Канчар vs. Велозу

Ніко Кранчар (Хорватія)

 Здається, що доля сама наштовхнула Ніко стати футболістом. Його батько Златко Кранчар був легендарним форвардом загребського Динамо. Після завершення кар'єри старший Кранчар став працювати на тренерському терені. Златко тренував загребське Динамо з яким у підсумку здобув чемпіонське звання. А в 2004 році Златко прийняв збірну Хорватії. І в той же час дебютував Ніко Кранчар в головній збірній країни. Але перенесемося на початок кар'єри Ніко.

У 17-річному віці Ніко Кранчар дебютував в основному складі загребського Динамо. У першому ж матчі чемпіонату він забив гол. Він демонстрував зрілу не по роках гру і робив потужне враження завдяки своїм габаритам. Ніко виділявся технікою, прекрасним баченням поля. А в 2003 році загребське Динамо виграло черговий свій чемпіонський титул, а капітаном тієї команди був 19-річний Ніко Кранчар! Да-да вже в такому юнацькому віці Ніко довірили капітанську пов'язку. Більш юного капітана в історії Динамо не було не до, не після. І в тому ж році Кранчара визнали гравцем року в Хорватії.

А серед вболівальників багато обурювалися габаритам Ніко. У якого є схильність до повноти і тому він переніс купу глузувань на свою адресу. Такі ж були проблеми через зайву вагу у Френка Лампарда в Вест Хемі.

Команда дуже невдало розпочала сезон і провину за це виконавчий директор клубу поклав на капітана - Ніко Кранчара. Почалися конфлікти з цього приводу між керівництвом і гравцем. А в середині сезону керівництво вирішило урізати ,погано граючій команді, зарплату. Ніко відмовився приймати такі умови і сказав, що справедливо було б урізати зарплату керівництво. І відразу після цього Кранчара виставляють на трансфер. Коментар Ніко з цього приводу:

«Я пішов через кепського до себе ставлення. Мене ж і зробили козлом відпущення за шестимісячну чорну смугу, в яку потрапило «Динамо». В кінці осінньої частини першості керівництво клубу сповістило мене про намір скоротити зарплатну відомість. Тримати удар випало мені, і якщо б я здригнувся, те ж саме сталося б і з іншими хлопцями. Тоді Маміч (віце-президент клубу) повідомив, що хоче продати мене. У мене було два варіанти - ЦСКА або «Хайдук». Але їхати в Росію в 20 років я не захотів, розсудивши, що потрапити в сильніший чемпіонат буде легше з «Хайдука» і національної збірної ».

Трансфер в Хайдук оцінювався в 1,5 млн. євро, що є рекордним для внутрішнього хорватського ринку.

«Привітати мене в Спліті зібралося десять тисяч чоловік, - згадує Кранчар. - Але моє серце належить Загребу. Взагалі, свою любов до рідного міста і землякам я не можу описати словами. Я був щасливий в «Хайдуку», але моя батьківщина - Загреб, і нікуди від цього не дінешся. Ультрас ніколи мене не пробачать, але більшість, знаючи, що мені довелося пережити, ставиться з розумінням ».

А в Загребі вболівальники були в гніві. Вони висловлювали "вічне презирство жирної свині, зрадила рідний клуб". Ніко не просто пішов з Динамо, він перебрався до табору найлютішого ворога - Хайдук.

Хайдук відразу ж з Ніко Кранчар виграв чемпіонський титул, випередивши Інтер Запрешіч з Лукою Модрічем в складі. Але після чемпіонського сезону у Ніко справи йшли не так як хотілося б. Хайдук вилетів у другому кваліфікаційному раунді Ліги Чемпіонів від Дебрецена пропустивши 8 сухих м'ячів, чемпіонат Хайдук закінчив на 5 місці, а чемпіоном стало загребське Динамо. Вболівальники виспівували: "Жирна свиня, ти ніколи не будеш прощений!" Разом з уболівальниками співав і нинішній гравець Тоттенхема Ведран Чорлука.

А в збірній Кранчар при батькові тренера був основним гравцем, хоч і не завжди грав добре, Златко непохитно ставив синочка в основу, незважаючи на критику з усіх сторін. А на ЧС-2006 Ніко провів всі три матчі, а через невдалий виступ Хорватів на Чемпіонаті світу (останнє місце в групі з Японією, Бразилією і Австралією) найбільше був підданий критиці саме Кранчар. У результаті батько Златко був звільнений з посади, а на тренерський місток було запрошено нинішній наставник "картатих" Славен Біліч.

Ні, Кранчар не став новим Бобаном, не став великим футболістом. Тим не менш він перетворився на більш сильного футболіста, ніж був раніше. Але для збірної Хорватії і Динамо він стане безсумнівно основним гравцем.

www.transfermarkt.de/de/niko-kranjcar/profil/spieler_16746.html

Мігел Велозу (Португалія)

Мігел Велозу - син відомого в минулому захисника "Бенфіки" і збірної Португалії і Антоніу Велозу - народився 11-го травня 1986-го року в португальській Коїмбре. Вже в ранньому дитинстві хлопчик почав освоювати футбольну науку в школі "Бенфіки" - клубу, в команді якого прославився батько Мігела. Проте в 2000-м майбутній футболіст був забракований при переході на чергову сходинку у своєму розвитку через надлишкову вагу. Батькові нічого не залишалося, як поступитися своїми принципами і відправити дитину вчитися в академію "Спортинга" - найлютішого ворога "Бенфіки".

 

До 2004-го року Велозу відточував свої навички в молодіжній команді, а в сезоні 2004/05 був зарахований в головну. Проте відразу ж прорватися до основного складу "левів" у нього не вийшло. Влітку 2005-го Мігел був оправлений набиратися досвіду в команду "Оліваіш", де блискуче проявив себе, вийшовши на поле в 28 матчах і відзначившись 7 забитими м'ячами. Напередодні сезону 2006/07 він повернувся в "Спортинг" і з тих пір є гравцем основного складу клубу.

За цей час він лише в чемпіонаті країни зіграв за "Спортинг" в 98 матчах, в яких відзначився 7 забитими м'ячами. А були ж ще поєдинки Кубка країни і Ліги чемпіонів. Серед трофеїв Велозу, завойованих з командою: два Кубка Португалії і два Суперкубка країни. У 2010 році Велозу активно сватали в багато топ-клуби, але, у підсумку, він опинився в "Дженоа", за який виступає і по сей день.

У молодіжній збірній країни Велозу виступає з 2006-го року і після успішно виступу на молодіжному чемпіонаті Європи в 2007-му він був покликаний в головну команду. Дебют Велозу за основну команду Португалії припав на жовтень 2007-го. З тих він він став постійним гравцем національної збірної, встигнувши пограти як на ЄВРО-2008, там і на чемпіонаті світу-2010. Не дивно, що Велозу грав за Португалію всі матчі в основі на ЄВРО-2012.

www.transfermarkt.de/de/miguel-veloso/profil/spieler_43848.html

Висновок : Особисто мені більше подобається Мігел, але їх не можливо порівняти оскільки кожний має свій стиль і кожний буде вложувати свій талант для успіху Динамо.