Анатолий АЗАРЕНКОВ: "Для последующего прогресса "Черноморцу" нужно сохранить Григорчука"

Екс-наставник одеського клубу відзначає очевидне професіональне зростання його нинішнього тренера та команди в цілому.

- Анатолію Олександровичу, успіхи «Чорноморця» за часів незалежності України припали на початок дев’яностих (2 Кубки, 2 «срібла», 2 «бронзи»). За досягнення одеситів можна вважати й третє місце сезону-2005/2006 із Семеном Альтманом на чолі. Якби сьогодні зустрілися між собою той і нинішній «Чорноморці», на кого зробили би ставку?

- Ці дві команди порівнювати не дуже коректно, бо слід зважати принаймні на рівень суперників, у матчах проти яких вони здобували свої позиції в чемпіонатах.

Однак головна відмінність обох «Чорноморців» у тому, що в першому варіанті склад був сформований переважно з українців, чимало з яких — одесити, а нині гру ведуть переважно легіонери, які передовсім відпрацьовують зарплату…

— Перепрошую, але відпрацьовують наче добре?

- Наразі — так. Однак питання про їхні перспективи для мене актуальне. Але ми до нього повернемося згодом. Щодо умовної зустрічі команд Альтмана й Григорчука, то, вважаю, це був би матч двох колективів коректного рівня. А ось певну перевагу мав би «Чорноморець»-2005/2006.

— Щодо легіонерів: тоді їх у заявці було дев’ятеро, а нині не набагато більше — дванадцять…

- Так, але всі вони російськомовні: з Росії, Білорусі, Грузії, Молдови.

— «Чорноморець» тоді посів третю сходинку, проте відстав од «Шахтаря» й «Динамо» на 30 очок. Те, що нині такої прірви між грандами й одеським ФК немає, свідчить про прогрес команди Романа Григорчука чи більше про глобальний процес вирівнювання класу всіх клубів?

- Звичайно, важливі обидва чинники. Проте передусім має йтися про прогрес «Чорноморця» нинішнього сезону, бо це треба визнати й віддати належне команді. Нинішній її рівень гри відповідає позиції в турнірній таблиці. Водночас щодо оцінки справжньої сили команди був матч проти «Шахтаря». Чемпіон наочно довів, що з таким суперником «морякам» поки нереально конкурувати.

— Зокрема, через велику кількість іноземців?

- Зокрема, так. В українському футболі багато прикладів, коли якийсь із клубів злітав на високі місця, та успіх свій розвинути не зумів. Тому й для «Чорноморця» важливим є питання перспектив.

Думаю, нині є певне перегинання палиці в бік легіонеризації, а в ідеалі має існувати певний баланс — не стільки кількості тих чи інших гравців, скільки їхньої якості. Хоча варто відзначити й позитивний процес: сьогодні кваліфікацію та рівень підтверджують і підвищують, до прикладу, Політило, Бобко та Зубейко.

Але в подальшому можуть виникнути проблеми. Передусім через нові правила заявки із шістьма, пізніше вісьмома власними вихованцями. Кількісно одесити назбирати їх зможуть, але якісно… Загалом над цим треба працювати вже нині, та виходить далеко не все.

— Цікаво, що торік в інтерв’ю «УФ» ви сказали: не вірите, що легіонери «Чорноморця» виведуть команду в єврокубки. Помилилися?

- В українському фольклорі є прекрасний вислів: «Не кажи «гоп»…

— Думаєте, Григорчук і компанія втратять п’яту сходинку?

- Якщо чесно, то, звісно, ні. Думаю, в турах, що залишилися, вона закріпиться на нинішній позиції. Тому десь, мабуть, і помилився. Але подивімося на ситуацію інакше. По-перше, Роман Григорчук із часом сам прийшов до того, що чимало легіонерів він не може використовувати, виходячи з їхнього рівня, відтак улітку (тим паче — за останній рік) відмовився від чималої кількості іноземців (шести. — А. В.).

Та й у тих, хто грає нині, уже помітний максимум їхніх можливостей, котрий дозволяє їм справлятися із завданнями на рівні чемпіонату України, зокрема йдеться про центр захисту (на цих позиціях незамінними є Бергер і Фонтанелло. — А. В.). Одеса ж мріє не просто заявитися на сезон у Лігу Європи, а грати там. Хоча якщо порівнювати нинішній рівень підготовки, взаєморозуміння (та певних супутніх чинників) футболістів «Чорноморця», то вони мають перевагу над усіма поза першою четвіркою.

— Яка роль у нинішньому успіху Романа Григорчука?

- Особисто він, як тренер, продемонстрував цього сезону суттєвий прогрес, а разом із ним виросла й команда. Рука наставника помітна в усьому: в грі команди і, відповідно, в результатах.

— Які чинники в його роботі дали найбільші плоди?

- Відповідь на це запитання можна дати, знаходячись всередині колективу. Варто відзначити те, що «моряки» пройшли сезон без явних спадів: спочатку рівно, відтак був стрибок угору на новий рівень, який колективу вдалося втримати. Отже, з’явилася стабільність, яка є ознакою класу.

— Для Західної Європи звична практика, коли молодому тренеру достатньо сезону, щоби проявити себе в посередньому клубі й одразу ж потрапити на підвищення. Чи готовий Григорчук до подібного?

- Футбольна практика свідчить про те, що однозначного рецепту для точного прогнозу в цьому контексті не існує. Дуже багато обставин повинні зійтися воєдино… Якщо говорити про топ-клуби суто України, то одним із найважливіших факторів є співпраця з керівниками. В Одесі Григорчуку надали повний карт-бланш у питанні комплектації й довіряли в найскладніші моменти. Словом, не просто не заважали, а ще й допомагали.

Чи все складеться так само в умовних «Динамо» чи «Шахтарі» — те ще запитання. В Одесі є всі умови для роботи, та все ж їх не можна порівняти з тими, які мають тренери топ-четвірки. Отож невідомо й те, чи зможе Григорчук працювати, коли є, грубо кажучи, все. Адже це зовсім інший рівень відповідальності й тиску, зокрема з боку власного керівництва.

— Очоливши на той момент першоліговий «Чорноморець», Роман Григорчук за крок, аби вивести його до Ліги Європи. Чи бачите ґрунт до подальшого прогресу команди?

- Фантазувати не буду. Скажу, що потрібно зробити керівникам клубу, щоби мати змогу розраховувати на прогрес. Крок перший — зберегти тренера. Крок другий — надати Роману Григорчуку всі умови в комплектації складу. Якщо тренер побачить і відчує перспективи, тоді все може вийти.