Георгий СУДАКОВ: "Когда началась война, в "Шахтере" сказали, что будут что-то писать. Но, к сожалению, какой-то такой помощи нам не дали"

(Публикуется на языке оригинала)

– За останню добу більш-менш добре. Цілими днями перебуваємо вдома. У моєму районі тихо, нічого немає. Вчора ввечері виходили в бункер. У мене дружина при надії, щодо цього трохи переживаємо. Остерігаємося всього. Якщо раптом що – одразу спускаємося вниз. Ми маємо підвал, там сидимо. Щоправда, умови там не дуже, але про це не думаємо.

Коли почали писати, що 16 лютого почнеться війна – ми були в Туреччині. Ми спілкувалися з керівництвом. Нам пообіцяли, що все буде добре, ми повернемося в Україну. Нас про все проінформують. Але коли почалася війна 24 лютого, нам сказали, що будуть щось писати. Але, на жаль, якоїсь такої допомоги нам не дали. Ми тільки з дружиною поїхали до батьків. Залишилися у Києві, але в іншій частині. Тут спокійніше. Ми усі зібралися разом. Вп’ятьох сидимо.

Мій брат зараз у Харкові. Вже 4-й день в бункері. Він грає за «Металіст». Він сказав мені, що його о 5.00 розбудили, почалися вибухи. Знаю, бомбили в Охтирці, Чугуєві. Його забрала мама одного з хлопців.

Вони поїхали додому, де зараз сидять в бункері. Казав, що пару разів виходили додому, щоб поїсти. Але в нього є все необхідне. Його годують. Ми постійно на зв’язку. Мої батьки зараз у Черкаській області. Кажуть, що все добре, ситуація нормальна. Іноді є сирени. Кажуть, щоб ми приїжджали до них, але зараз з Києва дуже тяжко виїхати.

Сьогодні вийшов у магазин. Стояв у черзі близько години. Скупилися, взяли все необхідне. Бо не знаєш, що буде завтра, скупляємося по максимуму.

- Як почуває себе дружина?

– Хвилюється. Але ми всі тут разом, для неї це велика підтримка. Так спокійніше. Наразі все добре, – сказав Судаков.