Киев. Двадцать лет назад...

Ясным октябрьским вечером 1990-го года, одержав красивую победу над ЦСКА, киевские динамовцы стали чемпионами СССР, завоевав этот титул в тринадцатый (и последний) раз. Это было ровно двадцать лет тому назад. С тех пор прошло уже двадцать лет – как же быстро и незаметно бежит время…

«Динамо» (Киев) – ЦСКА - 4:1 (1:1).
07.10.1990. Киев. Республиканский стадион. Ясно. 20 градусов. 42500 зрителей.
Судьи: В.Чехоев (Владикавказ), Ю.Чеботарёв (Краснодар), В.Ивакин (Новосибирск).
«Динамо»: Чанов, Деркач, Цвейба, О.Кузнецов (к), Шматоваленко, Рац, Анненков, Литовченко, Саленко (Заец, 76), Ковалец (Яремчук, 46), Юран. Тренер – Анатолий Пузач.
ЦСКА: Еремин (Гутеев, 59), Д.Кузнецов (к), Колотовкин, Быстров, Фокин, Галямин, Корнеев, Брошин, Сергеев, Татарчук, Масалитин (Дмитриев, 46). Тренер – Павел Садырин.
Голы: 1:0 Деркач (23), 1:1 Корнеев (38), 2:1 Юран (52), 3:1 Деркач (53), 4:1 Саленко (64, с пенальти).
Предупреждения: Деркач (17), Рац (55), Шматоваленко (76) – Фокин (65), Быстров (79).

В первом тайме борьба в этой встрече шла в общем-то на равных, хотя, на мой взгляд, армейцы всё же смотрелись несколько лучше.
Однако добились успеха первыми хозяева поля: с углового, поданного справа Рацем, молодой Деркач, опередив в высоком прыжке соперников, направил головой мяч в сетку ворот ЦСКА. Старания гостей были тоже вознаграждены до перерыва. Отражая одну из атак ЦСКА, киевляне сыграли на отбой, мяч был тут же перехвачен соперниками, переправлен свободному от опеки Корнееву, удар которого застал врасплох вообще-то отлично сыгравшего в этот день Чанова.
Второй тайм был совершенно непохож на первый. Пошла совсем другая игра, в которой инициативу полностью перехватили футболисты «Динамо. Сразу после матча я спросил у Пузача, что он сказал своим подопечным в перерыве. И новый главный тренер киевлян ответил:
– Я им сказал: «Ребята, побойтесь Бога! Это же решающий матч чемпионата. Ведь вы же сегодня можете стать чемпионами страны! Подумайте, чемпионами! Понимаю, вы устали, сыграли за две недели вдвое больше матчей, чем ЦСКА. Но что поделаешь – надо! Прежде всего перекрыть соперникам все подходы к своим воротам. И атаковать, атаковать, атаковать!» И вы знаете, ребята, что называется, вняли! Ну, а остальное вы видели...
Неподалеку от Республиканского стадиона есть квартал с крытым рынком в центре, с незапамятных времен называющийся Бессарабка. Так вот, ближние к нему ворота так и именуются «бессарабскими» и считаются для хозяев поля счастливыми. Так это или нет, судить не берусь, но давнее поверье в этом матче полностью оправдалось. Именно в «бессарабские ворота» после ударов Юрана и Деркача раз за разом в течение одной минуты мяч влетел дважды.
После такого шока положение ЦСКА в этой игре стало абсолютно катастрофическим. Ну, а итог матча ударом с бесспорного 11-метрового подвёл много потрудившийся в этой игре Саленко.

Г.Борисов, «Советский спорт»

Вітаючи киян із незаперечною перемогою в чемпіонаті країни, слід віддати належне їхньому творчому й психологічному настрою в звітній зустрічі. В багатьох її свідків після першої половини не було підстав беззастережно розраховувати на свято прихильників динамівської команди.
Справа в тому, що армійський колектив сьогодні дійсно здатен на певні звершення. Це він підтвердив високими фізичними кондиціями, технічною наполегливістю і в київському матчі. Додавала вогню принциповість, з якою москвичі ставляться до таких поєдинків, і їхня образа за кубкову поразку весною, коли ЦСКА був на гребені піднесення. Зрозуміло, ці обставини тільки підвищують вагомість виграшу нового чемпіона.
То чому ж у певної частини болільників до перерви не виникли сумніви щодо надійності результату? Не перебільшуючи можливостей армійців, слід віддати належне їхній перевазі в середині поля. Київські півзахисники надто глибоко відкочувалися назад, коли мова заходила про недоторканість власних тилів. Відтак виникав розрив між лінією захисту й нападу. Можна погодитися з тим, що велике бажання офіційно привітати себе зі званням чемпіонів, мимохіть примушувало господарів терпляче ставитися до необхідності діяти з відповідним застереженням.
З іншого боку, сьогоднішні можливості середньої лінії команди: не дозволяють їй сповна реалізовувати задуми. Загубився Ковалець. Прагнення Кузнецова підтримати щільність лав попереду не підтримувалося надійністю в тилах. Добре, що на висоті був Цвейба. Здається, він провів свій кращий матч нинішнього сезону. Попередження пролунало і з боку Деркача – такої націленості на ворота суперників київські захисники давно не демонстрували.
Ну, а те, що витворив Юран, схоже на казку. Оте, як він залишив за спиною суперників, як розправився з Єрьоміним, варте найвищої міжнародної оцінки. Своїм обов'язковим суперголом Юран вивів з рівноваги голкіпера москвичів (його зрештою замінили), а крім цього настирливо шматував оборону суперника, за що неодноразово опинявся на газоні. Отже, вийшло так, що головною зброєю динамівців у зустрічі з ЦСКА стала індивідуальна майстерність. Чудова зброя в двобої з молодим, завзятим суперником. Зберегти б її, не розгубити заповзятливості, додати злагодженості.
Так, вітаючи «Динамо» з чемпіонським титулом, ми зобов'язані зазирати в завтра. Обіцяє воно бути інтригуючим. Незважаючи на те, що визнані майстри – Заваров, Михайличенко, Протасов нині виступають за кордоном. Компанію їм тепер складе Кузнецов. Матч з армійцями був для нього останнім у складі «Динамо». Принаймні на найближчі роки. Олег вирушив до Шотландії, де гратиме за «Глазго Рейнджерс». Але ми знаємо, що і йому підготовлено гідну заміну. Зверніть увагу на Алексаненкова...

