13 сентября 2018 01:53
1
Фанат "Айнтрахта": все мои знакомые хотели сыграть с "Ворсклой" в Лиги Европы

Міхаель Габріель грав за юнацьку збірну Австрії з Тоні Польстером, а зараз утворює своєрідний перехідний місток між фанатами і Німецьким футбольним союзом. І багато років вболіває за Айнтрахт із Франкфурта.


Габріель відвідав воркшоп (навчальний захід) Футбольна фан-культура у відкритому суспільстві, який проходив у Києві. І розповів FootballHub, який досвід Україна може перейняти у Німеччини.


Євро-2012


В Україні я вже не вперше, – розповідає Міхаель. – Моя робота – це організовувати фан-посольства під час міжнародних турнірів. Я працював в Україні та Польщі під час Євро-2012. Цей досвід вийшов абсолютно позитивним.


Перші три матчі збірна Німеччини зіграла в Україні – Львів, Харків і знову Львів. Відгуки від німецьких вболівальників були цілком позитивні. Мої земляки перебували під великим враженням. Ніхто не очікував, що українці настільки відкриті. Особливо, ваша молодь. Молоді люди багато допомагали і були дуже привітними.


Не усі німецькі фани мали, де переночувати. І багато українців відчинили двері своїх домів для іноземців.


Перед стартом Євро-2012 у Німеччині тривали дискусії щодо проведення турніру в Україні і Польщі. Німців турбувала безпека під час чемпіонату, недовіра до місцевої поліції, високий рівень злочинності. Але перебування тут було абсолютно позитивним досвідом.


13-15 тисяч німецьких вболівальників відвідали Львів під час Євро-2012. І був лише десяток людей, які мали якісь проблеми. Абсолютна більшість була всім задоволена.


Я живу у Франкфурті і вболіваю за Айнтрахт. Багато моїх знайомих приїжджали до Львова і Харкова під час Євро-2012. Цього сезону наша команда грає у Лізі Європи. Перед жеребкуванням групового етапу всі мої знайомі хотіли отримати українську команду – полтавську Ворсклу (команда Сачка потрапила у групу з Арсеналом, Спортингом і Карабахом). Вони хотіли повернутися в Україну. І я не жартую!


В усіх залишилися гарні враження від вашої країни. Німці зупинялися у маленьких селах, пили багато горілки. Іноді пиво.


До речі, я не фахівець з пива. Не можу сказати, яке краще – українське чи німецьке.


Фанати


Моя робота в чомусь є унікальною. Подібну практику можна зустріти у Швейцарії та Польщі. У Німеччині діє 59 фан-проектів. їх фінансують місцеві бюджети і Німецький футбольний союз. Кожен фан-проект має оплачуваних працівників на повний робочий день – педагогів і соціальних працівників. Фан-проекти підтримують молодих людей.


Загалом в Німеччині у фан-проекти інвестується 30 мільйонів євро на рік. Ця система існує вже понад 30 років і затверджена на найвищому державному рівні. Вона опирається на два фактори: безпеку і спорт. Сила і мова футболу допомагають об’єднувати людей і розвивати демократичне суспільство.


Часто фанатів сприймають як антисоціальні елементи. На жаль, це має під собою підґрунтя. Іноді фани так і поводяться. Але лише незначна їх частина робить негативні речі. Більшість футбольних фанатів допомагає один одному. Вони дуже солідарні. Фанати – це головний фактор успіху футболу.


Бундесліга настільки сильна і прибуткова ліга не тільки через класних гравців, сучасні стадіони, але й завдяки неймовірній атмосфері на матчах.


Фан-проекти також допомагають клубам дослухатися до фанатів. Наприклад, у 1993-94 роках УЄФА І ФІФА заборонили стоячі трибуни через проблеми з безпекою на стадіонах. Ми усіляко підтримували протести німецьких фанатів проти цих обмежень. У 1994 році німці провели національну демонстрацію перед дверима Німецького футбольного союзу. Ми переконали DFB прийняти делегацію вболівальників і провести з ними перемовини. Ми виступали посередниками під час цього діалогу. У підсумку, DFB зберегла стоячі місця на стадіонах. Коли німецькі клуби виступають в єврокубках, на цих трибунах монтують сидіння. Але фанати все одно стоять під час матчів.


Стадіон Айнтрахта розрахований на 50 тисяч глядачів. Клуб хоче розширити місткість арени до 60 тисяч за рахунок саме стоячих місць. Коли якась команда хоче реконструювати арену чи побудувати нову, то мені важко уявити, що це відбудеться без узгодження з фанатами.


Що Україна може взяти з німецького досвіду?


Клубам варто слухати своїх фанатів та зважати на їхні ідеї. Звичайно, не кожна ідея хороша. Але саме фани експерти з таких питань, як кейтерінг (забезпечення іжею і напоями) на стадіоні, інфраструктура, логістика. Дайте вболівальникам трохи відповідальності. Це працює у кожній країні.


Фанати інвестують у клуби свій час, емоції, гроші. Вони хочуть підтримувати свої команди, розвивати їх, а не шкодити їм. Це великий потенціал. Інколи виникають конфлікти з власниками клубів. Деякі з них більше думають не про успіх своєї команди, а про успіх свого бізнесу. І це початок конфлікту.


Федерація футболу Словаччини звернулася до нас по допомогу. Дуже мало вболівальників приходять на матчі чемпіонату. Словаки почали шукати вихід. Вони дивляться на футбол не тільки, як на спорт, але як на соціальне явище. Зараз вони намагаються залучати школи, університети.


Чому збірна Німеччини провалила ЧС-2018?


Коли я дивився їхні матчі, то у мене не було відчуття, що на полі грає одна команда. Футболісти були дуже зарозумілими. Виліт бундестім довгий час був топ-темою в Німеччині. Всі думали, що Йоахіма Льова відправлять у відставку. Він залишився і анонсував багато змін. Але досі нічого кардинально не змінив.


Ярмоленко і Коноплянка


Я грав за юнацьку збірну Австрії разом із Тоні Польстером. Він відомий футболіст. Виступав за Кельн і Севілью. Забив 44 м’ячі за збірну Австрії. Правда, у мене так ніколи і не було професійного контракту. На мою думку, зараз гравцям дають замало часу на адаптацію в команді. У кожного свій характер, і з цим треба рахуватися.


Трансфер Ярмоленка до Дортмунда був хорошим ходом. Я був здивований, що йому не вдалося закріпитися в команді. Ще більше мене здивувало, що клуб продав його після першого сезону до Вест Гема. Він фантастичний гравець. А Євген Коноплянка вже повністю освоївся у Шальке.


Ірина Козюпа

Ошибка в заголовке! Дальше читьть не стал...