Украинский футбольный рынок-2013

Трохи більше тижня залишилося до того, як зимове трансферне вікно офіційно відчиниться. Для вітчизняних клубів воно завше було своєрідним: через особливість турнірного календаря саме взимку, у перерві між колами (а не поміж чемпіонатами), наші команди здійснюють левову частку придбань. Якими вони будуть цього разу? Такими, як і завжди? Відмінними – глобально або в деталях? Про це розмірковують чотири агенти ФіФА…

Сефер АЛІБАЄВ: «Внутрішній ринок: затишшя»

– Навряд чи помилюся, сказавши таке: якщо досі, маю на увазі останні роки, в плані трансферів поміж командами ПЛ спостерігалася незначна активність, то цього разу, насамперед через уплив заявкового «Списку «А», спостерігатимемо справжнє затишшя. Вітчизняні ФК не «обмінюватимуться» футболістами з іноземними паспортами – в крупних масштабах такого в нас ніколи не було. Не буде й тепер: справа в тому, що різні команди мають різні уявлення про потрібних людей із-за кордону, відповідним чином комплектуються, тому те, що одним підходить, для інших ітиме врозріз із концепцією. Також українські клуби не купуватимуть-продаватимуть наших виконавців – звісно, через ліміт: сьогодні брак національних кадрів досяг такого рівня, що вони й справді на вагу коштовних металів; нині всі українці – на контрактах, усі – розкуплені, всі – дорогі. Дешевше взяти когось із Болгарії або Хорватії.
Якщо спробуємо зосередитися на клубах, то, можу зробити припущення, найактивнішими (з різними векторами) будуть «Таврія», обидва «Металурги», «Динамо», «Металіст» і «Арсенал». Запоріжці, мабуть, працюватимуть там, де дешево, може, навіть із першої ліги залучатимуть виконавців. «Арсенал», судячи з останніх подій, очікує розпродаж. Динамівці, «металісти» та донецькі «металурги» «полюватимуть» за українцями: кияни повертатимуть орендованих, а Юрій Максимов і Мирон Маркевич керуватимуться тим, що в них під руками небезпечно низька кількість громадян України.
Не варто очікувати змін у плані статусів переходів, адже традиційними будуть і «обміни» орендованих гравців у звичних напрямах: «Дніпро» – «Кривбас», «Шахтар» – «Іллічівець». А купуватимуть, хоч як банально це звучить, згідно з можливостями. До слова: саме останній пункт не в усіх ФК набув визначеності.
Про поділ на амплуа: тут, на мій погляд, жодних тенденцій бути не може в принципі – кожна команда діятиме, зважаючи на проблеми й потреби. Тому розмірковувати над тим, кого найчастіше бачитимемо в списку трансферів, – голкіперів чи форвардів – недоречно.

Шандор ВАРГА: «Придбання із-за кордону: на рівні»

– Еліті українського футболу до снаги запросити практично будь-якого легіонера. У «Шахтарі», «Дніпрі» та «Металісті» налагоджена трансферна політика, селекційні служби працюють ефективно. На жаль, цього не можна сказати про «Динамо», де відбувається постійна зміна головного тренера. Це – найбільша проблема. Немає стабільності та чіткої лінії. Сподіваюся, що з приходом Олега Блохіна ситуація зміниться. Тим не менше, з точки зору трансферної активності – це добре, адже значна кількість виконавців може залишити клуб. І, відповідно, їм необхідно знайти заміну. В інших клубах, що ще продовжують виступи в єврокубках (до речі, додатковий козир при перемовинах), зима буде не дуже активною. Але все ж, перед весняною фазою турнірів вони мають підсилитися. Хоча все залежатиме від того, чи залишаться ФК у тому кадровому складі, в якому закінчували осінню частину сезону.
Тенденція така, що в «Металісті» та «Шахтарі» більше сподіваються на південноамериканських виконавців. У «Дніпрі» ж – роз-ширеніший ринок пошуку, як і в «Динамо». Хоча генеральний директор дніпропетров-ців Андрій Стеценко повідомив, що так само шукатимуть захисника та атакувального гравця в басейнах річок Амазонка та Парана. Але, гадаю, в паспорт легіонеру не дивитимуться. Якщо футболіст хороший, то не принципово, якої він національності. Зараз, в умовах глобалізації ринку, футболістів із європейських чемпіонатів запрошувати не складно. Дякувати слід іміджу Євро-2012 та успіху в єврокубках.
В інших клубах фінансові можливості – скромніші, відповідно й запрошувати якісних футболістів – складніше. Але якщо селекційна служба працює належним чином, то можна запросити навіть виконавців із ім’ям. Адже й в середніх українських клубах рівень зарплат дозволяє конкурувати за цим показником із представниками навіть європейських топ-5 чемпіонатів. Прикладом є літня кампанія від «Говерли», яка одна з найскромніших в українській прем’єр-лізі.

