Автор: Lina
Зареєстрований: 16.03.2019
Останній візит: 22.04.2019
26 березня 2019 22:12
6

Чи є майбутнє в УПЛ, Або що не так з українським футболом

«УПЛ пішла на дно», «Що за жахливі ігри?», «Жодної інтриги за чемпіонство» - це та багато іншого можна прочитати в коментарях у спортивних ЗМІ та соцмережах. Диванні критики не втомлюються завчасно «ховати» нашу прем’єр лігу чи приписувати їй статусу аутсайдера проти найсильніших АПЛ, Ла Ліги, Бундесліги чи італійської серії А. Можливо, швидкість футболістів, що грають в Англії значно перевищує швидкість українців. Можливо, за кордоном стадіони заповнені вщент навіть коли грають «підвали» турнірної таблиці. А не як у нас – 12 тисяч максимум приходить на «розкручене» вогняне львівське дербі, де «Львів» після забитого м’яча вмикає режим «Автобус», а опоненти – «бий куди завгодно, може влучиш». В Україні слабкий чемпіонат, але опускати його на дно ще зарано, адже маємо багато переваг. Три найголовніші, виокремлю далі.


По-перше, клуби УПЛ не є державними структурами як прийнято було колись, а мають одного власника, який або «розкручує» клуб до неможливості або до неможливості губить його, витративши всі гроші на легіонерів, що так і не покажуть результат та повернуться до Бразилії, Італії чи Іспанії. Зрештою, не важливо куди. Хоча перевага це чи недолік – судити вам.


Узяти хоча б того ж Ігоря Суркіса - президента київського «Динамо», який фактично створив всі умови для розвитку клубу. За час президентства Ігоря Михайловича «Динамо» шість разів ставало чемпіоном України, вісім разів отримувало «срібло» та один раз бронзу – у чемпіонаті 2012-2013-го рр., а легендарний Андрій Шевченко, що є вихованцем київського клубу у 2004-му здобув найтитулованішу футбольну нагороду світу – «Золотий м’яч». А все тому що «Динамо» завжди робило ставку на власних вихованців, а не накуповувало в період трансферних вікон купу бразильців, що «творили» український футбол. Але це вже зовсім інша історія.


По-друге, перспективою розвитку українською футболу є залучення іноземних фахівців. Це безперечно величезний плюс, адже вони творять команду за світовими стандартами. Тут доречно згадати коуча донецького «Шахтаря» Паулу Фонсеку, який зумів вивести команду на перше місце турнірної таблиці УПЛ завдяки досвіду, здобутому в Португалії. «Шахтар» - чи не єдина команда в Україні, що грає в атакуючий футбол, а не обороняється після першого ж забитого лише аби зберегти рахунок.


Під керівництвом Фонсеки «гірники» суттєво додали,двічі ставши чемпіонами УПЛ та стільки ж разів вигравши Кубок України. Зараз це команда, котра фактично не залишає шансів десятьом своїм опонентам із турнірної таблиці. Боротьбу нав’язує лише «Динамо», де тренером, до слова, теж є іноземний фахівець. Не хочу виглядати упереджено щодо українських тренерів УПЛ, але їм слабо вдається досягати із командою перемог. Тут належне віддам хіба що Шарану із «Олександрії» та Вернидубу, що тренує луганську «Зорю».


По-третє, до переваг українського футболу віднесу простоту наших футболістів. Вони завжди щирі та відкриті до спілкування. Рідко коли трапляється таке, що гравець українського чемпіонату «ловив зірку» та ставив себе вище за всіх. Звичайно, у простонародність з нами ніхто не гратиметься, але фото, автографи та банальне спілкування ніхто не скасовував.


Тут згадаю гравця київського «Динамо», молодого та перспективного футболіста Віктора Циганкова. Йому всього двадцять один, а він вже виступає за чи не найтитулованіший в Україні клуб, виходячи на ігри із пов’язкою капітана. Хлопця запрошують до топ-клубів світу, він рекламує різні спортивні бренди, але попри все залишається вірним київському клубу та всім його вболівальникам. Віктор ніколи не відмовляє фанам у фото, активно спілкується із журналістами, вирізняється своєю скромністю та запалом. В очах Циганкова так і палає його любов до того, чим він займається. Ця людина здатна віддати абсолютно все, лише б перемагати. От саме цим він і відрізняється від розрекламованого Роналду, Кейна чи навіть Мессі, у яких в «Інстаграмі» окрім помітки «платне партнерство» нічого не знайдеш.


