З Динамо в Серці!

    Все, канікули. Збірники хочуть по скоріше відіграти власні матчі і на відпочинок. На моря та океани. Починається гаряча пора, в прямому і в переносному розумінні цього слова. Трансфери, чутки, які будуть тримати нас в тонусі і підпалювати наш інтерес з новою силою. Чи куплять того чи іншого!? Якої величини буде футболіст!? Молодий талант чи самодостатня зірка!? Безліч запитань на які ми до кінця і не отримаємо відповідей. А який азарт коли куплять!? О, це ще ті баталії починаються. Одні будуть кричати ура, другі як завжди будуть шукати нитку за яку потягнути, що б розмотати клубок і розпалити дискусія. Весь футбол перейде на простори інету і преси все буде лише теоретично і лише новий сезон розтавить всі точки на і та й. Ціле літо ми будемо голодно включати комп з нетом, що б почерпнути свіжу інфу. Її як завжди буде багато правда знайти істину теж буде важко. Літо. Одним словом жарка пора.  

    Я не інсайдер і ніякою секретною інформацією не володію. Я такий як і всі заручник ситуації. Чекаю, переживаю, кусаю лікті і так само кидаюсь в дискусію при першій нагоді. Тому розповідати кого веде ДК я не буду. Так само не хочу розповідати про достойних кандидатів для нашої улюбленої команди. Це величезна нива, яка ніколи не пустує є безліч футболістів, яких би хотілось бачити в ДК, але це не футбольний симулятор це реальне життя і тут реальні проблеми, яких ніколи не відобразить комп’ютерна гра. Ніхто фактор психології не відкидав і не відкине, тай багато інших факторів, які мають вплив на людину. Футбол це професія, футболіст це працівник цієї галузі і тут, як і всюди є свої нюанси. Так це престижна професія, але таке життя, це їхній талант від Бога. У кожного з нас є свій талант і це вже справа кожного з нас використовувати його з повна чи заривати по глибше. Я просто люблю цю пору, люблю дискусії, люблю футбол. Скільки переживань і емоцій приносить цей час і сама гра мільйонів, безліч. Саме вони емоції роблять нас футбольними наркоманами. Я один з Вас і один з Них, тобто я футбольний наркоман.

    Правда, я як і всі маю власний наркотик, який мене підігріває і від якого я кайфую найбільше. Це ДК. Це команда мого серця, мого життя, яку я ніколи не проміняю, бо це неможливо. Влюбившись в неї раз, я полюбив її на завжди. Я ніколи не забуду свій перший похід на стадіон. Тернопіль мені всього 6, ця маса емоцій яка тоді просто пронизувала маленького чоловічка, який просто втягував в себе як губка всі хороші емоції стадіону. Грали тоді Нива Т.-Динамо К. Саме тоді я полюбив ДК і полюбив на завжди. Як болячи спостерігати за тими людьми в яких ціла шафа різних роз і вони по черзі міняють їх. Тільки ШД почав вигравати і Рижик почав вкладати капітал всі, як щурі почали перебігати до них, але вони залишись тими щурами, бо перебігши раз вони це повторять знову, а з ДК залишились такі, як і я справжні патріоти власного серця, власної душі. Ні, і зараз продовжують втікати, але і зараз приєднуються до нас ті справжні. Їх мало, але вони є і будуть завжди.

    Очевидні речі нам вже не повернути. Після смерті «Метра» ми втратили багато, саме основне це час. Життя взагалі швидко біжуча річ, тому чого завжди не вистарчає це саме часу. Але не все втрачено, бо не можна зруйнувати ім’я, яке будувалось десятиліттями справжніми геніями і патріотами рідної команди одним рухом руки. Ні це не картонний будинок він не розсиплеться. Так втрати є і вони відчутні. Правда не визнавати того, що не все так гладко теж не варто, тому що ми і на дальше будемо втрачати дорогоцінний час і рухатись в низ, а не вгору. Так ІМС це не ідеал менеджменту, але він вкладає власні кошти, він живе командою, але він боїться довіритись профі, і як людина з хорошим серце йому важко викинути на вулицю ветерана команди, людину, яка кращі свої роки відала команді, нам з Вами. Але нам цього не зрозуміти ми всі граєм ФІФА і привикли купляти всіх і виганяти всіх на ліво і на право. Я не кажу, що це добре, але це факт, який чітко залежить від власника. Думаю їх і не потрібно виганяти, вони і за чисто символічну суму готові трудитись на благо клуба, а відчуваючи свою потрібність вони будуть старатись ще з більшою віддачею. Просто паралельно потрібно робити молодий, прогресивний менеджмент і скаутінг. Розвивати футбольні академії, залучати нові регіони, а не тільки Київ. Медичну службу потрібно швидко реорганізовувати, бо там інколи творяться неймовірні дива. Думаю ветеранам завжди знайдеться місце і кому б на західній Україні не хотілось ходити в футбольну школу ДК, де тренером, навіть не основним, але тренером був би Сергій Ребров, Андрій Гусін і інші. Це така честь. Ах, та що тут говорити роботи є не початий край, але не все так і печально. Є ЮПС якому потрібно довіритись і дозволити працювати в повному обсязі, думою в нього є всі шанси зробити свою еру в ДК. Звичайно ВВЛ навіки, але його немає і нажаль другого такого, як він може і не бути, бо це геній, але час не стоїть на місці потрібно рухатись в перед.

    Потрібно визнати, що на даний момент ШД сильніший від нас і це факт, якому не має контраргументів (логічних я маю на увазі). Це показав минули сезон в цілому і фінал кубка вчасності, але хіба це трагедія, думаю зараз ні , але згодом може стати нею. Тому не будьмо впертими віслюками не стаємо в друге, третє і т.д. на граблі, продовжуємо підтримувати команду, вірити в неї і все вийде. Зараз важкий час і все гладко ніколи не буває, а в нас томи на руках підкидаємо, то ми в спину плюємо і всіх розганяємо.

    Особисто я вірю в ЮПСа, в його трансфери і в те що він зможе відродити ДК. Ми знову зможемо гідно протистояти кротам, а в Європі нас знову будуть боятись і поважати. Так мені боляче визнавати кротів сильнішими і огидно, але це жорстокі реалії, які просто не змінити. Їх ми маємо міняти разом з клубом і починаючи з себе також, якщо ми звісно вважаємо себе справжніми уболівальниками ДК.

    Тому з Динамо в Серці і з Вірою в краще в душі, я сміливо крокую вперед і ні на секунду не сумніваюсь у величі власного вибору і величі ДК. Закликаю всіх сміливо йти разом зі мною і гордо нести голову, тому що ми уболівальники ДК. Хто сумнівається, тому раджу вже змінювати розу.

Дякую за увагу…

Від щирого серця…!