Томаш КЕНДЗЕРА: "Играть в футбол меня научила мама"

Уклавши п'ятирічний контракт з «Динамо», польський захисник Томаш Кендзера дав перше інтерв'ю клубним ЗМІ в якості гравця нашого клубу:

- «Динамо» цікавилося мною давно, я знав, що київський клуб дивиться мене і стежить за моїми виступами ще до молодіжного чемпіонату Європи U-21, де я був капітаном своєї збірної Польщі. Після закінчення змагань цей інтерес став більш предметним і конкретним, а головне, взаємним. Я також дуже хотів перейти в такий великий клуб з традиціями, який регулярно виступає в Лізі чемпіонів і в кожному сезоні бореться за чемпіонство в національній першості. Я гордий, що перебуваю тут і готовий до наступного кроку в своїй кар'єрі.

- Чи складно вам вперше їхати зі своєї країни і йти з рідного клубу?

- Звичайно. Я дуже прив'язаний до «Леху» з Познані, адже клуб виховав мене, як гравця. У Польщі я з «Лехом» виграв майже все, крім Кубка країни, і зараз щасливий, що зможу поборотися за нові цілі в Лізі чемпіонів. Я мріяв про це, тож дуже позитивно дивлюся на цей перехід, думаю, це серйозний крок і для «Динамо», і для мене.

- У вашої попередньої команди, «Леха», як і у «Динамо», клубні кольори біло-сині, значить, вони будуть вам звичні?

- Так, я радий, що вони схожі, тож звикати не доведеться (посміхається).

- У «Динамо» грає Тамаш Кадар, разом з яким ви виступали за «Лех», також з вашої команди був Лукаш Теодорчик. З кимось із них радилися з приводу переїзду до Києва?

- Звичайно, і з Тамашем, і з українцем Костевичем, який грає в «Леху», а найбільше - з Теодорчиком, оскільки він - один з моїх кращих друзів. Власне кажучи, тому я тут.

- В одному з інтерв'ю ви говорили, що ваш батько - футбольний тренер, але грати в футбол вас навчила мама...

- Справа в тому, що коли я був маленьким, тато ще активно грав в футбол, а мама зі мною часто гуляла в парку, де я постійно грав з м'ячем.

- Серед своїх кумирів ви називали центрального захисника Джона Террі. Які саме його якості вам імпонують, як правому беку?

- У дитинстві Джон мені дуже подобався, як гравець, в той час я також грав на позиції центрального захисника, і лише в 15 років змінив позицію на правого бека.

- У складі своєї збірної ви не раз грали проти молодіжної збірної України. Чи когось запам'ятали з нашої команди?

- Пам'ятаю, що як мінімум, три рази доводилося грати проти молодіжної збірної України. Також «Лех» зустрічався з «Динамо» в контрольному матчі на зборі в Іспанії. Зі своїх нинішніх одноклубників знаю Хачеріді, Теодорчика, який раніше виступав за київський клуб, Ярмоленка - в цілому, в команді дуже багато хороших футболістів.

- Молодіжний чемпіонат Європи - поки найсерйозніший турнір у вашій кар'єрі? Як би оцінили виступ своєї збірної?

- Так, можна сказати, що це найграндіозніші змагання, в яких я брав участь, як гравець. Для нас це Євро виявилося невдалим, і, звичайно ж, збірна Польщі незадоволена показаним результатом. Сподіваюся, в майбутньому буде можливість грати за збірну краще.

- Ви - лідер збірної свого віку і капітан «Леха». Скільки часу вам знадобиться для того, щоб стати ключовим гравцем «Динамо», і що для цього потрібно буде зробити?

- Те, ж саме, що і в згаданих вами командах. Буду йти тим самим шляхом - перш за все, ретельно і багато працювати, щоб завоювати місце в стартовому складі, а також в кожному тренуванні і кожному матчі віддаватися на полі на всі 100%. У мене такий характер, що я, дійсно, буду це робити.

- Напевно, ви вже встигли подивитися місто, яке враження справила на вас наша країна?

- Я пам'ятаю, як вперше побував в Україні, коли мені було 16 років - тоді ми брали участь в турнірі ім. Баннікова. Тож з вашою країною та містом трохи знайомий, і те, що я побачив, мені сподобалося. Звичайно, все трохи по-іншому, ніж в Польщі, як і всюди, є свої переваги, і недоліки. А вчора ми дуже пізно прилетіли, рейс затримався, і ми тільки о третій годині ночі приземлилися, тож в цього разу ще поки нічого не встиг подивитися. Я приїхав до Києва грати в футбол, і думаю, мені буде тут комфортно.

- Ви з самого початку хотіли собі 94-й номер, чи були інші побажання?

- Так, хотів саме цей номер, оскільки я народився в 1994-му році, а крім цього, під №4 грав в «Леху», тому вважав, що це хороша комбінація, і цей номер ідеальний для мене.