"Їхав до Франції, а опинився в Данії". Довбик розповів про свої пригоди в Європі

Нападник Дніпра-1 і національної збірної України Артем Довбик в ексклюзивному інтерв'ю програмі BurBuzz розповів про труднощі, з якими зіткнувся, граючи в Європі.

- Напевно, тобі страшно було їхати грати в Європу?

- Мені не було страшно, просто до кінця не розумів, чи хочу я їхати.

- Що тебе турбувало?

- Я до кінця не розумів, куди я їду. Ми приїхали до Франції, а ввечері я вже в Данії.

- А у тебе був варіант з французьким клубом?

- Так. Клуб другого французького дивізіону Ланс, куди я їхав на медогляд. Якби я хоч точно знав, куди прямую, то налаштувався психологічно. Мене агент попередив, що все ще може помінятися, так як він очікує інформації по ще одному клубу. Тільки ми приземлилися в Лансі, Мідтьюлланд дав добро на трансфер. Ми роздрукували контракт, розписалися, поїли, і я відправився в Данію.

- Наскільки я знаю, то Мідтьюлланд тісно співпрацює з англійським Брентфордом, куди щороку переходять найталановитіші футболісти. Мабуть, і у тебе був план перейти в Данію, щоб в майбутньому піти на підвищення?

- Так, цей клуб є трамплінів в сильніші чемпіонати. Переді мною вони продали Александера Серлота в англійський Крістал Пелас за 12 мільйонів фунтів, а купили за 400 тисяч євро. Мені говорили, що я був схожий на цього гравця. Теж лівоногий і високий.

- Ти адаптувався в команді, пройшов збори, де став найкращим бомбардиром, і в другій грі сезону отримав травму розрив хрестоподібних зв'язок коліна. Цей період був найскладнішим у твоєму житті?

- Так. Збори я пройшов ідеально. Тоді якраз продавали основного форварда Онуачу, який зараз добре грає в Бельгії. Я розумів, що це мій шанс. Все до цього йшло. У першій грі я заробив пенальті, який ми не забили. Наступний матч я теж почав у старті, але на 20 хвилині отримав травму, яка мене вибила практично до кінця сезону. Я повернувся тільки на крайню гру чемпіонату.

Повертатися було теж важко. Відчував, що здоровий, але фізично було важко.

- Чужа країна, мова, культура, важка травма, від якої ти відновлювався півроку. Тебе це надломило або загартувало?

- Як показав час, мене це зробило тільки сильніше. Правда, на той момент, я себе вантажив. Практично на два роки я пропав з поля зору. Добре, що все вийшло як зараз.

- Після такого гіркого досвіду, чи немає у тебе фобії їхати знову в Європу?

- Ні. Зараз я знаю, куди і навіщо йду. Все сприймається по-іншому і буде набагато легше.