Дмитрий СЕЛЮК: "Тренер в "Металлурге" вообще ничего не решает"

 

— У «Металурга» постійно якісь нега­разди, — відзначає Дмитро Селюк. — Мабуть, хотіли здихатися Геворга Казаряна, натомість прагнули залучити Рохера Каньяса. Та не сталося, як гадалося.

 

— Можете розтлумачити, чому «Металург» не провів медобстеження перед підписанням контракту?

 

— У «Металурга» — сім п’ятниць на тижні. Як відомо зі слів агента Каньяса, гроші вимагалися конкретно для спортивного директора Вардана Ісраеляна. Чи вимагали коли-небудь у мене гроші? Ні, ніхто й ніколи! Я трошки іншого польоту птах. А в донецького клубу це вже не перша дивна історія: коли свого часу донеччани підписували Санні Кінгслі, то тодішній тренер Нікола Костов та Ісраелян спеціально зробили так, що вільний агент Кінгслі перейшов із кіпрського клубу АЕК (Ларнака) за 600 тисяч доларів. Таким чином ця сума була нахабно вкрадена в «Металурга».

 

— Зустрічали в практиці, щоб у футболіста відбирали паспорт і вимагали за нього викуп?

 

— Яка різниця, забрали паспорт чи ні. Якось дивно у цій ситуації повівся агент. Якщо договір із футболістом підписаний, клуб не має права відмовитися від гравця. Клуб просто зобов’язаний виконувати пункти контракту. Скажу більше: навіть якщо в контракті записано, що угода набуває чинності після проведення медобстеження, все одно назад вороття немає.

 

У випадку ж, якщо клуб не хоче бачити у себе гравця, то агент не тільки може забрати свого клієнта, а й вимагати всю компенсацію за контрактом.

 

 

— Тренер у «Металурзі» взагалі нічого не вирішує — там усе під контролем Ісраеляна. На мій погляд, тому й узяли Сергія Ташуєва, щоби не заважав, а керівництво спокійно вирішувало свої питання.

 

— Ви займалися трансфером Андрія Богданова у «Металіст». Як харківський клуб веде справи?

 

— Коли ще склад харків’ян попов­нив Владімір Дишленкович, і зараз, коли привів Богданова, «Металіст» поводився професіонально з усіх точок зору. «Металіст» — серйозний клуб, не рівня донецькому «Металургу», який підписує гравця без нирки, і «Таврії», яка робить незрозумілий трансфер. Недарма я більше не працюю ні з «Металургом», ні з «Таврією». Коли я приводив Бобана Грнчарова в алчевську «Сталь», мої «доброзичливці» мені закидали, що це незрозуміло який футболіст, шлак. Хоча я казав, що це гравець саме для «Сталі», до того ж, поповнив команду як вільний агент. Тепер мало того, що Грнчарову вже за 30, його забирають у «Таврію» з Болгарії, і це вважається вдалим трансфером! У цьому весь Костов. Я прикрив лавочку, коли цей тренер разом із Варданом тягнув гроші з донецького «Металурга». Петро Димінський це також згодом зрозумів. Дивуюся з «Таврії» — як можна було довірити команду такому діячеві…

— Не боїтеся, що болгарин поч­не критично ставитися до ваших клієнтів у «Таврії» — Аніса Буссаїді та Рубена Гомеса?

 

— Справді, Костов мене не дуже любить. Але у футболістів контракти з клубом. Якщо до них виникне якесь необ’єктивне ставлення, то кримчанам знову буде непереливки. Скажемо так: моїх клієнтів краще не чіпати, а нормально все вирішувати. Буссаїді та Гомес вірою та правдою служать «Таврії», за кожного тренера завойовують місце на полі. Вони порядні хлопці, мають непогані відгуки в українських ЗМІ.

 

Із «Таврією» я закрив питання, підписали, так би мовити, мировий «пакт». А вони до останнього часу на мене нарікали. А що Селюк? Я не привів жодного поганого футболіста, мені не платили зарплатню, й я не брав відкатів. А виявилося, що я «такий-сякий». Тепер подивимося, чого сімферопольці досягнуть за нинішнього керманича.

 

В українському футболі взагалі якісь дивні речі відбуваються. Таке враження, що в людей одне бажання — набити свої кишені.

 

— Із вами «Таврія» закрила питання, а із Семеном Альтманом?

 

— У цьому треба віддати належне сімферопольцям: зі мною, та із Семеном Йосиповичем поступово розраховуються.