Андрей ШЕВЧЕНКО: "Чтобы добиваться результата, надо иметь топ-форварда"

Цього понеділка національна команда України з футболу приїхала до Харкова, де розпочався березневий збір. Вже 23 березня синьо-жовті зіграють товариський матч із Саудівською Аравією в Іспанії, а 27-го – із Японією у бельгійському Льєжі. У такий спосіб команда готуватиметься до старту Ліги націй, а тренерський штаб подивиться та оцінить сили футболістів.

Журналіст “Українського інтересу” також відправився до Харкова, де він мав би зустрітися з головним тренером збірної України Андрієм Шевченком. Напередодні відльоту до іспанської Марбельї наставник розповів про причини невдачі у відборі на чемпіонат світу, чому не викликав до команди Селезньова, наскільки мотивований Хачеріді та чи доводилось йому тягати за вуха футболістів, як робив це Луї ван Гаал.

– На своїй першій прес-конференції у ролі головного тренера збірної ви говорили, що одне з найважливіших завдань – повернути довіру вболівальників. Як вважаєте, за півтора роки вам вдалося це зробити?

– Напевно, про це треба запитати у вболівальників. Гадаю, команда показала доволі непоганий футбол. І, судячи з того, як уболівальники відвідували стадіон, думаю, грою вони залишились задоволені. А результатом, через те, що ми не пройшли [на чемпіонат світу], скоріш за все, – ні.

– Протягом усього відбірного етапу збірна України створювала чимало моментів біля воріт суперника. Їхня низька реалізація пов’язана з кваліфікацією гравців атаки?

– Найімовірніше. Я з повагою ставлюся до всіх наших нападників. Однак у нас було достатньо моментів, щоб реалізувати їх. Тому цей відсоток реалізації – це нестача майстерності. Щоб досягати результату, треба мати топ-форварда. Або щоб нападник зіграв весь період на одному рівні, але у нас так не виходило. У Кравця були проблеми в клубі – він то грав, то не грав. Теж саме з Бєсєдіним і Селезньовим. Ми використовували багато нападників, але вони не показували такої стабільності як, наприклад, Ярмоленко.

– І все ж, хто з українських нападників вам імпонує найбільше?

– Це неправильне питання. Сьогодні я тренер, і я не виділяю нікого. Я довіряю тому гравцеві, який перебуває у найкращій формі. От якщо ви запитаєте у мене про іноземних, я можу вам сказати (посміхається). Всі гравці, які є у моїй обоймі, мені імпонують.

– Наприкінці відбірного етапу ви говорили, що на декількох позиціях не вистачає кваліфікованих гравців. Де найменша конкуренція?

– У передній лінії. На жаль, наш чемпіонат не дає можливості мати гарну конкуренцію. У нас дві команди-лідери, однак навіть там українські футболісти іноді не отримують достатньої кількості ігрової практики, тому що конкурують із іноземцями. До цих двох команд ще підтягується “Зоря”, однак цей пробіл помітний. Через це така ситуація з гравцями.

Значна частина збірної – це футболісти “Динамо” та “Шахтаря”. Навіть ті виконавці, які не грають в основі, на сьогоднішній момент вище за якістю, ніж будь-який гравець іншої української команди з постійною ігровою практикою. Саме тому вони потрапили до “Динамо” чи “Шахтаря”. Сьогодні вони дуже легко виграють конкуренцію у будь-яких українських клубах, їх забирають із перспективою, щоб вони грали, але вони поступаються місцем іноземним футболістам.

Ми викликаємо найкращих гравців, навіть якщо вони не мають ігрової практики. Тому що різниця в класі з іншими футболістами відчувається. За цей період ми спробували велику кількість виконавців. Ми бачимо потенціал у тих, хто залишився, із ними можна працювати. А інші мають працювати в клубі, скорочувати цю різницю в класі.

– Чому на збір не приїхав Селезньов?

– Я говорив з Євгеном. Він зараз у гарній формі. Ми його дуже добре знаємо: це віковий гравець, давно грає у збірній. Я пояснив Жені, що хотів викликати більш молодих виконавців. У моєму списку було декілька, одного з них – Яремчука – я викликав, але він травмувався. Щоб не смикати Женю, я йому пояснив, що ми слідкуємо за ним. У нас дві товариські гри, і де, як не у товариських матчах я ліпше дам шанс гравцям, на позиціях яких ми маємо додати. Я пояснив йому свою позицію.

– А з іншим Євгеном [Хачеріді] ви поговорили?

– Так.

– Хацкевич (головний тренер “Динамо”, – прим. ред.) говорив про його незадовільний і фізичний, і психологічний стан… (перебиває).

– Виклики збірників ми робили десять днів тому. Я дивився його ігри. Крім поєдинків, де був дискваліфікований, він у більшості грав. У нас були гарні індикатори по ньому. Хачеріді – гравець національної збірної, ми на нього розраховуємо. Ситуація, яка відбулася з ним, ні в якому разі не відображає наш до нього інтерес. Він має свої клубні питання, які потрібно вирішувати. Ми його викликали до цього моменту. Зараз Женя приїхав сюди, подивимось на його стан. Він потренується, буде готуватися. Вирішуватимемо – чи буде він грати, чи ні.

