Назарий ШЕВЧЕНКО: "Дебют с "Динамо" в Премьер-лиге сорвался"

Безперечно, минулий рік ковалівський клуб може занести собі до активу. Колос упевнено виграв першість другої ліги, гідно виглядав в осінній частині чемпіонату вже першого дивізіону. На канікули пішов п’ятим, а повернувся, так відразу ж тріумфував на нещодавньому Меморіалі Макарова.

До честі очільника команди Руслана Костишина він віддає перевагу не тільки досвідченим виконавцям (що було б цілком слушно у процесі становлення ще буквально вчора аматорської команди у професіональних змаганнях). Кольори Колосу захищають і молоді гравці, з одним із них і поспілкувався кореспондент нашого сайту.

— У тебе красиве ім’я. Але щоб уникнути непорозумінь, відразу скажи, як до тебе краще звертатися?

— Назарій я тільки у паспорті, а так всі називають Назар.

— А мама як кликала у дитинстві, якщо не секрет?

— Назар. А ще — Назік. До речі, так воно й приліпилося по життю, в усіх командах також називають Назік.

— Назаре, рік для тебе й твоєї команди розпочався непогано: ви виграли Меморіал Макарова. Чи це сталося якось мимохіть?

— Не було завдання: будь-якою ціною виграти. Але дуже хотілося. Колос до цього два роки назад вже вигравав цей турнір. Для нас важливо було виграти, хотіли.

На жаль для мене він швидко закінчився: зіграв один матч, а у наступному травму отримав, і надалі вже збоку спостерігав. Надрив задньої поверхні м’яза, і ось найближчими днями тільки до тренувань приступив. Лікувався три тижні.

— Назаре, ти вихованець Академії Металліста. Як потрапив до неї? Сам прийшов записався?

— Взагалі навіть не збирався. Я родом із Харківської області, є таке селище Манченки, я звідти. Вдома грав у футбол за школу до 12-ти років. Потім поїхав на шкільні змагання під Харків, мене привозили туди в команду, місяць там пробув. І там тренер працював, а за сумісництвом був і в Металісті. От він і сказав, що можна приїхати туди, спробувати свої сили.

І я приїхав в дитячу школу Металіста. У 12 років мене взяли туди, а через рік в чемпіонаті ДЮФЛУ почав грати. Потім інші тренери приходили, був відбір, але я залишився.

— Хто був першим твоїм наставником?

— Так вийшло, що їх було троє: Юрій Безуглий, Сергій Прокопов і Анатолій Сєрьогін. Вони втрьох тренували, це так повноцінно. Бо до цього там кожен місяць тренери мінялися, і я їх просто не запам’ятав. А коли чемпіонат ДЮФЛУ почався, то ось ці три тренери дали поштовх, навички, такий старт футбольний.

— Що хорошого врізалося у пам’ять з часів виступів у ДЮФЛ?

— Передусім те, що у нас гарна команда була, але нам постійно трішки не вистачало. Тричі ми в фінальну частину виходили, непогано виступали, та програвали матч за третє місце. Хоча запросто могли у фіналі грати. Я запам’ятав чемпіонство з командою U-19, коли виграли юніорський чемпіонат. Дуже добра команда тоді була.

— Зараз хочуть реорганізувати чемпіонат ДЮФЛ, зробити Еліт-лгу. Як гадаєш, виправдає себе ця затія?

— В принципі, з одного боку правильно. Зрозуміло, таким командам, як Шахтар, Динамо грати з трішки гіршими суперниками, можливо, не так цікаво. Гравці не дуже розвиваються, приїхали, набили мішок, і поїхали. Набагато цікавіше було б, якби більше матчів між собою грали, цікаво молодим хлопцям.

Та й перша ліга також одного рівня, був би спортивний інтерес. А так команди слабші вони ще перед виходом на поле розуміють, що вже приречені.

— Зараз тільки й чутно прізвища твоїх партнерів по дублю Металіста, то суд оштрафував Малика, Ковтка, Саламаху за договірні матчі, то КДК дискваліфікував 12 гравців. Ти не брав участі? Чи не пропонували?

— Не пропонували, та я б, звичайно, відмовився. Як кажуть, не по цих справах.

— Розкажи, чому тобі не вдалося дебютувати в УПЛ, коли чи не весь дубль за часів Севідова і Призетка за основу Металіста пограв?

— Коли Севідов був, нас багато їхало на збори, але не прижилися до вимог, бачили по-іншому футбол. Можливо, він не злюбив нас, може ми щось не так робили.

Коли ми вже перейшли дублем до Призетко, там був шанс, але у мене травма сталася. На тиждень вибув, а там чотири тури залишалося до кінця чемпіонату. Поки я набрав форму, за дубль зіграв, вже останній тур. Був шанс вийти, але вирішили мене не кидати відразу туди під танки. Нічого страшного, гадаю, ще буде шанс.

