Марлос. Операция Натрулизация

Автор Віктор Журавльо

Сталося те, про що так довго говорили і чого все ніяк не могло відбутись. Марлос став українцем і зіграв за збірну. На 46 хвилині, тобто у перерві гри із Косово, новоспечений українець замінив Артема Кравця. Чим, здавалось, поставив крапку дискусіям щодо його натуралізації. Здавалось…

Тиждень тому відбулась прес-конференція, де Марлос заявив, що гратиме за збірну України. Там же він пообіцяв: гімн співатиму, руку триматиму на серці. І на підтвердження цього навіть зацитував два рядки із головної пісні держави. На цьому, схоже, знання української від півзахисника «Шахтаря» закінчилися. Хоча у законодавстві про отримання громадянства зазначено, що українською треба володіти на рівні, достатньому для спілкування.

При подачі документів для отримання громадянства України Марлос мав надати довідку з будь-якого навчального закладу, що в нього є відповідний рівень знання української мови. На жаль, факт, чи то знання, чи навпаки, ніяк не перевіриш. Достатньо лише самої довідки. Якщо вона є, то її достовірність не перевіряють. Не існує особливого контролю цієї норми, – розповідає юрист у сфері міграційного права Любомир Кузюткін, партнер фірми EXPATPRO.

Українською бразилець, звісно ж, не заговорив. Але іншу обіцянку виконав. У грі проти того ж таки Косово Марлос тримав руку на серці під час виконання гімну України. Одні просльозилися, інші – залютували. Мовляв, пахне блюзнірством. В основному дискусія звелася до інтернет-баталій у коментарях між уболівальниками Динамо, які проти натуралізації Марлоса, та фанатами Шахтаря, які його підтримують. Традиційне протистояння, яке розгорається між киянами та донеччанами моментально і безпричинно. До цього всі вже звикли. Але щось таки в цій історії з Марлосом є. Нечисте.

Вперше розмови про натуралізацію Марлоса розпочалися навесні цього року, напередодні першого відбірного матчу між Україною та Хорватією. Не склалося. Втім напередодні другої гри чомусь розмови гарячково відновилися. Від балачок до дій – за лічені дні бразилець перетворився в українця. На фотографії, яку розмістив у соцмережах генеральний директор Шахтаря Сергій Палкін, чітко видно, що Марлос отримав тимчасове посвідчення громадянина України. Ця надшвидка процедура фактично поставила футболіста в один ряд із політиками, які так само блискавично отримували українське громадянство кілька років тому – грузини Саакашвілі та Деканоїдзе, росіянка Гайдар та інші. Простим смертним насправді про таке і мріяти не доводиться.

Основна затримка при отриманні громадянства полягає в тому, що документи після їхньої подачі проходять кілька інстанцій. І ці установи, зазвичай, ніколи не квапляться. А коли папери доходять вже до президента, то там тим паче вони лежать дуже довго, очікуючи на підпис. Стандартно процедура займає десь до року. А на практиці буває і до двох. У цьому питанні багато залежить від правильності заповнення документів та політичної волі, – запевняє юрист.

Схоже, у президента ФФУ Андрія Павелка виявилося достатньо політичної волі для проведення операції із громадянством Марлоса. Напевно, голова бюджетного комітету ВРУ та член партії БПП зумів все-таки переконати Президента поставити підпис на користь українського футболу. Та всім прекрасно відомо, що не буває добра без лиха (перефразовуючи відомий фразеологізм).

В Україні не можливе подвійне громадянство. Якщо ти козак – капоейру не танцюєш. Чи відмовився Марлос від свого бразильського паспорта?

Однією з умов отримання громадянства України є надання зобов’язання про відмову від свого іншого громадянства або кількох громадянств. З моменту, коли Марлос став громадянином України протягом двох років він має відмовитися від бразильського паспорту. У випадку ж, якщо він не надасть доказів відмови до державного органу, який надавав йому тимчасове посвідчення громадянина України, він автоматично позбувається громадянства України. Втім, усі ми знаємо, що є люди, які мають кілька громадянств. І навіть не приховують цей факт. Але справжньої перевірки виконання цієї норми на практиці майже немає. Для того, щоб позбавити громадянства України потрібно надати серйозні підстави і докази, – стверджує міграційний юрист Любомир Кузюткін.

Марлос не полетів – потім все ж дістався Албанії. Паспорта немає – і от він є. Як виїхати закордон? За закордонним українським? Як же ж його швидко виготовити, якщо тисячі українців простоюють у чергах за біометрикою? Чи варто поїхати за старим бразильським? Зрештою, для чого взагалі здавати паспорт рідної країни, якщо з’являється можливість протягом двох років пограти за збірну, заробити грошей в українському футболі, а потім начхати на все? Чи Марлос не такий? Він же так гарно процитував гімн… Бозна що і бозна як.

А тут ще й опубліковують нібито світлину його авторства, на якій зображені мітингувальники за «Русскую весну». А під світлиною підпис: «Боже, бережи цих людей». І вже не дізнаєшся, фейк це чи ні. Глобальна інформатизація насичує голову різними фактами аж до повного засмічення оперативного простору.

Певно, варто просто видихнути і заспокоїтися. Та послухати Скрябіна: «Усіх нас просто кинули…»

Чому ця історія набула такої хаотичності та гарячковості? Можливо, це лише традиційна політтехнологія відвернення уваги від більш вагомих питань? Як-то спроба Шахтаря відвернути медійну увагу від свого капітана Даріо Срни, в аналізах якого нещодавно знайшли допінг. І який вліз у марудну юридичну тяганину, де зайвий шум аж ніяк не потрібний.

Чи спроба відвести пильне стеження за ефективністю роботи щойно відкритого заводу із виготовлення штучних полів. На якому в теорії крутитимуться величезні кошти і який (звичайно ж, у теорії!) можна використовувати у приватно-політично-піарних цілях.

Чи врешті елементарна неспроможність виховати власних конкурентоздатних спортсменів? За даними сайту ФФУ в Україні офіційно займається футболом близько 330 тисяч дітей та підлітків у віці 8-17 років (без урахування Донецької, Луганської областей та АР Крим). Куди зникають ці талановиті футболісти? І невже пророк з-за кордону у віці 29 років кращий, ніж домотканий професіонал?

Запитань багато – відповідей та припущень ще більше. Одне відомо достеменно: нічого не заважало ФФУ провести натуралізацію Марлоса спокійно, планово та без юридичних труднощів. Натуралізація – поширений і прийнятий світом процес. Не такий простий, втім і не захмарно обтяжливий. Купу прогалин навряд чи варто списувати на елементарну безвідповідальність.

Кажуть, що український футбол – ще та політика. Тут вирують ще ті пристрасті. А, можливо, не варто все ж таки себе так негативно налаштовувати? Можливо, і справді Марлос допоможе нашій збірній зростати? Сприятиме перемогам і нарешті ми виб’ємося у стабільні лідери світового футболу. І замість скандалів і чвар підуть перемоги та інвестиції. Скоріше за все, так і буде…

А потім я прокинусь і зрозумію, що це був сон.