Олег Лутков: "В лидерстве запорожского "Металлурга" нет ничего удивительного"

Відомий запорізький наставник, котрий минулого сезону очолював «Металург», поділився з «УФ» думками про ту лігу, в якій опинилися його недавні підопічні.

- Олеже Анатолійовичу, ми все ставимо матчем туру протистояння «Металурга», але цей статус він аж ніяк не виправдовує: приміром, «Сталь» - вже такий досвідчений першоліговий боєць, володар бронзових медалей, та й та не змогла нічого вдіяти із запоріжцями. Невже ваші колишні футболісти настільки переважають усіх інших? Чи й ліга перша нині вже не та?

- «Металург» зберіг свою бойову основу, тож у цьому немає нічого дивного. Я весь час говорив: цій команді просто був потрібен час, і вона могла б виконати своє завдання та зберегти місце в еліті. Хлопці-то дійсно талановиті, просто треба було їм до товаришів по команді та до ліги в цілому «притертися».

- Та все ж таки саме час для потопаючої команди був у дефіциті. Як гадаєте зараз, якби вам тоді виділили кошти на гучніші трансфери, як тим же «Севастополю» чи «Іллічівцю», доля запорізького повпреда у прем’єр-лізі була б інакшою?

- Це питання не до мене, а радше до керівництва клубу - в якому дусі вони вважали за потрібне вести селекцію та трансферну діяльність. Ми якось сіли й на дозвіллі підрахували: за останні роки майже півтора десятка наших вихованців перейшли у багатші клуби. А це ж гравці основи, котрих і до збірної викликали!

Звісно, такі втрати треба було якось компенсувати. І неабияк, а класними футболістами. Так, школа запорізького футболу дуже сильна, однак, аби молоді гравці зростали, їм треба мати поруч сильних, авторитетних лідерів для підтримки.

Втім, зважаючи на реалії та можливості, я трансферну кампанію провальною не назвав би. Були запрошені Ашраф, Жуніор, інші бразильці. Це - сильні гравці. До речі, більшість з них лишилася й на цей сезон, що також це підтверджує.

- У заявці основної команди «Металурга» чужинців навіть більше, аніж українців. Ні, я розумію, що є ще «Металург-2» зі спільною заявкою, та все ж… Ці ж легіонери мають вигляд у першій лізі, як «мерседеси» на розбитій українській дорозі. А ліміт же у першій лізі ще суворіший, гратимуть тільки троє з них. Який сенс було тримати їх у складі?

- Ви знаєте, «мерседес» - це навіть малувато сказано. Той же Жуніор у першій лізі - як «ламборджині» або навіть цілий літак! Навіщо тримати у складі такого рівня легіонерів, половина яких навіть у заявку не потраплятиме? Якщо керівництво платить їм зарплату, тож на щось розраховує. Можу лише повторити: такі рішення - їхня прерогатива.

- Із тих матчів першої ліги, які вам уже довелося побачити цього сезону, хтось із суперників справив на запоріжців враження?

- Абсолютно ніхто. Навіть не чекав, що враження буде настільки гнітючим - адже порівняно з часом, коли я тут востаннє працював із «Кримтеплицею» та «Ігорcервісом», побільшало відверто сірих команд. Дивишся - і не маєш навіть на кому очі спинити. На такому фоні Жуніор, Ашраф, Тейку, Матеус, Ліма - і справді, як професура.

- Плюс суттєво додали свої таланти Пісоцький, Опанасенко, Цуриков…

- Безперечно.

- Чому ж у інших команд таких нема?

- Важко сказати, адже в кожної команди - своя проблема. У когось - фінансова, у когось - тренерська. Найбільше ж страждають команди через підбір гравців. Ті, хто грав у першій лізі, коли я працював тут тренером, або пішли на «підвищення» - в прем’єр-лігу чи за кордон, або завершили кар’єру. А зміни нема.

- Дивлячись на турнірну таблицю, можете спрогнозувати, хто складе найбільшу конкуренцію «Металургу»?

- Якщо говорити про початок сезону, то з того, що я бачив, - у домашніх матчах наочно, у виїзних - в трансляціях - не доводилося ще спостерігати гру сильних суперників. Ось їде до нас команда з Охтирки - друга в турнірній таблиці, - то подивимося, зробимо ще по ній певні висновки.

Взагалі ж - це тільки початок сезону. Ще буде зимова трансферна кампанія, ще буде напружений фініш. Переконаний: ніхто просто так путівки до прем’єр-ліги не віддасть. А головними нашими суперниками стануть, вочевидь, «Говерла-Закарпаття» та «Севастополь».

- А як же ті команди, котрі зараз нагорі?

- За усієї до них поваги, назбирають зараз очок, а потім півсезону програватимуть наліво й направо.

- Ну й от скажіть тепер, навіщо такі великі капіталовкладення, якщо команда все своє життя ставитиме за мету «вигравати в кожному матчі», щоб у підсумку в серединці весь час фінішувати?

- Так отож! Я взагалі не розумію сенсу існування команд, котрі ставлять собі за мету 5 місце, 7 місце… Треба боротися, тим паче, на першоліговому рівні. Як тоді футболістів готувати, якщо в них ніякої мотивації? Тому навіть у принципі непогані гравці розгублюються, регресують.

- Є в нас й інша «крайність» - ФК «Львів», котрий через безгрошів’я відразу ж осів на дно…

- Я свого часу працював у цій команді, і зараз із Степаном Юрчишиним періодично зідзвонююся, цікавлюся, як там справи. Що ж, така доля професіональних клубів в Україні: були кошти в Кіндзерського - був футбол. Зараз не бачу, за рахунок чого вони могли б подолати ці турнірні проблеми, нуль шансів у молодих, необстріляних.

- У першій лізі велика роль ветеранів. Он Гунчак - топ-снайпер, Полтавець - топ-асистент. Професіоналізм дається взнаки?

- Знаю особисто багатьох із нинішніх першолігових «авторитетів», і Валентина з-поміж них. Звісно, і клас, і людські якості, і ставлення до справи у них першокласні. Бачив у інтернеті нарізки відео з їхньою грою, добрий вигляд має. Але ж якщо в лізі, перші ролі дістаються ветеранам, то це свідчить, що в неї погано йдуть справи зі зміною.

- Та все ж, деякі команди роблять ставку саме на своїх вихованців: ось ваш «Металург», он - донецький «Олімпік». Як гадаєте, донеччани не ризикують? Могли б і далі награвати свою юнь у другій лізі, і звідти ж її на підвищення брати…

- Не можу судити про справи внутрішньої «кухні», тут усе залежить від можливостей і бажань президента клубу. Але те, що потрібно давати зміну - це факт. Он навіть віковий ценз на молодих гравців зняли, як іще перспективним гравцям дочекатися свого шансу?

- Наостанок не можу не поцікавитися вашими справами…

- Зараз ніде не працюю, перебуваю у творчій відпустці з сім’єю, тим паче, що ми чекаємо поповнення в родині. Пропозиції очолити певні команди були, але вирішив відмовитися: не хочеться працювати з командою, в котрої межа бажань - триматися в середині першої ліги. Хочеться справжньої роботи - цікавої, амбітної, серйозної.