Батиста: "Готов играть за "Оболонь" и в первой лиге"

Бразильський нападник Роша Батіста поділився з журналістом "УФ" від дебюту за столичну "Оболонь"

– Можемо поговорити, але через переклад, – російською почав розмову Роша, – Зараз-зараз (це вже прозвучало українською, після чого до бесіди приєднався перекладач. – О.К.). Готовий вислухати ваші запитання.

– Їх накопичилося чимало. Наприклад, як виник варіант із киянами? Чому не заладилося з "Карпатами"?
– Були різноманітні пропозиції продовжити футбольну кар’єру. Доволі непогані, зокрема, з російського чемпіонату. Але вибрав все-таки "Оболонь".

– Чому?
– Тут з перших днів відчув себе дуже комфортно. До того ж, я вважаю, що це клуб з амбіціями. Звичайно, "пивоварам" зараз дуже складно, але при цьому аура в колективі зберігається дуже хороша. До того ж, із тренерським складом ми швидко знайшли спільну футбольну мову.

– Як ви знайшли з "Оболонню" один одного?
– Кияни якраз шукали нападника і склався такий варіант. Ситуацію спрощувало те, що я був вільним агентом.

– А інших пропозицій не було?
– Були. Кликали грати за команду з Дубаї, були запрошення з прем’єр-ліг України, Росії, польської екстракласи…

– Чому ж тоді зупинилися на "Оболоні"? Що стало визначальним у вашому виборі?
– Амбіції клубу.

– Зберегти прописку у прем’єр-лізі?!
– Привернуло увагу те, що команда докладає максимальних зусиль аби залишитися в елітному дивізіоні.

– Ваш новий клуб дуже обережно ставиться до легіонерів. Це не насторожувало?
– Знаю, що в "Оболоні" я не просто перший легіонер з далекого зарубіжжя, а перший з іншого континенту. Тож мені дуже приємно, що президент клубу Олександр Слободян, який робить ставку на місцевих гравців, дозволив мені виступати за цю команду.

– І як вас прийняв новий колектив?
– Просто чудово. Можете запитати у Сергія Вікторовича (Конюшенка – О.К.) – він підтвердить. Такої дружної команди давно не зустрічав, а мені, повірте, є з чим порівнювати.

– А як долаєте мовний бар’єр?
– Намагаюся якомога більше говорити з партнерами українською та російською мовами, проте ще не все виходить. Коли до мене звертаються, я майже усе розумію, а ось самому говорити ще складно. Та дякуючи моєму перекладачу Василю, мовні перешкоди практично не відчуваються.

– Звучала інформація, що ви в "Оболоні" лише до завершення чемпіонату…
– Поки що так. Оскільки я перейшов посеред сезону, то клуб хоче більше роздивитися мої можливості. Все-таки близько півроку я не грав. Але спробую відсутність ігрової практики компенсувати бажанням.

– З переходом розібралися. А як щодо ігрових особливостей вашої нової команди? "Оболонь" за манерою гри чимось схожа з "Карпатами"?
– Скажу так: львів’яни теж клуб з амбіціями, проте є велика різниця у підході до справ і у ставленні до футболістів. З таким ставленням до своїх гравців, "Оболонь" може стати великим клубом.

– А тренувальний процес суттєво відрізняється від львівської команди?
– "Карпати" – це вже історія. Мені імпонує робота Сергія Конюшенка. Скільки у мене було тренерів – такого людяного ставлення до своїх підопічних я ще не бачив.

– З ним у вас уже була розмова? Він бачить вас в основі своєї команди?
– Запитуйте у нього (сміється). Я готовий виконувати його вказівки, а вже прерогатива Конюшенка на яку позицію мене ставити, з ким, як і коли. Зі свого боку зазначу лише, що він – тренер-новатор, і прищеплює своїй команді сучасний футбол.

– А вам не складно буде працювати, адже тривалий час ви були без ігрової практики?
– Повірте, для мене цей перехід настільки важливий, що я докладу усіх зусиль, аби прогресувати з кожним матчем. Я пішов з "Карпат" не зі своєї вини і зараз дуже радий, що у моєму житті з’явилася "Оболонь".

– До завершення чемпіонату. А далі?
– Я бачу у киян перспективу. Скажу навіть більше – я готовий, якщо на мене розраховуватимуть, навіть грати за "Оболонь" і у першій лізі. Але про таке зараз навіть думати не хочу. Попереду ще три тури і стоїть конкретне завдання – зберегти прописку у прем’єр-лізі.
Олексій КОМАРОВСЬКИЙ, газета "Український футбол"