4 січня 2019 16:00

Не задержался в Украине и играет в Португалии. Евгений Сердюк - украинская надежда

Євгену Сердюку – 20 років. Наразі їм цікавляться Марітіму, Брага, Ешторіл та першоліговий Рух Винники. Ще нещодавно він грав в Україні за ФК Моноліт. А останній рік провів у 3-й лізі Португалії, у складі ФК Фатіма. Український нападник в ексклюзивному інтерв’ю FootballHub розповів про португальський період життя.

– ФК Моноліт і Португалія — різні горизонти. Як ти потрапив до Португалії з Моноліта?
– Через головного тренера і директора ФК Моноліт Ігоря Геннадійовича Єрмакова.


– Це якась умова між клубами?
– Вони склали умову, щоб гравці Моноліта їздили на перегляд у Фатіму.

– А в Україні в яких відомих клубах на перегляді був?
Якраз перед від’їздом до Португалії був у Зорі. На той момент це була зима, був великий сніг, не було умов для гри на вулиці. Тренери сказали, що немає сенсу нас тримати і щоб роз’їжджалися по домівках. Сказали, що зателефонують, коли будуть погодні умови кращі. І не поступило жодного дзвінка.

Першу половину сезону у Португалії я просидів на лавці. У другому колі тренер довірив місце в основі і я за 14 матчів забив 7 м’ячів. В цьому сезоні 10 м’ячів разом із кубком, за 15 матчів.

– Чому тебе записують як Жека?
– Коли я тільки приїхав до Португалії, то їм було складно вимовляти повне офіційне ім’я Євген. Я подумав, навіщо їм ускладнювати життя, то нехай буде просто Жека. І так воно до мене приїлося.


– Фатіма — це третя ліга Португалії, до якої з українських ліг можна прирівняти третю португальську лігу?
– Мабуть, до Першої Ліги. Гадаю, що Фатіма боролася б за призові місця.

– Декілька днів тому з’явилася інформація у португальських змі, що український нападник Фатіми розриває контракт із клубом. Що сталося?
– Я не хочу сильно це афішувати, просто виникли фінансові труднощі з клубом.


– А зараз ти в пошуках клубу чи клуби в пошуках тебе?
– Скоріше друге.

– А хто саме?
– Клуб Марітіму, Брага, Ешторіл. Нещодавно запропонували в Першу лігу в Україні – Футбольний клуб Рух

– Чи є якась конкретика від португальських клубів?
– Так.

– Яка саме?
– Від двох: Марітіму і Брага.

– Що пропонують? Молодіжну команду чи одразу першу? Є якісь такі умови в контракті?
– Для мене головне, щоб в контракті було прописано, що я гратиму конкретну кількість матчів. На даний момент, для мене практика — це найважливіше. З Марітіму… у Марітіму команда є в Третій Лізі, у Другій та у Прем’єр-лізі. Якщо я не гратиму в Першій, то гратиму в Другій. Тобто, буду завжди в тонусі, що мене дуже подобається.


Мабуть, все ж таки, Брага. Брага — це єврокубки, багато шансів. За Брагою багато стежать.

Нещодавно їздив просто так дивитися Четверту Лігу. Там теж грає українець Владислав Страмоух, він теж з Моноліта прийшов. Там є футбол, але він не дуже. Різниця між Третьою і Четвертою відчувається. Різниця між Третьою і Другою не сильно відчувається, оскільки часто в кубкових матчах Третя ліга обігрує Другу.


– Якщо б зараз, наприклад, Зоря запросила, ти б змінив другу команду Браги на першу команду Зорі?
– Хороше питання. Гадаю, що в Португаліїї більше перспектив. Це Європа.

– А як же Шахтар, Динамо?

Ну от Шахтар — так, згоден з вами.

– Якщо б ти складав своє резюме, то які б свої сильні сторони ти вписав би?
– Швидкість, спокійне вирішення моментів, постійно напрягаю захисників.

– Ти прирівняв себе до Левандовського за стилем гри, а хто із нападників більше подобається?
– Мабуть, Роббен.

– Але трошки інша позиція.
– Так, я грав вінгера: правого і лівого. Як бачите, став центральним. Мені більше центральний подобається.


Лівий захисник почав мене травити після того, як я прийшов, він говорив “ти аутист”. Мене це почало сильно ображати, а на той момент я взагалі не знав португальської мови. В один вечір я вивчив одну фразу. Потім він ще раз сказав “ти аутист”, а я йому відповідаю “на мою думку, ти аутист”. Вся роздягальня впала. Людина, яка не розмовляє їхньою мовою тут видає таке. Дуже правильно і дуже культурно.


– А з тобою не виходили на контакт зі збірної?
– Взагалі ні.

– Можливо Руслан Ротань вийде на контакт?
– Будемо дивитися. Буду дуже радий.


Ти вже трошки схожий на португальця…
– Мене там не розпізнавали. Колись з друзями пішли грати в більярд: з Владом Страмоухом і та деякими бразильцями та португальцями. Там до нас підійшли хлопці, які хотіли пограти 2 на 2. Один з них почав говорити зі мною португальською. Я не знав, що він питає, але він питав звідки цей хлопець Владислав Страмоух. Було дуже смішно, я не знав, як себе поводити.

– В яких португальських клубах ти ще був на перегляді?
– У минулому сезоні я був 10 днів на перегляді в Гімараєші, у другій команді.


В основному, в Португалії дають багато шансів молоді. Розвивають і продають їх. Той же приклад Санчеша. В Португалії всі умови створені для футболу, а в Україні, як ви сказали, щоб просто було. Щоб просто була друга команда молодіжка. В Португалії це не так. В Португалії дуже серйозно ставляться до тренувального процесу. Те, що я бачив в Україні і Португалії — небо і земля. Навіть у Третій Лізі.


– Якщо б в тебе запитали 17-річні хлопці, які грають у системі Динамо, Шахтаря, Зорі чи залишатися їм, чи переїжджати в Європу, що б ти їм сказав?
– Це залежить від кожного. Хтось хоче мати практику, а хтось — контракт на велику суму. Але, їх засуджувати не варто. Це їх вибір. Але я би порадив у Європу.
Якщо б Мессі, Іньєста, Шакірі були б в Україні, то вони б не стали футболістами. За зростом не підійшли би, 30 метрів не швидко біжать і так далі.


Коли я був в Україні, то ми всю екіпіровку прали самі. Приїхавши у Португалію, я одразу здивувався, що там це все одразу лежить, ти береш це, одягаєш, тренуєшся. Після тренування віддаєш, вони це випрали і все. Є свій готель, є своє поле біля готелю. Воно було натуральним, але через дощі постелили нове синтетичне поле. Але планується його перенести ближче до стадіону, щоб люди змогли дивитися на тренування. Мабуть, осіб так 20, які відповідають за їжу після гри, до гри на виїзді. Дуже багато таких особистостей, які відповідають за нюанси. Не так, як в Україні — одна людина виконує всю роботу.

– Ти готовий перейти на українську?
– Звичайно, із задоволенням.

– Тоді наступне інтерв’ю українською?

Добре.


Денис Савченко