Сефер АЛІБАЄВ: «Продажі за кордон: увага до Харкова»

– Коли говориться про варіанти від’їзду футболістів із нашого чемпіонату за кордон (а мова, перш за все, – про Європу), забувається важливий момент: у більшості провідних ліг Старого Світу діє обмеження на футболістів, які не мають громадянства країн Європейського союзу. В українських виконавців, зрозуміло, його немає. Перш за все, враховуючи це, можу сказати, що надмірного інтересу до наших не буде.
Тобто, футболіст повинен бути такого рівня, щоб іноземний клуб, його запросивши, міг би з легкою душею розпрощатися з гравцем, який займав «легіонерське» місце. Логічно передбачити, що мова, найперше, – про Євгена Коноплянку. Але, враховуючи статус та амбіції виконавця, чекаємо на пропозиції великих клубів. До того ж, узимку ціна буде завищеною, оскільки «Дніпро» має хороші шанси цього сезону зачепитися за видатні досягнення, тож віддавати лідера ніхто не збирається.
Зацікавленість є й до багатьох футболістів «Металіста», я навіть залучений до певних переговорних процесів. Наприклад, Тайсон, який після гола «імені ван Бастена» став популярною персоною на континенті. А ще – Клейтон Хав’єр та Джонатан Кристальдо. Словом, виконавці, які мають показову статистику виступів.
Чутки про те, що Роман Безус може залишити Україну, не позбавлені змісту. Це можна зрозуміти хоча б з того, що українським топ-клубам він не так уже й потрібен, оскільки на його позиції є вельми висока конкуренція. Хіба в «Шахтарі» посадять на лаву Мхитаряна? Те ж саме – в «Металісті» та «Дніпрі». У «Динамо», куди Романа сватають найактивніше, позиція під нападником узагалі надукомплектована.
Хочеться пролити світло на можливі переходи південноамериканців та інтерес до них на батьківщині. Джуліано – в «Фламенго»? Практично нереально, бо клуб із Ріо зараз у серйозній кризі (футболістам навіть не виплачують зарплатню). Варіант повернення можливий, якщо говорити лише про непотрібних виконавців або заслужених. Як було із Жадсоном торік чи зараз із Бетао.

Ігор КРИВЕНКО: «Клубні бюджети не гумові»

– Дехто з обізнаних футбольних людей вважає, що наші гранди фактично не мають фінансових обмежень на трансфери. Впевнений, що межа все-таки є в усіх, бюджети не гумові. Йдеться не лише про гроші на купівлю футболістів, а й про зарплатну відомість. Клуби, як правило, не пропонують потенційному новачку вищу зарплатню, ніж мають провідні виконавці команди, бо інакше можна зруйнувати мікроклімат у команді. Свіжий приклад – «Зеніт», де Халку та Вітселю прописали в контрактах більші суми. Як наслідок – одразу виникли конфлікти в колективі, що тривали всю осінню частину чемпіонату.
Щодо того, чи всі клуби прем’єр-ліги можуть собі дозволити саме купувати гравців, а не шукати вільних агентів, то тут відповідь має бути радше ствердною. Зрештою, з упевненістю можу сказати, що ті ж «Говерла» чи «Зоря» – колективи з нижньої частини турнірної таблиці – точно купували футболістів недавно. До Луганська, скажімо, за фінансову компенсацію переїхав боснійський збірник Тоні Шунич, котрий має й хорватське громадянство. Якщо ж говорити, скільки можуть витратити клуби впродовж одного трансферного вікна, то відповідь не випливає з бюджетів ФК чи жорстких внутрішніх фінансових рамок. Усе більшою мірою залежить від мети. Скажімо, «Говерла», коли тільки-но повернулася до прем’єр-ліги, змушена була за тих обставин змінювати практично півскладу, відтак клуб і купував, і підписував вільних агентів, і брав виконавців в оренду. Якщо ж ФК, за мірками прем’єр-ліги, стабільний (а в цьому контексті йдеться про більшість), то тут простежується тенденція «крапкової» селекції. Останні сезони ніхто з таких команд не ініціює збори з десятками потенційних новачків – усі відслідковують конкретних виконавців на конкретну позицію.
Відтак про шлях самоокупності. На жаль, у нашій ситуації клубу наразі нереально хоча би наближено витрачати менше, ніж заробляти. Тому вітчизняний футбол продовжує бути меценатством і залежить од товстосумів.

Володимир БАНЯС, Анатолій ВОЛКОВ, Юрій ОРОС, «Український футбол» №№137-138 від 21.12.2012 (с.6)