Бабушка Хачериди: "Всегда внимательно смотрю и люблю футбол, хотя Женя иногда говорит: "Бабушка, что ты там понимаешь?" Да, понимаю"

Сьогодні захисник «Динамо» і збірної України Євген Хачеріді відзначає 30-річний ювілей.

Великого свята Євген не планує, оскільки команда готується до матчів проти «Карпат» у чемпіонаті України та «Янг Бойз» у кваліфікації Ліги чемпіонів. Тим часом динамівця привітала дуже близька для нього людина - бабуся Раїса Іванівна, яка виховувала захисника з раннього дитинства:

- Що може бабуся побажати своєму онуку, якого вона виростила з пелюшок? Звичайно, перш за все, міцного здоров'я, щоб усе було добре в роботі, не було травм. Удачі, нових досягнень та звершень, перемог у всьому - і на футбольному полі, і в житті, нехай справджуються всі його мрії. Лихо та розчарування нехай оминають, а в житті буде побільше всього самого доброго та хорошого. І, звичайно, ж, сімейного благополуччя, любові їм із Вікою, взаєморозуміння, а дітки, мої правнуки, нехай ростуть здоровими, красивими та щасливими.

- Чи знаєте, як онук відзначатиме ювілей?

- Про це нічого не можу сказати, тому що не знаю. Можливо, з командою на базі будуть закриті, можливо, кудись полетять. Ми, якщо чесно, не обговорювали це питання. Я подзвоню йому та привітаю по телефону - про такі речі я не забуваю. І він уважний, завжди пам'ятає, коли у мене День народження. Минулого разу надіслав мені 500 великих неймовірно красивих голландських троянд різних кольорів! Уявляєте? Два хлопця їх ледве донесли до будинку, а я, поки розставляла по всіх відрах, вазах, чашках та інших ємностях, усі руки сколола. Це у квітні було, вони ж такі дорогі в цей час. Кажу, Женя, навіщо стільки? Мені 75 років виповнилося, міг би надіслати 75 троянд.

- Як часто вам вдається бачитися з Женею?

- На жаль, нечасто (зітхає). Вони приїжджали на Новий рік, а під час літньої відпустки з Вікою та двома дітками на два тижні їздили відпочивати до Туреччини, й до мене не заїжджали. А зараз почався сезон, матчі чемпіонату України, так у нього взагалі немає часу. До речі, дивилася матч «Динамо» з «Янг Бойз» - важка була гра.

- Ви стежите за виступами команди? Всі матчі дивитеся?

- Не те, що дивлюся, а вже за тиждень до ігор починаю переживати. Мені племінник завжди заздалегідь телефонує й нагадує, що незабаром футбол, каже, з якою командою «Динамо» грає. Тож завжди уважно дивлюся й люблю футбол, хоча Женя іноді каже: «Бабуся, що ти там розумієш?» Так, розумію.

- Напевно, за стільки років ігрової кар'єри онука вже самі навчилися добре розбиратися?

- Колись давно, коли Женя ще не грав, я вважала, як і багато інших, що 22 дурня бігають за м'ячем. А тепер серйозно «підсіла» на футбол, тільки й чекаю матчів, це дуже цікаво. І, звичайно, хвилююся, щоб не було травм.

- Правнуків уже бачили?

- Звичайно! Я була у них у гостях у Києві в квітні, на Великдень, гостювала п'ять днів. Хотіла ще влітку навідатися, але Женя каже, що зараз удома не буває. Воно й зрозуміло, враховуючи, скільки матчів грає команда - постійні поїздки, перельоти та заїзди на базу. Коли закінчиться перша частина сезону, поїду знову, а то я вже сумую - два місяці їх не бачила. А дітлахи такі гарненькі, симпатичні, як Віка, й на Женю схожі, не натішуся ними. Коли вони з Туреччини повернулися, Єва якось сіла малювати, а Женя запитує: «Доця, а що це ти до мене не підходиш», а вона відповідає: «Я пишу дідусю листа, полечу до Туреччини разом із ним». А хлопчика Даніеля футболу навчають та плаванню. Вони обидва вже у два роки та три місяці вміють плавати самостійно, без нарукавників та надувного кола. На відпочинку всі дорослі ними захоплювалися, коли вони плавали в дитячому басейні.

- Женя з Вікою надсилають вам фотографії, щоб ви могли стежити, як діти ростуть?

- У мене фотографій уже штук 200! Усі кольорові, красиві, щоправда, вже давно не оновлювалися. Буває, робити немає чого - сяду на балконі й переглядаю все по 101-му разу. Я онука виняньчила, він мені, немов син, а тепер дожила й до правнуків. Женя завжди про мене піклується, допомагає, він молодець. І Віка дзвонить, цікавиться, як справи, здоров'я. Дружина у Жені хороша, спокійна.

- А сам він більш емоційний?

- Так, запальний та емоційний, особливо на полі. Але дуже-дуже добрий, іноді навіть занадто, я часом навіть кажу йому, що в сучасному світі не можна таким бути.