Николай ПАВЛОВ: "Битве в Полтаве – быть!"

Наставник «Ворскли» спростовує міфи, демонструє обізнаність у вітчизняних футбольних реаліях, вражає стоїцизмом характеру й… підтверджує репутацію чесної людини.

— Миколо Петровичу, після останніх резонансних подій у мене, чесно кажучи, є певні сумніви з приводу того, чи хочете ви спілкуватись із пресою…

— Ну, якщо ви задасте питання на ТУ тему, то не відповідатиму й загалом не захочу з вами розмовляти. Якщо у вашому списочку запитань не буде провокаційних, тоді…

— Гаразд… То чим відрізняється підготовка до наступної календарної гри — з «Шахтарем» — від інших?

— Тут і справді є певні відмінності, зумовлені тим, що у нас троє гравців основи травмовані й один — дискваліфікований.

— Справа в тому, що я мав на увазі дещо інше, тому трансформую питання: чи спровокувала майбутня зустріч із донеччанами якісь зміни у власне тренувальному процесі?

— Ні, звісно ні: я — тренер із тієї когорти, які не люблять форс-мажорів, радикальних змін, метань із боку в бік. У мене все завжди йде за планом. Ось, припустімо, сьогодні (розмова мала місце у середу. — В.Б.) відбулася планова двостороння зустріч між різними складами «Ворскли».

— До речі, а як часто граються ці двосторонки?

— Раз на тиждень: у середу — якщо матчі відбуваються на вихідних, а коли тур заплановано на середину тижня, тоді двосторонню зустріч проводимо у неділю.

— Миколо Петровичу, все ж мушу повернутися в недалеке минуле… Тож після матчу з «Чорноморцем» ви сказали що низка полтавських футболістів будуть оштрафовані. Виконали обіцянку?

— Безумовно! Всі винуватці тієї ганьби отримали по заслугах. Причому я впевнений, що вони погодилися б заплатити штраф у п’ятеро більший, аби тільки я їх простив!

— Ви вжили іменник «ганьба», то чи можете пояснити, що стало її передумовою?

— Можу: передумовою стала негідна поведінки кількох футболістів, які, з лише їм відомих міркувань, стали виробляти на полі різні «дива театрального мистецтва». Я ЇМ НЕ ДАВАВ УСТАНОВКУ ОТРИМУВАТИ ТІ ЖОВТІ КАРТКИ!!!

— От, Миколо Петровичу, слухаю вас — і вірю, й нічого не можу вдіяти!

— Довіра між людьми — це ж добре!

— Тож наступний пункт нашої розмови також торкається тематики довіри: ви можете чесно, поклавши руку на біцепс, сказати, що вірите у позитивний результат гри з «гірниками?»

— Покладу руку всюди, де треба, і, не задумуючись, скажу: вірю у можливість відібрати очки в «Шахтаря» й докладу всіх можливих для цього зусиль. Хай читачі «УФ» не сумніваються: битві у Полтаві бути!!!

— Але ж Миколо Петровичу, зваживши на останні ігри донеччан, на те, що арбітри завжди об’єктивні у ставленні до них…

— (Після певної паузи.) Ми до всього звикли. Мушу повторитися: гарантую всім, що легкого життя «Шахтаря» в Донецьку не буде — обскубемо «гірникам» по повній програмі! Просто може статися що завгодно, у футболі не існує страховок від різних нещасних випадів, коли закономірність розвиток подій на полі не переливається в закономірний результат. Але, попри все, моя команда дуже старатиметься. Тим паче, нам було б непогано відновити трохи підіпсоване реноме.

Володимир БАНЯС, газета "Український футбол"