Ковалець! Тренер, який незаслужено не найкращий!
Оболонь знову подарувала нам гучну сенсацію, заставивши плюватись кров’ю команду, яка всерйоз ставить за мету здобуття перепустки до Ліги Чемпіонів.Я вбачаю головною причиною успіху головного тренера команди.
Неможливо уявити сучасну Оболонь без Сергія Ковальця. Цей тренер, хоч і не є, але повинен бути зразком, прикладом, для інших, навіть більш титулованих та іменитих тренерів! Чи ви чули колись жалоби, образи із уст цього наставника? Чи бачили ви колись у діях його команди тактичну неграмотність? Чи бачили ви колись у діях його команди недооцінку, або навпаки переоцінку суперника? Особисто я ні! Навіть за емоції, які є нормальними для кожної людини, він вибачається після матчу і перед вболівальниками і перед суддями і перед суперниками. Якщо ще говорити про людські якості цього наставника, то його також люблять журналісти, адже він ніколи не відмовляється від післяматчевого інтерв’ю, яким би не був результат. До того є він знає, що сказати в тій чи іншій ситуації, нікого не ображаючи і не принижуючи.
Що стосується тренерських достоїнств наставника, то його команда ледь не найбільш тактично підкована. У матчі із будь-яким суперником, гравці Оболоні знають як діяти у тій чи іншій ситуації. Ковальцю дуже успішно вдається компенсувати недостатній рівень майстерності футболістів злагодженою грою, потрібним налаштуванням та самовіддачею гравців команди. Індивідуальний підхід до кожного гравця, та невичерпна довіра, яку гравці зі всіх сил намагаються виправдати у кожному матчі, є ключем у тренерських діях Оболоні. Він єдиний, хто може із українських гравців вижимати не лише результат, а й якість гри! Всі ці якості і тренера, і команди, просто не можуть не викликати поваги та симпатій! Навіть частка фанатрів Металіста вчора наприкінці мачу почала глорити за Оболонь, бажаючи їй перемоги, адже Кияни дійсно заслужили!
На один щабель із Ковалцем, можна поставити лише Миколу Павлова, а не Мірчу Луческу, якого із року в рік називають найкращим тренером України. Чому? Погляньте на національність гравців їх команд. У Ворсклі чотири легіонера (два албанці, хорват та білорус), а Оболонь зібрана виключно із українців, але ж який рівень гри показують ці дві команди? Плюс до того ці тренери не дозволяють різких висловлювань на адресу фанів ,граців та суддів!
Тут питання до Блохіна, який дивиться лише на чотири топ клуби і каже, що важко одинадцять чоловік зібрати! Пане Олеже, зверніть увагу на команди, які не хапають зірок із Латинської Америки та Африки, а успішно використовують вітчизняний потенціал!