– Якщо судити з цієї розмови, він достатньо мотивований?

– Якщо ти їдеш до збірної, ти мусиш бути мотивованим. Яка ще може бути вища мотивація?

– Одна з ваших найбільших вимог – бажання гравця проявити себе у національній команді. Ви неодноразово підкреслювали, якщо його не буде, цей футболіст більше не з’явиться у збірній. Були такі випадки?

– Поки ні. Якщо я бачитиму, що гравець не тренується як належить, коли йому надається шанс, а він не використовує його, бо не мотивований, не хоче боротися за своє місце у складі, такому футболісту немає місця в національній збірній.

– Кажуть, що Шевченко більше менеджер, ніж тренер. Мовляв, ви зібрали класний тренерський штаб, вміло ним керуєте, однак саме вони виконують технічну роботу.

– Мені навіть приємно чути це. Сьогодні терміни “тренер” і “менеджер” об’єднуються в одне. Коли так кажуть, мені роблять комплімент. Тому дякую (сміється). Комплімент у тому сенсі, що мене порівнюють із менеджером. Однак всі тренування, програми та підготовча частина за мною. У мене є помічники, які дають мені інформацію, а потім я ухвалюю рішення. Фінальну точку ставлю я, тому без моєї згоди нічого не робиться.

– Яка найважливіша річ, яку ви зрозуміли протягом 1,5 року тренерства у збірній?

– Коли ти тренуєш збірну, у тебе дуже маленьке вікно, протягом якого потрібно дати стільки інформації, скільки гравці можуть отримати. Якщо ти змінюєш стратегію, тактику чи структуру, щоб досягти результату, важливо робити кроки настільки поступово, щоб гравці змогли вловити та зрозуміти думку, яку ти хочеш їм дати.

– Коли вам запропонували місце головного тренера у збірній, ви радились із Карло Анчелотті. Зараз звертаєтесь до нього за порадами?

– Ми бачились на грі “Челсі” – “Барселона”. Обговорили суто ігрові моменти, пов’язані з футболом, майбутнім, переходами гравців, системами підготовки. Суто робочі моменти.

– Питання саме по робочим моментам: чому в їдальні футболістам не можна користуватись телефоном?

– Тому що вони відволікаються, і так телефон постійно з ними. Обід чи вечеря – це процес спілкування. Ми не так часто збираємось, щоб протягом цих 10-15 хвилин користуватися телефоном, дивитися новини чи ще щось. У нас час обмежений. А так вони поспілкуються один із одним без телефонів і стороннього відволікання.

– Одного разу Луї ван Гаал схопив і потягнув Луку Тоні за вуха, тому що той байдикував під час сніданку. Що ви робите у таких ситуаціях?

– Я роблю зауваження. Мало таких випадків, тому що гравці дуже серйозні. Я прошу, завжди нагадую, щоб футболісти дотримувались дисципліни. Це більше повага один до одного. Прийдіть, поспілкуйтесь, приділіть партнерам 15-20 хвилин під час сніданку, обіду та вечері.

– Тобто, ви менш емоційний?

– У мене не було приводів. Якщо і траплялися, то легкого зауваження достатньо.

– Згадаєте свою найемоційнішу промову в роздягальні?

– Після програних матчів, напевно, але я особливо такі моменти не обговорюю. Я емоційний, коли ми намагаємось закцентувати увагу футболістів на певних діях, повторюємо це декілька разів, просимо, щоб ми подивились на тренуваннях, а потім вони повторюють свої ж помилки. Особливо, коли ти робиш це декілька разів, а помилки продовжуються. На це, звісно, я можу зреагувати емоційно. Я не люблю, коли повторюються помилки або людина неуважна.

– А про що ви можете сказати: “Ось тут я помилився, тому цього більше не робитиму”?

– Завжди є такі моменти, але я залишу їх при собі.

– Важко визнавати свою помилку?

– Я чесний сам із собою. Якщо я десь припускаюсь помилок, я їх визнаю. Знов-таки, не помиляючись, у тебе не буде досвіду. Щоб отримати досвід, треба робити помилки.

– Ви сказали: “Я бачу потенціал українських футболістів”. Як потенціал перетворити у результат?

– Це тривалий процес. Як я вже сказав, гра складається з епізодів. Нам потрібно підняти реалізацію, поліпшити оборону та відчуття гри, щоб ми розуміли, у яких ситуаціях як ми повинні зіграти. Потрібно догравати епізоди до кінця, правильно розуміти шанси та використовувати їх. Це такий процес, коли легше, якщо ти працюєш із командою щодня.

– Яка мрія у тренера Андрія Шевченка?

– Сьогодні моя мрія пов’язана зі збірною України. Зробити гарну команду, яка досягатиме результату. Результат для нас – це вихід на чемпіонат Європи.

Спілкувався Антон Владиславський