Мирон МАРКЕВИЧ: "В сборной Украины нет нападающих и вратарей"
Відверта бесіда з головним тренером харківського «Металіста» Мироном Маркевичем.
- Мироне Богдановичу, розкажіть як Ви підтримуєте форму?
- Бігаю кожного дня. У Харкові регулярно граємо у футбол. Збираю усіх тренерів - з дубля, з дитячої школи, і 2-3 рази в тиждень бігаємо з м’ячем. Усе своє життя намагаюся підтримувати фізичну форму.
- Ви, якщо не помиляюся, колись курили?
- Так, було таке. Курив десь років дванадцять. До сорока взагалі не знав, що таке цигарки, а потім втягнувся і 12 років палив. Потім вирішив: «Все вистачить». Відчув, що дихати мені стало важче, здоров’я куріння однозначно не додає.
- Для багатьох проблематично кинути курити, як вам це вдалося зробити?
- Увечері сказав собі, що більше не буду. Повикидав цигарки. Тиждень було дуже важко. А потім стало шкода цього тижня. Не хотілося перекреслювати своїх старань. Усім раджу позбутися цієї пагубної звички.
- В «Металісті» суттєвих кадрових змін не буде?
- Не буде суттєвих змін. Єдина проблема, яку ми намагаємося вирішити, стосується футболістів із українським паспортом. На жаль, є футболісти, яким треба закінчувати кар’єру. Йдеться про українців. Ми уже молодь підтягуємо, кількох уже навіть випускав на поле - Азацького, Барвінка, Радченка. Але їм тільки по 17-18 років, вони потребують хоча би року на адаптацію.
- Можете сказати хто із ветеранів покине «Металіст»?
- Зараз ми ще проводимо переговори. З ними важко прощатися, але що поробиш, коли такий час настав. Зараз не хотів би називати конкретні прізвища. Можу лише сказати, що є така думка - деяких футболістів відпустити.
- В першій чи другій лізі є таланти, які б могли, скажімо через рік, підсилити «Металіст»? Раніше було чимало прикладів, коли футболіст із нижчого дивізіону підсилював провідну команду елітної ліги…
- Безперечно, ми переглядаємо матчі першого та другого дивізіонів. Але гравців рівня «Металіста» ми там не бачимо. Це однозначно. Єдина надія на наших вихованців зі школи «Металіста». Вони працюють за нашою програмою. Тобто, те, що робить перша команда, роблять і вони. А тому вони на полі знають, як вчинити в тій чи іншій ситуації. Зі своїми вихованцями нам легше працювати. Ті люди, які приїздять на перегляд, грають в інший футбол, а тому з ними важче працювати.
- Кілька років тому ви мені розповідали про те, що кількох дітей зі своєї винниківської школи ви запросили в Академію «Металіста». Ці діти і досі вчаться в Харкові?
- Вони побули там 2-3 роки, прогресу особливого не було, тому вони повернулися. Зараз вони виступають тут на першість області. Наша команда грає у Прем’єр-лізі Львівщини. Є в молодших групах талановиті хлопці, один із них навіть грає в збірній України. Тому функціонування школи себе виправдовує.
- Яке завдання «Металіст» виконуватиме наступного сезону?
- Зрозуміло, що в чемпіонаті України хотілося би піднятися хоча би на щабель вище. В Лізі Європи ми також прагнемо кращих результатів. Звісно, не просто грати на два фронти. Напевне, щось треба вибирати.
Маємо зараз приклад представників інших європейських чемпіонатів. Ті, хто грав на два фронти, нічого у підсумку не виграв. В Німеччині «Борусія» виграла, в Англії «Манчестер Сіті», в Італії - «Ювентус». Усі ці команди із єврокубків вилетіли на ранніх стадіях, потім зробили ставку на національний чемпіонат. І це їм вдалося. Тому, ми будемо дивитися. Безперечно, хотілося би всюди вдало виступити, але… Як показав останній сезон, нас на чемпіонат не вистачило.
- Так на який турнір робитимете ставку?
- Ні-ні, акцентуватися на якомусь турнірі ми не будемо. «Металіст» буде просто грати і добиватися максимальних результатів. Єдине, потрібно буде спробувати уникнути травм та вилучень. Бо це нам дуже завадило цього року. Матч зі «Спортінгом» наші два провідні центральні захисники пропускали через власну нестриманість - щось буркнули судді. Це нам коштувало місця в чвертьфіналі.
