Фанендо АДИ: "Полноценного шанса в Киеве мне так и не дали"
Нападник «Таврії» адаптувався у Криму й готовий до битви з «Арсеналом» за шість очок.
– Фанендо, минули ваші перші місяці у «Таврії». Як оцінюєте цей період?
– Лише позитивно. «Таврія» – амбітний футбольний клуб, а це для мене дуже важливо. Успішно попрацювали на зборах, здобули вольову перемогу над «Карпатами». Наразі все чудово.
– Де комфортніше почуваєтесь – у «Таврії» чи в «Динамо»? Все-таки у Сімферополі африканський десант більший…
– Ну в Києві моїх співвітчизників-нігерійців також було чимало – окрім мене ще й Айїла Юссуф, Браун Ідейє, Лукман Аруна. Але, знаєте, національність – не головне. У «Таврії» інтернаціональний колектив – окрім «аборигенів» українців ще й серби, інші балканці. З усіма у мене сформувалися товариські взаємини. Почуваюся у Сімферополі наче вдома.
– Якщо згадувати минуле, то у «Динамо» ви майже не грали за основу. Можна сказати, що впродовж того періоду ваша фізична форма та психологічна впевненість зазнали впливу?
– Звичайно, від перебування за межами поля кондиції не покращуються. Втім, у Києві я тренувався на повну, виходив і забивав за резервну команду, але повноцінного шансу мені так і не надали. Довіра тренерського штабу в Сімферополі дуже допомогла мені відновити впевненість у своїх силах.
– Не можу не продовжити тренерську тему. Юрій Сьомін, Семен Альтман – перший вам не надавав можливостей, другий ставить в основу. Що скажете про цих спеціалістів?
– Обидва наставники дуже високої кваліфікації. Хочу виокремити властивість, яка їх поєднує, – передовсім комунікабельність. Кожен цікавиться не лише тим, як його підопічний грає, але і справами, котрі не обмежуються футбольним полем.
– Зрозуміло. Якщо ви не проти, перейдемо до теми майбутнього протистояння з київським «Арсеналом», котре цілком природно охрестили битвою за Лігу Європи. Що знаєте про майбутнього суперника?
– Якщо бути до кінця відвертим, то не так уже й багато – лише певні загальні характеристики. Знаю, що в «Арсеналі» дуже сильний тренер, високий рівень дисципліни та організації гри. Зрозуміло, що легко нам точно не буде, але увесь наш колектив повністю сконцентрований на цьому двобої, з якого ми розраховуємо вийти тріумфаторами.
– Поганого газону на стадіоні «Локомотив» не боїтеся? Саме цей фактор став на заваді проведенню матчу з «Металургом».
– Наскільки мені відомо, там вже усе нормально. Я знаю, що працівники клубу наполегливо працювали, аби поле було придатним для гри у футбол.
– Взагалі маєте досвід виступів на відверто жахливих газонах? Можливо, не в Україні, а в Словаччині?
– Мабуть, кожному футболісту бодай раз у житті доводиться випробувати подібні речі на собі. Був такий досвід і у мене. Щоправда, тоді поле не було у настільки сумному стані, як напередодні матчу з «Металургом».
– Завершимо саме погодною темою. Ви вже вдруге перезимували в Україні. За морозяної погоди відчуваєте дискомфорт?
– Дякувати Богу, майже всю зиму ми провели у Туреччині. Коли ж поверталися в Україну, то приємних відчуттів у мене було мало. Радію, що вже помаленьку теплішає.
Гліб КОРНІЄНКО, газета "Український футбол"