Александр ШЕВЕЛЮХИН: "Моими конкурентами в "Динамо" были Ващук и Головко"

Матч 12-го туру Епіцентр Чемпіонату України між «Севастополем» і «Кривбасом» подарував новачку еліти та її новому футболісту ще одну історичну подію. Олександр Шевелюхін забив свій перший м’яч в офіційних матчах за кримську команду. Останнім часом цей захисник, якого колись вважали дуже перспективним, був у затінку, і ось, здається, український Дольф Лундгрен знайшов свою команду.

− Олександре, у своїй кар’єрі ти забив 8 м’ячів. Не шкода віддавати гол забитий «Кривбасу» одноклубнику Левандовські, адже Маріуш куди більш результативний?
− В тому епізоді було декілька співавторів голу… Спочатку головою пробив Агахова, потім підправляв м’яч Маріуш, ну а наприкінці остання результативна дія залишилась за мною. Диктор по стадіону проскандував моє ім’я як автора забитого м’яча, але в офіційному протоколі гол записали на Левандовські. Для мене це не стало трагедією − головне, що «Севастополь» зрівняв рахунок.

− Розкажи як потрапив у футбол: на перше тренування привів батько чи сам прийшов? Хто був твоїм першим тренером й у скільки років ти потрапив до структури «Динамо»?
− Звичайно, що мене привів батько. Взагалі я родом із Козина, що на Київщині, але на початку 90-х років там не було якісних умов для тренувань, тому я вирішив спробувати свої сили на оглядинах у київському «Динамо». За першою моєю пробою спостерігав тренер Леонідов, якого я задовольнив. Проте потім хлопців 82-го року народження під своє крило взяв Лисенко і вже під його керівництвом я пройшов всі етапи академії киян.

− Через які причини не заграв у складі «біло-синіх»? Ти ж був одним з найперспективніших молодих гравців, які випустились з академії?
− На мою думку, «Динамо» кінця 90-х було однією з найсильніших команд Європи. Моїми конкурентами за місце в стартовому складі були Ващук та Головко, які на той момент переживали пік своєї форми. Те ж саме стосується й інших позицій − зона опорного півзахисника була зайнята Хацкевичем та Гусіним; лівого захисника − за Дмитруліним та молодим Несмачним. Мене тільки потроху підпускали до тренувань з «основою», але дебютувати на вищому рівні в складі найтитулованішого українського клубу мені так і не вдалось. Нам, молодим, потрібна була ігрова практика, а тому ми й перейшли до інших клубів.

− До речі, де комфортніше себе почуваєш: в центрі оборони, в центрі півзахисту чи на фланзі?
− Нині − це стовідсотково центр захисту. Хоча й у центрі поля, за часів перебування у «Кривбасі», відчував себе достатньо впевнено.

− Який період кар’єри вважаєш найуспішнішим? І який навпаки?
− Запам’яталися часи у Кривому Розі та Полтаві, адже там була регулярна ігрова практика. Там я вперше відчув смак матчів вищого дивізіону українського футболу. Про негативне поговоримо вже після завершення моєї ігрової кар’єри.

− Між «Львовом» та «Волинню» ти грав за команду «Максима» з  Українки, що виступала на чемпіонаті Київської області. Які враження залишились від аматорського футболу?
− В Київській області зібрані дуже серйозні колективи, у яких присутні виконавці, які грали на різних рівнях, тому коли мені запропонували для підтримання форми пограти за команду з Українки − я подумав «чому б і ні?». Будь-який досвід корисний. Засмучувала якість газонів і підтрибунних приміщень. Вважаю, що потрібно розвивати аматорський футбол шляхом будівництва нових футбольних стадіонів та інфраструктури.

− Чи важко було звикнути до тактики в три захисники, якої дотримувався «Севастополь» у матчах Першої ліги? У Прем’єр-лізі ситуація зовсім інша: клуб грає в чотири захисники. В якій тактичній схемі відчуваєш себе впевненіше?
− За схеми у три захисники доводиться виконувати більший обсяг роботи. Мені імпонують обидві схеми, але сьогодні майже всі світові клуби грають у чотири захисники, а тому я вважаю, що ця тактика більш доречна для сучасного футболу.

− Враження від міста Севастополя та жителів. Що скажеш про вболівальників команди? Наскільки відчутна підтримка?
− Можна з впевненістю заявити, що я закохався у Севастополь (особливо вражає Херсонес) та його жителів. Скажу більше − люди у цьому місті вболівають по-іншому. Навіть коли на виїздах нас підтримує 10-20 фанів − їх завжди чутно і це, безумовно, додає сил. Особливо потужний «суппорт» на нашій домашній арені в Севастополі (зараз команда грає в Сімферополі − авт.).