- Перші збори «Металіст» проводитиме в Трускавці?
- Так, 12-го червня поїдемо в Трускавець. Там пробудемо 12 днів. Після чого із Львова виїздимо в Австрію.
- Які матчі Євро-2012 плануєте переглянути вживу?
- 8 червня перегляну відкриття у Варшаві. Також 9-го у Львові подивлюся Німеччина-Португалія. Потім у нас почнуться збори, тому дивитимуся матчі по телевізору.
- На такому турнірі, як чемпіонат Європи, наставник вашого рівня щось може нового для себе почерпнути?
- Безперечно… Я бував на багатьох чемпіонатах світу та Європи. Якщо переглядаєш матчі таких турнірів вживу, то отримуєш багато інформації для роздумів. Особливо уважно стежитиму за збірними Іспанії та Німеччини. Ці команди грають в суператакуючий футбол, з пресингом. Це і є сучасний футбол, до якого потрібно прагнути. Необхідно використовувати короткий пас, швидкості. Швидкості мають бути надзвичайно високими. До такого футболу потрібно прагнути.
- Робота клубного тренера та наставника збірної суттєво відрізняються?
- Звісно, що відрізняється. Клубний тренер має можливість кожного дня бути з командою, кожного дня маєш якісь позитивні чи негативні моменти. А в збірній ти з футболістами зустрічаєшся на короткий період часу - 3-5 разів в рік. Тому специфіка роботи дуже різниться.
- Мироне Богдановичу, що з українськими нападниками? Чому в збірну важко знайти вправного форварда?
- Це проблема… І корінь її в одному - ніхто не займається дитячим футболом. Не беру Донецьк чи Харків. В нас також є проблема кваліфікації дитячих тренерів, рівень їхній настільки низький. Я ж постійно стежу за цим, за тренуваннями дитячих команд. Це дві дуже важливі проблеми. Якщо ми їх вирішимо, то з часом у нас будуть нападники. Зрештою, не тільки у форвардах проблема.
У нас також немає воротарів. А наша школа голкіперів колись вважалася провідною. Треба починати з дітей та рівня дитячих тренерів. Наставникам потрібно давати хорошу зарплату, відправляти їх на стажування, робити усе, щоби вони хотіли працювати. А без цього ми кадрові проблеми збірної можемо говорити ще років з десять, і нічого не зміниться.
- Можна проблеми дитячого футболу вирішити тільки силами клубів Прем’єр-ліги (зрештою, навіть в еліті не усі клуби приділяють достатньо уваги своїм школам)?
- Однозначно не можна. Переглядав ігри «Закарпаття», яке вийшло в Прем’єр-лігу. Команда непогано грає. Але там же не має місцевих футболістів. Уявіть, у цьому регіоні немає достойних виступати за головну команду області. Та раніше половина київського «Динамо» була із Закарпаття. І так повсюди.
У Винниках ми утримуємо школу уже десять років, діти ходять, стараються. А якби у кожному містечку чи селі була своя дитяча команда, було би дуже добре. Сільські діти швидше гратимуть у футбол, вони цього дуже хочуть, оскільки не є такими розбалуваними, як міські діти. Це дуже серйозна проблема, особливо у нас на заході країни. Потрібно це вирішувати, будувати штучні поля. А у нас на увесь Львів тільки одне штучне поле.
- Жорсткіший ліміт на легіонерів не спонукатиме клуби інтенсивніше займатися дитячим футболом?
- Це нічого не дасть. Я не перший рік у футболі і дуже добре знаю ситуацію. Це робиться для багатих клубів. Скуповуються усі діти, які можуть вдарити по м’ячу. Вони сидять, потім розходяться по орендах.
Викупити їх нереально, оскільки їх не продають. Припустімо, в «Іллічівця» практично усі футболісти з «Шахтаря». А викупити їх маріупольці не можуть. Тобто вони тренують гравців для когось. Добре, ми зробимо жорсткіший ліміт на легіонерів. І що - від цього з’являться нові імена? Ні. Бачите, навіть збірну важко зібрати. Був в тій шкірі, знаю, як не просто зібрати збірну. Так, з’явилися Коноплянка та Ярмоленко. От і все, інших не має. Далі Шевченко, Воронін… Нічого нового.
