Артем Мілевський.
Хто такий Мілевський ?
Артем безперечно великий талант, це футболіст навколо якого можна будувати атакуючі дії команди, без сумніву най світліша голова українського футболу. Гравець який вміє та може розганяти атаки колективу, ні не за рахунок швидкості а за рахунок думки, яку він втілює на футбольному полі. Разом з тим це гравець який може притримати м’яч, через нього завжди можна вести комбінаційні дії команди. Можливо він не бомбардир, так він і немає ним бути, він Деніс Бергкамп, скажете він не володіє тим ударом який був в голландця ? Так не володіє, зате він може зіграти «стовпа» в центрі нападу, тим самим створюючи глибину атаки, чого не міг голландець, це гравець який заробляє найбільше штрафних ударів для своєї команди, що в сучасному футболі має велике значення, тому що, саме з стандартів забивається 40% голів.
Так в чому проблема ?
Проблема лежить на поверхні, як і кожен талановитий гравець Артем має складний характер, до Мілевського потрібен особливий підхід, йому потрібна цілковита довіра з боку головного тренера. Це швидко зрозумів Газаєв, саме при Газаєві пройшов безперечно кращий сезон для Артема, саме при Газаєві Артем отримав капітанську пов’язку. Проблема Динамо Київ ще полягає в тому, що як на полі так і в роздягальні немає лідера, який має повести за собою, коли треба можливо і прикрикнути, при всій повазі до Шовковського чи Гусева вони не є лідерами і вже не стануть. Саме в Артемі Газаєв побачив ці задатки та розкрив їх.
Неприємності розпочались з поверненням в команду гравця який був не потрібний ні Динамо, ні головному тренеру, це була виключно забаганка президента Динамо І.М. Суркіса. Вже після перших зборів з зіркою, команда губить своє лице, гра команди яка ще в восени в ЛЧ милувала око, тьмяне на очах, в Мілевського забирають капітанську пов’язку, в нього в гравця який без довіри головного тренера просто перестає працювати над собою, мікроклімат колективу підірваний, звичайно важко вести роботу, коли для одного гравця створюються особливі умови. Це приводить до «зливу» головного тренера команди, бо не будуть гравці працювати на тренуваннях та викладатись на 100 % коли в команді є і інші приклади, коли тренування для одного гравця не є обов’язковими, коли один гравець має право замість гри піти на гольф, а при бажанні просто залишити межі країни.
Ще гірше стають обставини коли «відпрацьований матеріал» ЮПС саме так його називають авторитетні російські журналісти, «заводить» в команді ще двох улюбленців, суперечливого Ідеє, та зовсім не зрозумілого Аруну …
Немає бажання описувати вчинок Сьоміна, бо це насправді вчинок не тренера професійної команди, це вчинок вчителя фізкультури початкових класів. Тренера який за останні десять років програв все що тільки можна програти, це і провал з Локомотивом, провал з збірною Росії, провал з московським Динамо, провал знову з Локомотивом. І є один футболіст якому він має бути вдячний, який дав йому можливість за останні десять років знову називатись тренером і це футболіст Артем Мілевський, який витягнув Динамо Сьоміна до ½ фіналу Кубка УЕФА.