− Твоє ставлення до візитної картки клубу − виконання гімну Севастополя перед стартовим свистком.
− У Прем’єр-лізі тільки наш клуб ввів подібну практику. І можу відверто сказати, що під час гімну я відчуваю неймовірні емоції.

− Знаєш слова гімну Севастополя?
− Тільки перші три стовпчики... до приспіву (сміється). Потім музика постійно припиняється й починається поєдинок.

− У футбольних колах блукає думка, що Шевелюхін − приклад для молодих футболістів в плані дотримання режиму… Правда, що зовсім не вживаєш спиртного? А як справи з нічними клубами?
− Для вживання спиртного потрібна вагома причина. Для мене такою є, наприклад, вихід нашої команди до Прем’єр-ліги. Можу пропустити один-два келихи шампанського на Новий рік, не більше того. Що стосується нічних клубів, то я вже забув, коли востаннє відвідував ці заклади.

− Розкажи, як виник варіант з «Севастополем»?
− Після перебування у «Волині» я підшуковував нову команду. До мене підійшов один молодий футбольний агент Максим Ткачов, який і нині керує моїми справами. Він запропонував варіант з «Севастополем», що боровся за вихід до елітного дивізіону. Звичайно, мені це підійшло і я ні про що не шкодую. Дякую керівництву клубу за надану довіру.

− Кажуть, що ти − сім’янин…
− Сім’я − це місце, де я відновлюю свої сили. Після прикрої поразки єдине, що мене може вмить заспокоїти − це моя дружина та дочка. Коли дивишся, як мала бігає та грається, то одразу забуваєш всі печалі та негаразди.

− Як познайомився з дружиною? Хто зробив перший крок?
− Ми знайомі з першого класу. Вчилися разом, але спочатку я на неї зовсім не звертав уваги − бігав за іншими дівчатами. Але після 9 класу ми доволі часто перетиналися. Я їздив на тренування, вона − до ліцею. Почали тісніше спілкуватись, і потихеньку я в неї закохався. Ось так все й «заварилося»… До речі, 7 жовтня ми відсвяткували п’яту річницю свого весілля.

− Без чого абсолютно не уявляєш свого життя?
− Сім’я, батьки, футбол. Свій день люблю закінчувати оглядом новин.

− Служив в армії? Чи «пройшов службу» в ЦСКА?
− Коли грав за «Динамо», то нас відправляли на двотижневе стажування в частину. Тому можна сказати, що трохи вдалось послужити.

− Найколоритніші персонажі українського футболу?
− Якщо говорити про гравців, то це, безперечно − Андрій Шевченко. Це футболіст, який примусив весь світ озирнутися на Україну. Своїми виступами за «Мілан» він зробив великий внесок у популяризацію футболу в нашій державі.

− «Найважчий» форвард?
− Я би сказав не «форвард», а ціла ватага бразильців у донецькому «Шахтарі». Вілліан, Адріано, Фернандіньо, Жадсон та Коста, коли починають свої дрібні перепасовки біля штрафного майданчика, то їх дуже важко зупинити.

− «В контакті», «Однокласники»… Твоє відношення до соціальних мереж?
− Я створив свій профіль на «Однокласниках». Мені було цікаво знайти та поспілкуватись зі своїми давніми друзями. Однак, я неактивна людина у цих справах. Фотографій не закидую, та й не коментую особливо.

− Якби не футбол, то ким став? Є вища освіта?
− Закінчив київський «Інфіз» (НУФВСУ − авт.). Коли був юнаком, то задумувався про професію лікаря.

− Маєш якісь забобони (ритуали) перед матчем?
− В ігровий день я вимикаю мобільний, щоб не відволікатися й налаштуватись на поєдинок якомога кращим чином. Знайомі та рідні знають про цю прикмету, а тому й не хвилюються.

− Симулянти?
− О-о-о-о, тема симулянтів особливо принципова для мене. Сам я ніколи не симулював, тому відверто не симпатизую футболістам, які регулярно «пірнають». Звичайно, зараз судді вже вичислили подібних трюкачів, а тому вірогідність потрапити на вудочку такому «дайверу» малоймовірна.

− Любиш займатись шоппінгом?
− Раніше мені подобались походи по магазинах, але як тільки з’явилась сім’я, то через брак часу займаюсь шоппінгом все менше. Я швидко обираю речі, а ось жінка…

− Три побажання севастопольським вболівальникам…
− Здоров’я. Терпіння. Єврокубків!