Василий КРАВЕЦ: "Жаль, что в "Карпатах" сложилась не совсем приятная ситуация"

Приємною звісткою як для вболівальників «зелено-білих», так і для особистих прихильників екс-«лева» Василя Кравця стало те, що тренер молодіжної збірної України Олександр Головко не оминув увагою гравця іспанського «Луго». Кравець опинився у списку 22-ох гравців, котрі у складі «молодіжки» готувались до першого домашнього матчу кваліфікації на Євро-2019 проти команди Нідерландів. Інформаційний центр ФК «Карпати» зустрівся з Василем, де екс-карпатівець розповів про своє футбольне життя в Іспанії, ситуацію у львівській команді та поділився планами на майбутнє.

– Вболівальники «Карпат» постійно цікавляться виступами «Луго» та, зокрема, персоною Василя Кравця. Розповідай, як у тебе справи, що нового?
– Поки що не жаліюсь (усміхається). Все добре, продовжую тренування. Спочатку була травма, тож повністю відновившись, повертаю собі місце у стартовому складі. Борюсь із лівим захисником Луїзом, але лише тренеру вирішувати, хто з нас має грати.

– Часто доводиться чути, що українці не можуть знайти спільну мову із закордонними наставниками. Які у тебе відносини з тренером?
– Хавьєр Родрігес чудовий спеціаліст. Не дивиться на те, якої ти національності, для нього не важливо іспанець, бразилець, аргентинець чи українець. Звертає увагу виключно на твою гру, якщо добре працюєш, то отримуєш місце у старті. Запорука успіху – це тяжка, щоденна праця та самовдосконалення, тільки так потрібно доводити головному тренеру, що гідний виходити на поле з перших хвилин.

– Ти знову вдягнув кольори збірної, цього разу вже молодіжної...
– Насправді, дуже радий, що отримав виклик до «молодіжки». Вдалось хоч трішки поспілкуватись з людьми українською мовою (усміхається). Звичайно, ми також поговорили з Олександром Головком, але тема нашої розмови нехай залишиться всередині команди.

– За кілька днів до гри Олександр Борисович сказав, що безпосередньо перед самою грою вирішуватиме хто вийде у старті: ти чи Осман, який зараз отримує недостатньо ігрової практики...
– Знову ж таки, якщо з перших хвилин вийшов Сашко, отже, він більше імпонує тренеру в ігрових моментах.

– Поговоримо про твій рідний клуб; продовжуєш слідкувати за виступами львівських «Карпат»?
– Аякже, намагаюсь переглядати кожен матч. Прикро, що зараз у клубі склалась не зовсім приємна ситуація. Дуже переймаюсь за хлопців. Впевнений, що найближчим часом все налагодиться, команда вийде з цієї психологічної «ями».

– Як гадаєш, за рахунок чого можна якнайшвидше оговтатись після всіх подій, що відбуваються в клубі, адже справа не тільки в психології?
– Думаю, що якраз морально їм зараз найтяжче. І з вболівальниками не найприємніша ситуація, невтішні результати та й сама гра, гадаю, їм теж не до вподоби. Якщо відкинути всі ці психологічні показники на задній план, а залишити бажання, жагу перемогти, то обов’язково рівень гри тільки покращуватиметься.

– У міжсезоння до команди приєдналось 16 нових футболістів. Тобі, як одному з найпалкіших вболівальників «Карпат», хто найбільше запам’ятався з «новоприбулих»?
– Чесно кажучи, не люблю когось виокремлювати; характеризувати гравців – це тренерська справа. Скажу лиш кілька слів про тих, хто виходить в основі. Сподобався перший матч Фернандо Тіссоне, здавалось, що він зможе стати одним із лідерів команди. Добре вписався та підсилив гру «зелено-білих» Сергій Мякушко. Для того аби детальніше говорити про їхні якості на полі, потрібно знаходитись всередині колективу.

– Як гадаєш, що потрібно іноземцям аби швидше звикнути до українського чемпіонату?
– Перш за все, час; необхідно аби минуло мінімум півроку, щоб легіонери змогли повністю адаптуватись до нової команди та чемпіонату. Особисто мені, коли поїхав до Іспанії, було дуже тяжко звикнути до їхнього футболу. Більше скажу, навіть до сьогодні повністю не пристосувався до тамтешньої гри. Я вважаю, що в Україні футбол не є настільки тяжким, як в тій же Іспанії, у вітчизняному чемпіонаті легше грати. Та все рівно необхідно дати їм трохи часу, адже український менталітет кардинально різниться з іншими.

– Які ключові фактори іспанського футболу можеш виокремити, за рахунок чого його називають сильнішим чемпіонатом, аніж український?
– Думаю, там з дитинства по-іншому виховують футболістів. Не можу сказати, що зовсім інша тактика або набагато вищі за класом спеціалісти. Просто самі футболісти роблять такий собі «рваний» ритм гри, до якого тяжко звикнути.

– Зараз багато говорять не стільки про гру «Карпат», як про їхні відносини з вболівальниками...
– Гадаю, виправити ситуацію можна тільки демонструючи хорошу гру, бійцівські якості команди. Адже фанати бачать, коли футболісти дійсно «вигризають» кожен епізод та показують характер на полі. Впевнений, скоро все налагодиться, адже львівські вболівальники є однією з найпотужніших фанатських трибун в Україні.

– До керма «зелено-білих» повернувся Сергій Зайцев, під керівництвом якого тобі теж довелось попрацювати...
– Я думаю, його призначення має тільки піти на користь команді. Хлопцям відомі його стиль гри, вимоги до футболістів. Так само і Сергію Ларіоновичу добре знайома внутрішня атмосфера команди. Він досвідчений тренер, тому, гадаю, гра «Карпат» від матчу до матчу тільки покращуватиметься.

– Ще одним поверненням до стану «зелено-білих» став Мар’ян Швед, якого «Карпати» повернули з «Севільї». Відомо, що ви завжди підтримували дружні відносини...
– Це правда, він розповідав, що має таке бажання – повернутись до Львова. Я розумію його вибір, адже ви не знайдете футболіста, котрий хоче просто сидіти на лавці чи не отримувати достатньо ігрової практики. Зробив він правильний крок чи ні судити не мені, це його життя. У розташуванні збірної мав достатньо часу аби поговорити з Олексієм Гуцуляком, відверто поспілкувались про рідну для нас обох команду.

– Які плани на найближче майбутнє? Не так давно ти розповідав, що хочеш вийти з «Луго» до Прімери?
– Так, це правда. Перед командою стоїть таке завдання, тож я докладу максимум зусиль аби допомогти їй в цьому. Далі буде видно. Який чемпіонат мені найбільше імпонує? Львівський, ой, тобто український (сміється). Якщо взяти з топ-чемпіонатів, то Англія. Там справді дають грати, а не через кожні кілька хвилин лиш чути свисток арбітра, багато боротьби. Англійський чемпіонат цікавий ще й тим, що кожного року важко спрогнозувати хто стане чемпіоном. На відміну від Іспанії, Німеччини та Італії, де за золоті медалі, як правило, боряться дві-три команди.