однолітків на мундіалі так і не зіграли. Рудаков, Трошкін, Фоменко, Решко, Матвієнко, Веремеєв, Колотов, Коньков, Онищенко… - всі великі, й усім не пощастило.
- (Усміхається). Знаєте, цікавий момент вийшов: якщо чесно, ви - інтуїтивно? - доволі точно вказали один із тих пунктів, на які я робитиму ставку в індивідуальних бесідах зі своїми гравцями… Резюмуючи: ми, наш тренерський штаб, здатні пояснити підопічним, перед яким звершенням вони стоять. Хоча, наголошую, у цьому плані можна й не старатися - вони самі все усвідомлюють.
- Наостанок - про тих, хто залишився за бортом. Перший - Воронін: останній місяць, переглядаючи ігри московського "Динамо", доходжу висновку, що Андрій (як, утім, і вся його команда) діє в діапазоні від "невдало" до "погано".
- Це - ваша особиста думка… Так, ми його наразі не викликали, проте… Раджу вам (і прислухайтеся до мене, то піде вам на користь): не розкидайтеся такими словами! Повірте, вони вам, окрім шкоди, нічого не принесуть.
- Почуваюся, ніби школяр… Замість P. S.: скажіть, за час перебування на чолі "синьо-жовтих", ви ніколи не хотіли набрати номер Шовковського й сказати, мовляв, "Сашко, може, ти передумаєш?". Він же останніми матчами (крім "Зорі", звісно…) довів, що й досі зостається нашим "№ 1".
- Залишу вашу репліку без уваги. І без коментаря.
- Михайле Івановичу, якщо я вас образив…
- Не в тому справа: це - дуже-дуже делікатний, інтимний момент. Подібні речі виносити на пресу - велика нетактовність!.. Запевняю вас: якщо треба, все буде зроблено, проте зроблено конфіденційно.
- Тоді - ні пуху!
- І з Богом…
Володимир БАНЯС