Не хочу стверджувати, що ці три аргументи на користь українського футболу дійсно роблять його перспективним. Ні, абсолютно ні, адже не слід забувати ще і про «захмарну» кількість недоліків. Проте вони дають надію на те, що український футбол ще має якесь право на життя. УПЛ безперечно має майбутнє. Потрібно просто дати їй шанс та час на розвиток. Зрештою, зрозуміймо, український футбол житиме доти, доки ми цього хотітимемо…



Как для девушки не специализирующейся на спортивной журналистике - хороший текст. Поставил плюс. По аргументам есть определенные нюансы. Скажем, самым ярким примером госфинансирования сейчас являются иранские клубы, в правление двух ярых соперников в течение одного года может попасть один и тот же чиновник и подобная структура не является образцом управления, а всё больше лоббирует политические цели и осваивает деньги. Второй узкий момент - оценка работы Фонсеки. Ни тот же клубЭло, оценивающий текущий уровень команд по отношению к прошлым сезонам, ни анализ действий нынешнего Шахтера по Инстат или Вайскаут, не говорят о прогрессе Шахтера при Фонсеке. Скорее наоборот - команда при Луческу была сильнее. Но всё это нюансы для людей десятилетиями следящими за Игрой.
Лина, не могу согласиться с Вами. Ваши доводы, честно говоря, не очень убедительны.
1. Это в каких странах зарубежья принято, что клубы являются государственными структурами ? Это Челси, ПСЖ, Реал... являются государственными структурами ?
2. Да, фонсека существенно додал в игре "шахтера", особенно имея за плечами фуфу, судей и пр. админресурс, это не считая "единоутробных" братьев...
3. ... ? А вот тут комментариев нет . Честно говоря, я не понимаю в чем тут "перевага" .
И последнее - не мы опускаем наш чемпионат на дно, а представители хваленного Вами клюба, посредством "великого гения" современного футбола г-на ( тут три варианта, кому как удобно) павелко...
Сховати
fedor, це лише моя думка і мої приклади до аргументів. у кожного ці переваги можуть відрізнятися. щодо державних структур, то раніше клуби фінансувалися державою, я не згадувала конкретно які, але така практика була і, можливо, є досі. я не футбольний експерт, а звичайна вболівальниця, тому можу подекуди помилятися. і, на відміну від людей, котрі звикли шукати в Україні негатив та змішувати футбол із політикою, я намагаюся знаходити хоча б якийсь позитив. те, що "Динамо" та "Шахтар" найкращі клуби країни, думаю ніхто не заперечуватиме. у кожного є свої скелети у шафі. цікаво було б послухати ваші аргументи на користь УФ раз ви так звикли критикувати інших.
Сховати
Lina, мне кажется или Вы переписали текст ? Если так и дальше будете шлифовать свой блог, то в конце концов мы с Вами достигнем консенсуса ! )
Я тоже обычный болельщик и негатив не ищу, он сам всплывает . Что до политики с футболом, то они не то, что перемешиваются - они срослись как сиамские близнецы и Вы об этом хорошо знаете.
В качестве позитива могу отметить снижение зарплат и появление шанса для наших молодых ребят, но, к сожалению, кроме Динамо и Шахтера, да еще пары команд, у остальных слабо развита своя школа...
И последнее: я не критикую Вас, я просто выражаю свое мнение отличное от Вашего. Здоровья Вам и Весны !
Сховати
fedor, переписала текст? у сенсі? у кожного свої думки щодо українського футболу. і , я помітила одну дивну рису, що дівчата ніколи не можуть дійти з чоловіками згоди щодо футболу. можливо чоловіки глибше аналізують усе, а жінки лише поверхово цікавляться. але все ж щодо політики і футболу, то я б не була такою категоричною, що вони прямо таки зрослися. і щодо мене: якщо є критика моїх матеріалів, отже, я пишу щось, що може зачепити, тому дуже рада. і вашу думку врахую :)
Сховати
Lina, как говорится - если женщина не права, то надо перед ней извиниться ! Очевидно я из воздуха взял страны зарубежья, прошу Вас извинить меня . )