Дмитрий Поворознюк о том, как и почему он стал футболистом "Вереса"
Блогер Дмитрий Поворознюк в своем Instagram рассказал, как он стал футболистом "Вереса".
"Я став футболістом НК "Верес"
Для чого це все? Є мінімум три причини такого кроку:
1️. Соціальна. Я сам із Рівного, це моє рідне місто і тут живуть мої батьки. Рівне - один із тих обласних центрів, які мало з чим асоціюються у людей (окрім бурштину). Після перегляду серіалу Нетфлікс "Сандерленд. Поки не помру" я ще краще зрозумів - футбольна команда може стати для міста і людей центром багатьох процесів. Футбол об'єднує, дозволяє перемогти самотність і дає віру. Через футбол можна робити багато хороших справ. На прикладі "Вереса" хочеться показати, що футбольна команда з невеликого міста може стати двигуном народу).
2️. Медійна. Я був вражений серіалами Нетфлікс про "МанСіті", "Тоттенхем" і "Сандерленд". Ми не можемо в наших реаліях знімати такі документалки. Мільйони фунтів, десятки людей, роки на зйомки. Але ми можемо показати життя команди зсередини так, як це ніхто ще не робив. На ютуб каналі "ТРЕНДЕЦЬ" будуть виходити випуски про життя футбольонї команди 1 Ліги з усіма проблемами та перемогами. Два роки проекту дали мені можливість робити подібний контент для вас.
3️. Спортивна. Це найбільий виклик для мене особисто. Я вихованець СДЮШ Рівного. Одразу скажу - немає ніяких гарантій, що я зіграю на "Верес" в офіційному матчі. Ми одразу домовилися - я тренуюся з командою, готую себе, але мій дебют буде залежати тільки від рішення і бачення тренера. Ніхто і ніколи не виставить неготового футболіста на матч де набираються очки, є преміальні і футбольна конкуренція. Якщо я буду готовий фізично- Юрій Вірт дасть мені час зіграти, якщо ні - то це буде тільки моя особиста поразка. Я спробую передати свої знання і досвід в футболі, які я отримав від спілкування з сотнями футболістів, з гравцями збірної, з відвідування різних європейських команд і їхніх умов підготовки.
Ми підписали контракт на один рік, зарпла мінімальна - 5000 грн/місяць. Всі кошти підуть на благодійність в дитячий будинок.
Особисто для мене це абсолютний вихід із зони комфорту і справжній виклик.
Я дуже радий, що отримав багато слів підтримки від людей з різних міст України і світу. Також розумію критику, скептицизм деяких людей - поважаю вашу думку.
Тепер - вверх і до безкінечностi".
