"Карпаты" обратились с открытым письмом к ФИФА, УЕФА и ФФУ

Президенту ФІФА п. Зеппу Блаттеру

Президенту УЄФА п. Мішелю Платіні

Віце-президенту УЄФА п. Григорію Суркісу

Президенту ФФУ п. Анатолію Конькову

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Вельмишановні панове!

ФК «Карпати», як член великої футбольної європейської сім`ї, яка демонструє нульову терпимість до будь-яких проявів расизму, неонацизму та насильства на трибунах стадіонів, серйозно занепокоєний фактом розслідування щодо подій, які, можливо, мали місце на стадіоні «Арена Львів» під час відбіркового поєдинку чемпіонату світу між збірними України та Сан-Марино. Якщо Дисциплінарний комітет ФІФА відхилить апеляцію Федерації Футболу України, залишивши Національну збірну нашої країни без підтримки рідних трибун у матчі плей-оф, це стане серйозним ударом по репутації українського футболу і разом з тим тривожним сигналом для максимальної активізації дій, спрямованих на тотальне викорінення ганебних проявів демонстрації символів расизму, неонацизму на стадіонах нашої держави та у суспільстві загалом. Такий розвиток подій означатиме, що наше суспільство хворе, і подолати цю коричневу чуму можна буде, лише об’єднавши зусилля.

Водночас ФК «Карпати» висловлює щире здивування щодо відвертого цькування та провокацій, які останнім часом намагаються забруднити честь нашого клубу та наших уболівальників. Уже багато років прихильники «Карпат» позиціонують себе як патріоти міста, регіону та країни. Недарма, саме у Львові збірна України з футболу отримувала блискучі та вольові перемоги, адже такої відчайдушної та ефектної підтримки уболівальників, за словами багатьох гравців, нема більше в жодному місті нашої держави. Однак цей вияв патріотизму намагаються очорнити і замінити його на образливі та неприпустимі для сучасного цивілізованого суспільства терміни «расизм», «нацизм», «фашизм».

ФК «Карпати» офіційно заявляє: проявам цих ідеологій не місце на футбольних стадіонах. ФК «Карпати» ніколи не підтримував і не підтримує тих, хто намагається будь-яким методом вчинити протиправні акції на трибунах нашого стадіону. Однак наш клуб завжди стояв на стороні і захищав інтереси своїх уболівальників-патріотів. Ми звертаємося до вас з проханням не ототожнювати «патріотизм» з «нацизмом» та «фашизмом». Це далеко не одне й те ж.

Галичина – особливий, унікальний регіон України. Так склалося історично, що саме тут, на древніх князівських землях, протягом XX століття народжувалися борці за українську свободу. Влада сусідніх держав, мотивуючись власними інтересами усіма можливими способами намагалася придушити дух свободи і зобразити народних героїв злочинцями та бандитами. Однак ані терор, ані замовні убивства лідерів визвольного руху не змогли стерти істинні події в народній пам’яті та вроджене відчуття патріотизму в їхніх душах. Саме тому сьогодні внуки та правнуки тодішніх героїв вшановують їхню пам’ять, зокрема й на футбольних стадіонах. Червоно-чорний прапор – знамено борців за волю України в середині минулого століття, у радянські часи був заборонений. За саме лише поєднання цих кольорів на «винуватця» чекала смерть у концтаборах.

Створення футбольного клубу «Карпати» у 1963 році – це не просто народження нової команди. Громада міста сприймала 11 гравців на полі як нових борців за свободу, адже більшість футболістів «Карпат» тих часів були місцевими вихованцями, отже і дух патріотизму палав в їхніх серцях. Трибуни стадіону були чи не єдиним місцем, де уболівальники могли проявляти свої істинні почуття, адже каральні органи не мали впливу на таку велику кількість людей. Відтоді футбол на Галичині став не лише спортом, але й місцем зустрічі галицьких патріотів. Зараз на трибунах стадіону «Україна» збираються представників усіх вікових категорій, а найактивнішими фанатами вважаються молоді, національно-свідомі галичани, які забезпечують команду шаленою підтримкою на усіх матчах, незалежно від місця їхнього проведення. Червоно-чорні прапори, а також портрети національних героїв, борців за українську свободу є невід’ємними атрибутами їхньої підтримки. Відмовитися від них для цих молодих людей означає зрадити пам’ять про своїх предків та відійти від своїх ідеалів. Цього допустити ФК «Карпати» не може.

Саме тому наш клуб звертається до Вас з проханням не зловживати образливими термінами на адресу наших уболівальників, які разом з нашою історією є найбільшим багатством «Карпат». У свою чергу, наш клуб буде всіма можливими способами боротися з недопустимими проявами расизму та неонацизму на стадіоні. Запевняємо, що провокатори, а також ті, хто спробує пронести на трибуни символи фашизму, нацизму чи расової дискримінації будуть відповідати перед законом. Наголошуємо, що на нашому стадіоні не знайдеться місця для образ. Однак прояви патріотизму щодо нашого клубу та краю ми радо вітаємо. Для нас це так само природно, як для матері пишатися днем, коли її син вперше заспівав гімн своєї рідної країни.

Вже цього тижня ФК «Карпати» оголосить старт «Місяця дій», спрямованих на демонстрацію нашим клубом неприпустимості проявів расизму, неонацизму та насильства на трибунах стадіонів. Участь у низці відповідних публічних заходів візьмуть і професійні футболісти, і вболівальники нашої команди. Ми чітко усвідомлюємо, що проведення подібних активностей – важливий і почесний обов’язок нашого клубу, адже соціальна відповідальність перед суспільством –невід’ємна частина існування і розвитку ФК «Карпати». Так, нещодавно ФК «Карпати» спільно з проектом Євросоюзу «Права жінок та дітей в Україні – комунікаційний компонент» випустили і безкоштовно розповсюдили серед вболівальників 5.000 примірників календаря, присвяченого проблемі насильства. 13 провідних гравців клубу взяли участь у зйомці календаря, щоб звернутися до вболівальників з посланням «Я за чесну гру як на полі, так і у родині».

 Сподіваємося на ваше розуміння і віримо, що відтепер представники шанованих та поважних організацій, які ви очолюєте, а також представники партнерів ваших структур не вдаватимуться до ідеологічного цькування та заплямування репутації нашого клубу.

З найкращими побажаннями, 

Генеральний директор ФК «Карпати» Ігор Дедишин

Голова Громадської організації «Завжди вірні» Тарас Павлів