— Прикро було?

— Трішки засмутився, аякже. Особливо в останній грі проти Динамо. Там Каплієнко травмувався, і мене з Наполовим відправили розминатися, мене навіть першого. Ну, думаю, зараз вже вийду. Але я розім’явся, а випустили Наполова, мене ж посадили на лаву. Трохи образився, але це ж футбол, тренер так вирішив. Зараз вже ніякого засмучення немає, все нормально.

— Зате саме Призетко порекомендував тебе Костишину влітку минулого року. Щоправда, він тоді ще не знав, що очолить Металіст 1925, інакше тебе б до себе взяв?

— Напевне, так. Він і зараз хотів би бачити деяких хлопців у себе, можливо й мене. Але я тут, і все нормально, в Колосі мене все влаштовує. Але це футбол, можливо в подальшому…

— Перед Новим роком ти тренувався з Металістом 1925. Збираються у другу лігу заявлятися, як гадаєш, потягнуть?

— Ну, можливо не вся команда, але є гарні футболісти, можливо, просто лава запасних замала поки що. Але залишилися досвідчені хлопці — Пивоваров, Давидов, думаю, другу лігу сто відсотків потягнуть. Але посилюватися все одно потрібно.

— Ти хоч і по дзвінку потрапив до Колоса, мусив гарувати на тренуваннях за двох?

— Звичайно. Адже потрапив, як-то кажуть, в останній вагон, там два тижні до старту чемпіонату залишалося. Пахав, намагався себе з найкращого боку проявити. До того ж, я наймолодший в команді. Хоча тренери казали мені, не переживати з цього приводу.

— Завдяки яким якостям сподобався Руслану Костишину? На перегляді минулого літа він тебе якось навіть похвалив.

— Навіть не знаю, він не казав. Можливо, є в мені щось, але краще у нього спитати, а то я зараз набалакаю (сміється).

— Переходячи до Колосу знав, що його тренер — відомий у минулому футболіст?

— Так, читав. Знав, що в Дніпрі багато матчів зіграв, в Кривбасі, хороший футболіст був. І сина його знаю.

— Обороною Колоса рулює Лисицький? Дістається від ветерана на тренуваннях чи в матчах?

— Буває. Він нормально спілкується, може спокійно пояснити по роботі. Адже багато пограв, підказує, як краще зіграти. Хоча трапляється, що може й покричати.

— У першій половині цього чемпіонату ти взяв участь у 9-ти матчах Колоса. Не замало? Чи для дебютного сезону нормально?

— Звичайно, міг би й більше зіграти. Мабуть, сам винний, можливо збавив. Але я прийшов до команди не заплановано, і зіграти 9 матчів — теж не найгірший варіант. Можливо, тренери самі не очікували, що я так зможу.

— До речі ти ж не один дебютував у першій лізі. Для всього клубу це також був перший подібний досвід.

— Навіть не думав про це. Можливо, там у перших матчах команда і сама переживала, та потім все нормально пішло. Ніхто не думав, що ми слабші, навпаки, налаштовувалися на те, що повинні бути кращими за інших. Намагалися показувати свій футбол.

— Який свій матч можеш вважати успішним?

— Мабуть, із Сумами на виїзді (ковалівці перемогли 2:1. — Прим. ред.). Непогано, як на мене вийшло. І навіть більше з Десною, гарна гра була командна, і для мене особисто вдало склалася (Колос виграв 4:0).

— А який згадати страшно?

— Страшно? З Арсеналом (3:3). Після тієї зустрічі я й перестав грати (посміхається), мабуть, найгірша моя гра була.

— Костишин каже, давав команді завдання бути у трійці. А ви п’ятими фінішували. Весною будете надолужувати?

— Гадаю, можемо і навесні. Все для цього є, і команда у нас бойова. Просто потрібно помилки прибрати, і додати трохи. Там матчі із прямими конкурентами будуть, ми в першому колі показали, що можемо їх обігруватию Треба просто не втрачати очки, і можемо вирішити завдання.

— Реально вибити із трійки Десну? Адже Маруполь та Рівне сильнішими виглядають, хоча ви Верес вдома й обіграли — 2:1?

— У Маріуполя трішки підбір футболістів вище, аніж у інших команд. Десна і Верес також посиляться. Але все реально, чому б і ні.

— Що особисто тобі сподобалося чи не сподобалося у першій частині чемпіонату?

— В принципі, такого, що дуже не сподобалося б, такого немає. Чоловічий футбол, багато боротьби, стиків. Щоправда, багато команд закриваються, немає таких, щоб відкрито грали. Ми намагаємося комбінаційний футбол показувати, а багато команд на контратаках діють.

