Иван ГЕЦКО: "Обслуживать "золотой матч" должна иностранная бригада арбитров"
Екс-форвард "Карпат" та національної збірної про інтриги чемпіонату, перепалку представників грандів і про те, як у його часи рвалися футболки та з носа юшила кров.
– Якщо таки буде "золотий" матч, чи не може так статися, що збірники обох команд ще більше розсваряться, і це вплине на атмосферу в національній збірній?
– Не так давно читав інтерв'ю Мірчі Луческу, в якому він заявив про готовність переграти гру з "Динамо". Потім цю думку підхопив і Юрій Сьомін, мовляв, чому б і ні, я готовий. Мені ж здається, перегравання є зайвим. Усі крапки над "і" в цій суперечці має розставити "золотий" матч. Він має відбутися на нейтральному полі, а обслуговувати його повинна іноземна бригада арбітрів. Все-таки футбол є дуже емоційною грою, щоби не було якихось залаштункових ігор або навіть звинувачень в них, потрібно запрошувати іноземних суддів. Безперечно, прикро, що арбітр уплинув на перебіг останньої зустрічі грандів, прийняв неправильне рішення і вилучив Гармаша. Хоча щодо цієї ситуації є різні думки. Але, зважаючи на те, що другу жовту картку Гармаша анулювали, отже, було місце суддівській помилці. Не дарма ж чиновниками було прийнято таке рішення. Бажано, щоб ігри грандів обслуговували арбітри вищого класу. Нічого поганого в тому, щоби запрошували іноземців, я не бачу. Подібне практикується у багатьох країнах світу. Команди домовляються про нейтрального арбітра, платять йому гонорар. І в результаті, звинувачень в нефаховості арбітра менше. А про упередженість ніхто і не згадує.
– Що скажете про післяматчеву суперечку гравців "Динамо" та "Шахтаря"? Ракицький каже, що ця "перепалка" може позначитися на атмосфері у збірній…
– Це все емоції. Гра була дуже напруженою, а тут ще і суддя помилився. Не дивно, що футболісти під впливом емоцій десь там поговорили. Але мені здається, що ця ситуація дуже "награна" і роздута. Не думаю, що це позначиться на їхніх стосунках. Вони ж професіонали, люблять свою справу. Тому емоції не повинні позначитися на спільній роботі. Клубний турнір – це одне, а виступи за збірну – зовсім інше. Футболісти об'єднаються навколо спільної справи, і все буде гаразд. Ніхто їх не змушує обійматися і дружити сім'ями. Але робити одну справу вони мусять. Тим паче, що вони зобов'язані відстояти честь країни. Тому їхні якісь дрібні суперечки повинні відійти на десятий план.
– У вашій кар'єрі траплялося так, що після якогось матчу ви з кимось переставали спілкуватися, при зустрічі тиснути руку?
– Ні, такого не було. До гри, під час неї і після – це все емоції. Кожен футболіст відчуває певний заряд агресії, але це швидко минає. Принаймні, так було в мене. Завжди швидко відходив. Навіть коли бачив, що людина зумисне хоче мене травмувати, у підкаті піднімала вище, чим потрібно, ногу, я не звертав на це уваги. Було ж зрозуміло, що людина робила свою роботу, виконувала чиюсь вказівку. Тому терпів це і не з'ясовував після матчу стосунки. Рвалися футболки, отримували по носі та брові, усяке траплялося. Це ж футбол. Тим ця гра і цінується, що в ній на полі точиться чоловіча боротьба, емоції зашкалюють. Уболівальники люблять за це футбол.