Ю.Карман, «Спортивна газета»

Цього матчу прихильники динамівців (маю на увазі справжніх друзів команди) чекали з великим нетерпінням, враховуючи його значимість.
Хоча, заради справедливості слід сказати, що дебют зустрічі був явно за гостями, які, з усього видно, збиралися дати справжній бій кандидатові в чемпіони. Ось коротенька стенограма отого періоду, 6 хвилина: армієць Сергєєв небезпечно б'є головою по воротах киян зблизька, Ситуацію врятував Чанов. 13 хвилина: футболісти ЦСКА тричі підряд впритул розстрілюють київські ворота. 16 хвилина: найгостріший момент після подачі армійцями кутового.
І от, мов Божа рука порятунку, контратака динамівців. М'яч вилітає не кутовий, Його майстерно виконує Рац, а завершує ефектну комбінацію точним ударом головою Деркач. Одразу скажу про те, що Борис чудово провів цей винятково важливий поєдинок. А його другий гол, забитий метрів з 30-ти, справжнє диво.
Але то було пізніше. Після першого пропущеного голу армійці і не вбиралися викидати білив прапор. Вони сміливо йшли вперед і таки знайшли шпарину у воротах «Динамо», встановивши рівновагу.
Лише після перерви динамівці, нарешті, взяли справу під свій контроль. Знову вундеркінд Юран покарав захисників суперника за помилки і забив свій фірмовий гол. Це його сьоме (!) влучення у семи матчах. Коментарі тут, гадаю, зайві,
А переможну крапку в поєдинку поставна Саленко, який холоднокровно пробив пенальті. Скажу й про те, що поява в другому таймі Яремчука надала грі українського клубу додаткового імпульсу. Своїми швидкими переміщеннями Іван буквально сіяв паніку в оборонних порядках ЦСКА,
Ну, а потім було оте радісне свято вшанування з салютом, яскравими букетами квітів, які вручили чемпіонам дівчата в національному вбранні. Президент ФК «Динамо» (Київ) Віктор Безверхий ще перед матчем обіцяв по його завершенні дати інтерв'ю для «Київської правди»:
– Чудова, переконлива перемога – вінець важкої і тривалої праці величезного колективу, верхівкою якого є команда майстрів. Здійснилася наша мрія, ми поклали золоті медалі в кришталевий Кубок країни. Але сезон ще не завершився. Попереду ще два матчі чемпіонату, А найголовніше – поєдинки 1/8 фіналу розиграшу Кубка кубків з празькою «Дуклою».
Заслужений майстер спорту Андрій Баль цього разу був у запасі: – Сьогодні я відчув по-справжньому, який ото гіркий тренерський, хліб. Сидячи на лаві запасних, на все дивився очима тренера. Переживав, хвилювався і, звичайно, дуже радий і щасливий, що ми знову чемпіони.
Ця зустріч була останньою в складі київського «Динамо» для заслуженого майстра спорту Олега Кузнєцова. Цей відмінний захисник відтепер виступатиме у шотландському клубі «Глазго Рейнджерс», Можна було лише здогадатися про те, що думав футболіст:
– Одночасно відчуваю величезну радість і смуток. Ми – чемпіони, і цим все сказано. Але сльози навертаються на очі, коли згадую про те, що вже не гратиму за «Динамо», Особливо в ці хвилини, коли навколо така радість і велике свято. Я вдячний своєму клубові, товаришам, тренерам. Постараюсь і в Шотландії підтримувати високу козацьку марку українського футболу…
І, нарешті, слід теплим словом згадати в цей момент великої радості людину, яка знаходиться далеко від України в Об'єднаних Арабських Еміратах, Ви вже зрозуміли, що мова ведеться про Валерія Лобановського, Він створив чудовий динамівський колектив і передав свою справу, як бачимо, в надійні руки учнів Анатолія Пузача та Володимира Веремєєва.
А почався цей святковий день на стадіоні «Динамо», де відбувся цікавий товариський поєдинок, який зібрав також чималу болільницьку аудиторію (приблизно п'ять тисяч). Зустрілася команда Народного руху на чолі з народними депутатами України Іваном Зайцем та Олександром Гудимою (решта – команда з Гребінок, що на Київщині, яка бере участь у обласному чемпіонаті) а відкритим клубом журналістів України «Пресинг», Перемогли перші – 2:0. Це й не дивно, бо регулярні тренування і участь в іграх – є гарантом успіху. Але головний результат зустрічі: єднання депутатів, журналістів і болільників у справі організації національного чемпіонату

В.Браницький, «Київська правда»