— Ще починаючи з чемпіонатів ДЮФЛУ практично у кожному сезоні ти забивав один, а то й кілька голів. За Колос в офіційних матчах ще не відзначався. Коли думаєш виправлятися?

— Там забивав тому, що на стандарти ходив. А тут я не ходжу, стою позаду, тому й не знаю, коли заб’ю. З цим тяжко.

— Змалечку грав у захисті?

— Ні, спочатку два роки у ДЮФЛУ центрального півзахисника грав. А потім крайнім захисником ставили. Іноді міг за U-19 зіграти у центрі оборони, міг лівого хава. А в Колосі зараз тільки лівого захисника граю.

— У тебе контракт закінчувався влітку. Вочевидь Колос розраховує на тебе, якщо вирішив підстрахуватися й заздалегідь перепідписати тебе й Чегурко ще на два роки?

— Так, контракт у мене був на один сезон. Сказали, що розраховують на нас, тому й продовжили угоду. Я сам розумію, що рипатися не потрібно нікуди: в команди є завдання, колектив гарний, гадаю, на нас розраховують. Чого ще треба? Тільки працюй.

— Будеш із Колосом в УПЛ пробиватися? Там зараз такий рівень, що ви, Верес чи Іллічівець явно не загубилися б?

— Думаю, так, перша шістка клубів першої ліги не загубилася б у Прем’єр-лізі. З усіма командами, ну, можливо, окрім Динамо, Шахтаря і Зорі, наша перша шістка може спокійно грати.

— Слідкуєш за чемпіонатом УПЛ? Харкова немає, за кого вболіваєш?

— Зараз більше за першою лігою дивлюся, аніж за УПЛ. Певна річ, за Колос вболіваю.

— А у Європі?

— Я давній фанат Челсі, вже давно слідкую за їхніми виступами.

— Гру Мальдіні й Тюрама — як взірець творчості крайніх захисників — певне не пам’ятаєш. Хто для тебе еталон флангового оборонця?

— Якщо брати сьогодення, то звичайно Аспілікуета з Челсі. Щоправда, зараз він центрального грає, а так він крайній. Подобаються його дії, такий чіпкий захисник. А зі стариків Роберто Карлос вражав: своїм ударом божевільним, швидкістю.

— Повертаючись до результативності захисників, звертаєш увагу, що Серхіо Рамос витворяє? Особливо на останніх хвилинах, які голи?

— Думаю, це від природи, якщо вже не в перший раз, така чуйка на голи, краща, ніж у нападника.

— Ось зараз Гуцуляк із Іспанії повернувся, з Вачіберадзе ситуація некрасива вийшла. Як вважаєш, хлопці зарано поїхали туди, чи просто іспанці передусім своїх талантів будуть тягнути, а не наших?

— Це потрібно у хлопців питати. Але, думаю, який сенс запрошувати, якщо не дають грати?

— Зі своїм колишнім одноклубником Зотько спілкуєшся?

— Практично щодня, адже кращий друг. Приживається, не надто задоволений. Мало грає, але вчить мову.

— Судячи з усього, любиш футбол дивитися?

— Так, дивлюся, але не весь підряд. Найбільше АПЛ подобається, дуже непередбачуваний чемпіонат, кожна команда може виграти у кожної. Ось ці їхні рубки подобаються, тому ретельніше саме за цим турніром слідкую.

— А що ще дивишся? Кіно, мультики, гумористів?

— Більше проводжу час із друзями, любимо погуляти. Але таких особливих розваг немає, або з друзями, або вдома відновлююся від тренувань.

— Ти прийшов до Колоса влітку, а у Ковалівці, кажуть, в цей час краса неземна — річка, природа.

— Ні, не купався, але Ковалівка — це справді диво. Навіть не повірив, коли приїхав, що таке може бути. Дуже красиво, рекомендую всім поїхати туди, подивитися.

— Але ж ви у селі не постійно знаходитеся? Руслан Костишин казав мені, що тренуєтесь на столичному ЦСКА, тобто, живеш ти у Києві?

— Так, ми в Києві тренуємося і живемо. Клуб знімає квартиру в столиці, ми разом із Цибульським і Задоєю мешкаємо. Хоча іноді бувають заїзди у Ковалівку.

— На машині їздиш? Яка вона в тебе?

— Так, на машині... Цибульського. Зазвичай нас забирає клубний автобус, а коли його немає, то на машинах. Ось у Сергія Цибульського є автомобіль, виходить, він мене підвозить, особистий водій (сміється). У мене ж авто немає.

— Дівчину свою вже возив до Ковалівки на екскурсію? Чи може ти вже одружений?

— Ні, холостяк. Та й дівчини немає, поки так сильно не думаю про це. На футболі зосереджений.