3 квітня 2012 15:03

Максим КАЛИНИЧЕНКО: "Беру вину за поражение "Днепру" на себя"

Півоборонець «Таврії» Максим КАЛІНІЧЕНКО бере всю провину за поразку на себе.

— Максиме, у футбольних колах за вами вже давно й міцно закріпилася репутація людини, яка, по-перше, завжди відповідає за свої слова, по-друге, так само завжди говорить правду…

— Ну, гадаю, така репутація не є безпідставною. Тим паче — не штучною. Я є такий, який є, правду-матку рубаю не тому, що мені так вигідно, а тому, що такий у мене характер. Кажу те, що думаю.

— Це — дуже хороша властивість характеру. Й дуже дефіцитна, як на сьогоднішній час… Тож давайте по щирості: чому «Таврія», за великим рахунком, начисто програла «Дніпрові»?

— У принципі, я б не вживав слово «вчисту» — ну, не настільки ми були слабкіші за суперника. Проте програли заслужено — цей факт скасувати не можу, хоч би як мені цього хотілося. Аналіз — маю на увазі ґрунтовний — причин такого невтішного результату й особливо гри ще чекає нас попереду, десь у середині тижня, коли відбудеться справжній «розбір польотів», а наразі все, що я можу зробити, взяти вину за поразку на себе. Оце й усе.

— Знаєте, на одній із сусідніх шпальт цього номера «УФ» є матеріал, де колишній форвард «Таврії» Олександр Гайдаш говорить, що найбільшим розчаруванням суботнього матчу в Сімферополі для нього стали дії лідерів кримчан, маючи на увазі вас і Сергія Назаренка…

— Друже, що ж ви від мене хочете? Я ж визнав свою провину… Чи ви хочете, аби я ще раз повторив?.. Гаразд: справді, мені як досвідченому гравцеві, як лідерові (за словами Гайдаша) команди, слід було зіграти краще, повести партнерів за собою. Ну, не вийшло — цього разу. Це ж футбол, тут усяке трапляється.

— Максиме, а чи не стало однією з причин ваших невдалих дій, скажімо так, хвилювання й особливий статус матчу — все ж таки «Дніпро» є рідною для вас командою…

— Ви знаєте, може й так. Я далеко не перший рік у професіональному футболі, зіграв уже кілька сотень ігор на найвищому рівні, проте мушу визнати, що зустрічі з дніпрянами все ж мають для мене якийсь особливий присмак. У них по-особливому хочеться проявити себе. Інколи це заважає…

Павло МАЛЯР, газета "Український футбол"