Клавдия и медиатитушкы. Кто делает из Конькова Януковича?
Дивуюсь нашій футбольній журналістиці. Напевне, я просто наївний і вірю в правду, що вона існує. Тут вже не треба говорити про об’єктивність чи суб’єктивність, а просто про правду.
Мені здавалось, що після останніх подій в державі - загибелі героїв Небесної сотні, деякі люди таки зміняться, можливо захочуть змінитись. Але поки цього немає, навіть в тусовці футбольних журналістів. В цьому переконався прочитавши матеріал в моїй улюбленій газеті "Український футбол" (яку я читав зі школи). Інтерв’ю викликало у мене дуже багато запитань, а радше нових кандидатів в топік у фейсбуці "Медіатітушки". Колишній секретар федерації футболу - 69-річна Клавдія Кир’янова (http://www.ukrfootball.ua/news/klavdiya-kiryanova-konkov-yanukovich-u-futboli) розкриває всі секрети Полішинеля, але всі вони чомусь в один бік. Говорить людина, яка з 2003-го не працює в федерації, однак знає все, що там відбувається зараз. Де стоять камери, скільки заробляє помічник Конькова, і хто кому чистить черевики - все це не пройде повз увагу секретаря, про якого ми вже давно не чули, а багато хто і ніколи. Кількість бруду, яку вона, від свого імені вилила на нинішнього президента федерації важко виміряти навіть цестернами. А як красиво розписали і про гулянку, а головне слова Метра підкріпити.
Всі прекрасно розуміють, що від імені старенької Клавдії пишуть зовсім інші люди. Ті хто, взяли мораторій на критику, але продовжують свою гру і не збираються зупинятись. Робиться це через "об’єктивних", "чесних" колег, які два роки тому агітували скидати Суркіса. Це вони виправдовували бунт у федерації, робили розслідування про непобудовану тим же Суркісом базу для національної збірної, говорили про професіонала Конькова. Сьогодні вони грають зовсім в іншу гру виводячи тезу: "Коньков - це Янукович у футболі". Але у мене головне запитання: "Де Ви були раніше?" Чому вони мовчали, навіть підтримували?
Коли два роки тому мій колега Слава Щербо отримав завдання робити сюжет про нового президента федерації футболу, то всі в редакції "Профутбола" розуміли, що позитива то в цьому матеріалі (https://www.youtube.com/watch?v=qQ60lBShBck) буде небагато. Важко було зрозуміти, за які такі заслуги Коньков опинився у цьому кріслі. Я про професійні заслуги та навички, а ніяк не кулуарні домовленості. Але цей сюжет дуже не сподобався одному з помічників, одного з головних радників Конькова, який тепер швидко перефарбувався. Та цей сюжет був об’єктивним. І через два роки ми в цьому переконались.
Для того щоб усвідомити всю повноту картини нинішньої інформаційної війни проглянув сайт "УФ". І накинувся ще на пару матеріалів по темі. Злиті в інтернет документи про витрати Конькова опинились і в руках авторитетного видання. В історії з чварами між президентом ФФУ та віце-президентом, газета знову написала про непрофесіоналізм Конькова. На противагу цьому який же молодець цей Анатолій Попов: аудит запропонував, з такою глибою як Суркіс працював (Попов - досвідчений боєць, який свого часу загартувався в боях із такою глибою, як Суркіс (с)), і взагалі ледь не український футбол врятував. А ще кажуть йому дзвонить Платіні та радиться, що робити далі. Куди буде рухатись футбол? На ці питання є відповіді у цієї людини. Він теж активно підтримував програму Конькова в президенти, але зі зміною влади швидко змінив свою точку зору. До нього у мене питань не виникає - аудит все покаже.
Нещодавно Ігор Ковалевич все розповів про його роботу (http://matchday.com.ua/interviews/91-o-syrkise-bragine-ahmetove-fytbole-90-h-i-dogovornyake.html). Я не розумію, чим керуються люди, що пишуть такі матеріали, як цей, з Клавдією Іванівною. Чи є для них в цьому світі щось святе? Для таких чиновників, на яких ви зараз працюєте, ви просто інструмент.
Пам’ятаєте, як в Маріїнський парк людей за гроші звозили, їхні аргументи про те, чому вони там, дуже схожі до цієї "журналістської" роботи. Для них ніколи не будете професіоналами та чесними журналістами, якщо для вас ще є слово чесність. Для чиновників - це просто інформаційна війна, в якій насправді дуже мало журналістики. Це мітинг з рабами, яких можна купити. Вони в нашу професію, як і в чесність, не вірять. Для них є тільки свої і чужі. Це війна, в якій ніколи не буде переможців, в ній можуть бути тільки лузери. Нинішні чиновники так і не зрозуміли, що після усіх цих подій люди чекають на відкритість, а не кулуарні домовленості та інтерв’ю з Клавдією Кир’яновою. Хоча, кажуть, вона гарна людина.
Роман Бебех
