"Украинцы кацапов меньше ненавидят, чем некоторые эксперты Сидорчука". Блогер заступился за капитана "Динамо"

(Публикуется на языке оригинала)

Блогер Михайло Смоловий у своєму Телеграм-каналі розповідає про центральних півзахисників Прем'єр-ліги.

Як грають центральні півзахисники УПЛ
Повернення м’яча та перехоплення

Тиск тиском, але та метрика враховує лише висування півзахисника на суперника, що провокує в нього брак через пришвидшення прийняття ним рішення. Тут поговоримо про вдалі захисні дії безпосередньо гравців з вибірки (44 ЦП з 600+ хвилинами).

Ми вже знаємо про Піхальонка, що він має величезний атакувальний ухил та не пресингує. Тому не має стати шоком передостаннє місце за кількістю повернень м’яча та перехоплень. Для цього в Дніпрі-1 Рубчинський та в меншому масштабі Бабенко.

Про Булецу ми знаємо, що він багато атакує та пристойно пресингує за обсягами, м’яч теж повертає/перехоплює частіше за Олександра.

Цікавий кейс з Твердохлібом, який інтенсивно пресингує суперників на їх половині. Тобто він лише запускає командний механізм відбору, але безпосередньо сам повертає небагато м’ячів.

До елітної групи за поверненнями м’яча входять дніпрянин Рубчинський та легендарний Степаненко.

До елітних «перехоплювачів», що мають більшу за середнього ЦП їх кількість малюємо Політила з Чорноморця та Дмитра Кравченка з Металіста 1925. Поруч Мілько з Колосу та Бондаренко з Шахтаря.

А представників «елітної еліти», що перебувають в обох чартах лише троє. Челядіна, за великим рахунком, можна винести за дужки, адже мав досвід гри в центрі захисту, де простіше збирати статистику.

Тож залишаються Бражко та Сидорчук.

Нас Володимир цікавить, як майбутня заміна капітанові. І ще раз підкреслю, що до його обсягів захисних активностей зараз питань немає. Правда, їх і не було на рівні U19. Тож свою інтенсивність у грі без м’яча при переході в дорослий футбол він зберігає на пристойному рівні: тисне, відбирає та перехоплює більше за середнього півзахисника УПЛ. Подекуди серед лідерів за обсягами.

От дивлюся на ці два графіки пресинг- та захисних дій, і навіть не здатен осягнути ступінь гейту в «оглядах оглядачів оглядів» до Сидорчука. Це ж як треба ненавидіти людину, щоб стверджувати про падіння захисних обсягів через перебирання на себе пасових обсягів травмованого Шапаренка? Просто не уявляю: певно кожен українець кацапів ненавидить не так сильно, як вони Сидорчука.

Ще раз: Сидорчук не Каземіро, ніколи ним не був, та не стане. Мова не про це. Давайте візьмемо Сапугу, як одного з представників центру поля з найяскравішою пресою в Україні. Талант, туди-сюди. Рух суттєво більше за часом захищається, ніж Динамо Сидорчука, але його інтенсивність при цьому знаходиться майже скрізь на рівні посереднього ЦП УПЛ. А це ви лише бачили 2 графіки з 7. Навіть до Бражка прірва. Тому не може бути впевненості, що в умовному Шахтарі Сапуга перетвориться на нового Степаненка, бо НЕМАЄ зараз в Русі в Сапуги відповідної Шахтарю екосистеми, щоб розвиватися. В Шахтарі доведеться одному перекривати більший простір - це факт. Бо Шахтар не грає автобус в УПЛ, а Рух цим зловживає часто. Можуть виникнути проблеми в нових умовах. Цілком.

Тому Сидорчук заслуговує дещо більше поваги: навіть в нинішній УПЛ одночасно запускає інструменти пресингу своєї команди, самотужки м’яч теж повертає. Чи є хтось ще? Ну, хіба Бражко, хоча в Зорі скоріше Чурко починає тиск першим, бо ближче до м’яча після втрати.

Тобто вже у зрілому віці півзахисник намагається вдосконалюватися в межах, в яких має можливість. І так, з відповідними недоліками, які нікуди не подінуться, бо закладені та не виправлені радянськими фахівцями 15-16 років тому. Вже й Степаненко з віком здувається - він більше немає колишнього вирішального праймового впливу. А Сидорчуку досі неможливо знайти повнофункціональної заміни в УПЛ. Тож усі молитви та надії покладаємо на Бражка та його подальший прогрес.
Вболівальники ДК мають топити за Патріка, бо із всратим фізруком в Зорі історія може піти не туди, як пішла не туди з величезною купою орендованих молодих динамівців протягом останніх 5-6 років.