Сергей СТАХОВСКИЙ: "Иногда хотелось, чтобы такие специалисты, как в "Шахтере", работали в системе "Динамо"

У “Брутального Футболу” знову гості. І це – Сергій Едуардович Стаховський – український тенісист, переможець семи турнірів ATP (чотири – в одиночному розряді), фіналіст одного юніорського турніру Великого шолома в одиночному розряді (US Open-2004).

- Привіт, Сергію. Яким у плані спорту для тебе видався 2016-й рік?

– 2016 видався дуже…цікавим. В цілому, він був для мене дуже важким. Біля трьох-чотирьох місяців я пропустив через травму спини, яка постійно поверталась.

- Як зараз себе почуваєш? Готовий у новому 2017-му завойовувати нові трофеї?

– В мене була спланована підготовка до сезону (чотири тижні). Я хотів пропустити Австралію й підготуватись до змагань у залі після АО. На жаль, під час підготовки я травмувався й три тижні лікувався. Тобто, насправді готуватись я почав другого січня. Тому сезон для мене почнетьсят тільки наприкінці січня. Звісно, я готуюсь, щоб 2017 був успішним. І я впевнений, що він таким буде!

- От якщо б не Великий теніс. То ким би став?

– Я завжди хотів займатись саме тенісом. Але якщо б я ніколи не вийшов на корт, то мабуть був би лікарем (сміється). Можливо вивчив би право.

- А як в тебе справи з настільним тенісом?

– Непогано. Тимощука обігрую (сміється).

- Твій хороший друг? Маєш якусь цікаву історію пов’язану з ним?

– Маю, але зараз, думаю, не є той час, щоб її розказувати. На жаль, це ще під час його повернення до ‘Зеніту” було. В Петербурзі.

- Як ти вважаєш, у футболі та й в цілому спорті повинна бути присутня політика?

– Цілий спорт і є політика. Тільки дуже далекі люди можуть казати, що спорт поза політикою. Важко собі уявити, як це відділити у сучасному світі.

- Зараз дуже модно стало українським футболістам їхати грати до Росії. Це викликає дуже негативні емоції в українських уболівальників. Як ти ставишся до такого, як спортсмен?

– Чесно, то кожен має право вирішувати свою долю, як йому совість дозволяє. Всі ми різні. Якщо хтось хоче їхати до Росії, це його рішення. Звісно, люди мають право обурюватись і ставитись до цього, як вони вважають за потрібне. Дивись, все в принципі дуже просто. Спорт без вболівальників не існує. Тобто, ми всі залежні від наших вболівальників й глядачів. Насправді, мені теж прикро, що наші спортсмени туди їздять. Якщо не брати футбол (бо це сегмент у спорті, який дуже добре заробляє), то інших я готовий зрозуміти. Є багато аспектів і мені їх розписувати буде дуже довго.

- Не секрет, що ти є фанатом київського “Динамо”. З чим, на твою думку, пов’язаний теперішній спад команди?

– Так, “Динамо” завжди було є і буде моїм улюбленим клубом. В ситуації, в якій опинилась наша країна, дуже важко підтримувати високий рівень спорту (не кажучи про те, що спорт взагалі ніколи не підтримували). Я вважаю, що теперішнє “Динамо” потребує ще рік, півтора, щоб молоді гравці почувалися комфортно у головній команді і почали показувати результат.

- Зрозуміло, що шанси є завжди. Але, які вони, коли до “Шахтаря” тринадцять очок, але ще є дві зустрічі між собою та достатня кількість матчів? Чи зможуть наздогнати кияни своїх головних конкурентів?

– В футболі, як і в цілому спорті, все може статись. Я впевнений, що друга частина сезону буде успішною для гравців Реброва.

- Чи відповіли тобі якоюсь заявою зі сторони “Шахтаря”, коли ти назвав Срну “чучелом” після всім відомого скандального відео.

– Ні, не відповіли. А на що там відповідати, коли клуб викладає у медіяпростір ненормативну лексику? Я поважаю людей, які працюють у “Шахтарі”. Вони створили дуже добрий продукт. Інколи хотілось, щоб такі самі спеціалісти працювали у системі “Динамо” (я не маю на увазі тренерів, я маю на увазі систему маркетингу і тд.)

- Як часто відвідуєш футбольні матчі?

– Дуже рідко. Останній був “Наполі” – “Динамо” у Неаполі.

- Там було дуже багато сутичок між фанатами обох клубів. Бачив щось таке?

- Якщо чесно, то було страшнувато…дуже. На матч моє авто ескортувала поліція. Неаполь – не найкраще місто у світі.

- Хто твій кумир на футбольному полі та за який клуб уболіваєш за бугром?

– За бугром вболіваю за ті клуби, де є українці. Пасивно, але вболіваю. Футбольних кумирів немає, але дуже поважаю Тимощука, Шевченка і Реброва. Я не футболіст, в мене були тенісні кумири (сміється).

- Назви їх.

– Медведєв, Сампрас, Рафтер.

- Над яким тенісистом перемога на корті тобі запам’яталась найбільше і чому?

– Федерер на Вімбелдоні. Він там за всю кар’єру програв шість чи сім матчів.

- З чого почалась війна, якщо можна так сказати, між тобою та російськими ЗМІ?

– Не розумію питання “почалась”? Я просто відмовився з ними спілкуватись і все. Далі я вже не знаю, бо російську пресу не читаю й телебачення не дивлюсь. Я не вважаю, що я якийсь особливий. Думаю нас дуже багато, хто робить справні речі, просто мені пощастило, що мене інколи друкують.

- Як давно нас читаєш на Інстаґрамі? Оскільки ти не футбольна людина, чи розумієш всі картинки, які ми викладаємо?

– Читаю десь біля року, мені здається. І не завжди розумію. Але відсотків на сімдесять розумію (сміється).

- Ми трохи такі брутальні пацани, але 70% це дуже добре!

– Ну, в вас і стьобу багато. Інколи брутального (дуже).

- В тебе безліч патріотичних вчинків на корті. То вийдеш в кросівках, на яких пише “Слава Україні”, то вигукнеш це гасло після надважкої перемоги. Це дуже радує українських уболівальників. Великий RESPECT тобі від всіх нас та спасибі за хороше інтерв’ю.

- Дякую за теплі слова. Насправді я дуже пишаюсь тим, що я УКРАЇНЕЦЬ, що я народився на такій СЛАВНІЙ ЗЕМЛІ. Дуже сподіваюсь, що в нашій країні все буде добре. Звісно, треба буде дуже багато та важко працювати, але я переконаний, що в нас є унікальний шанс змінити наше майбутнє. Для наших дітей та онуків. Дякую за твій час!

Максимів Василь, спеціально для Брутального футболу