Чигринский: "Греки как не играли в футбол, так и не играют"

Дмитрий Чигринский хоть и не смог принять участия в стыковых матчах против сборной Греции, был частью команды Украины, вместе с которой проделал нелегкий путь в групповом турнире, а потому одинаково тяжело перенес итоговое поражение.

Своими воспоминаниями от перипетий той игры, а также о последних новостях из расположения Барселоны, защитник рассказал в интервью руководителю Информационного центра Украина-2012.

- Дмитре, у суботу ти у складі Барселони зіграв на легендарному  стадіоні Сан-Мамес  у Більбао. Барселона не виграла, чи завадило це Тобі відчути атмосферу арени?  

- Я давно знайомий з історією Атлетика з Більбао, мені подобається  команда вже тому,  що там грають виключно баски. Місцеві фанати дуже пишаються цим фактом,  до того ж  Атлетик - це одна із трьох команд, яка ні разу не залишала  Примеру. Тому, скажу відверто, мені давно хотілося зіграти саме на цьому стадіоні:  публіка там, певно, найагресивніша не лише в Іспанії – в Європі.

Баски  несамовито підтримують своїх   за прикладом англійців: незалежно від того, які результати показує команда.  А самі футболісти більшою мірою грають серцем, аніж  холодною головою. Справді, було цікаво. І хоч ми не виграли,  емоцій в мене залишилося купа. Навіть на фоні того, що зараз все в Іспанії для мене нове, гра у Більбао  все одно  вирізнялася, перш за все аурою  на Сан-Мамесі.

- Ти відчув якусь агресію щодо себе,  як щодо  гравця команди-супротивника?

- Мені більше сподобалося. Там культура фанатів така, що більше вболівають за своїх, аніж проти суперників.

- Вихід Анрі на поле  у Більбао вболівальники  зустріли свистом.  Як самі гравці-партнери по Барсі  сприйняли те, що Анрі зіграв рукою у матчі Франція-Ірландія і щиро радів голу після цього? 

- Коли ми летіли в Більбао, я саме  сидів поруч з Анрі і ми обговорювали   цей епізод. Минулого  четверга на тренування Барселони приїхало багато ірландських журналістів, котрі розвісили фотографії Анрі біля виходу з  бази, нам навіть порадили виїжджати з комплексу через чорний вихід. Сам  Анрі не бачить в тому, що зробив нічого кримінального. Каже, що гра складається з таких моментів: їх багато. Тепер же, як він сам розповідає, навіть до його приватного будинку  приїздили журналісти з Ірландії і влаштовували акції.

- Ці акції влаштовували журналісти, а не вболівальники?

- Так, саме журналісти. Тут, в Барселоні зараз дуже багато ірландських журналістів. Це все набирає серйозних обертів. Мені самому дивно, що це саме журналісти, адже я швидше чув про агресивність  ірландських фанатів, але акули пера, як бачите, теж можуть переслідувати.

- А  якщо би такий епізод  виник з тобою,  зізнався би судді, що підіграв  рукою?

- Важко сказати. Я впевнений, що на таке питання  не зможе відповісти ніхто. Цю ситуація важко уявити наперед. Щоб її зрозуміти, у цій ситуації потрібно самому побувати. З одного боку ти це робиш для усієї країни. А для Франції це навіть не так, як для України:  там вже звикли до постійних успіхів. Для них не потрапити на чемпіонат світу, було б, навіть я не знаю чим…  Зараз ми говоримо, що для нас це трагедія, то  що вже казати для них.

- Для нас це, справді, трагедія і драма.  Минуло вже трохи часу. Зараз, поміркувавши, міг би сказати чому  ми не зуміли потрапити на Чемпіонат світу?

- Чесно скажу, мені здалося, що в нас було занадто багато прихованої радості після першої гри. Ніби всі викладалися, все було під контролем, усі готувалися, але десь відчувалося таке, що на виїзді зіграли 0:0, не показавши супер-гри, то, значить,  вдома, при своїх трибунах, ми точно повинні перемогти.

- Тобто занадто оптимістично був сприйнятий нічийний результат на виїзді?

- При такій грі, яка була на виїзді, навіть не знаю, що гірше - мінімальна поразка чи 0-0. Суха нічия означає, що гра-відповідь  буде нервовою. Якщо команда виграє в себе вдома 1:0 і їде на виїзд, це, фактично,  означає, що вони можуть розслабитися, бо у них є гол у запасі і вони не особливо думають про напад. Пригадую багато таких випадків з власної кар‘єри. От взяти Зальцбург у матчах із Шахтарем. Ми програли на виїзді 0:1, але з перших хвилин в Донецьку почали їх гнати.

Було очевидно, що команда просто окопається в захисті. Навіть при тому, що вони нам забили на перших хвилинах, ми відповіли трьома і виграли. А при 0-0  – гостьовій команді  треба теж грати на перемогу, тут у домашніх немає психологічної переваги. Але зараз це вже -  філософія. Я не кажу про журналістів, а про гравців команди. Я перебував усередині і мені здалося, що ми надто оптимістично сприйняли цю нічию.

- Партнери по Барселоні обговорювали нашу поразку? Вони здивовані?

- Вони усі просто в шоці. Кажуть: як  взагалі таке могло статися?! Ще до ігор плей-офф той же  Анрі говорив,  що Греція одна з найгірших команд: сама не грає і не дає іншим грати. Тому француз назвав греків найбільш незручними суперниками. До речі, він мене перший й попереджав:  Дмитре, не радій сильно, що Греція. Будьте дуже уважні.

- На жаль, так і вийшло…

- Вийшло на 110%. Не знаю, скільки реально загроз вони створили за дві гри?  Дві – три?

- У нас було, як мінімум, удвічі більше.

- Так, як мінімум. Але  у цієї команди є своя лінія, вони від неї не відходять вже багато років. Греки, як не грали у футбол, так і не грають, зате  всі знають, як  організуватися в  оборону, і як - на атаку. При цьому не можу сказати, щоб у них якось особливо була організована контргра: немає чітких траєкторій розіграшу –  скажімо,  три виходи у контратаку за гру, все виходить ніби спонтанно, але результат при цьому  є.

- Ти сам зрозумів, чому ти не вийшов на ці дві гри? Тобі тренер пояснив чому ти залишився в запасі?

- Тренер не повинен індивідуально пояснювати такі речі. Щоправда, це  залежить від конкретного наставника . З іншого боку, я розумію, що команда виграла в Англії без мене, команда переграла Андорру. Від добра, добре не шукають. Тому тренер вирішив нічого не вигадувати.

- З іншого боку ти відіграв багато матчів у відборі і ти заслуговував грати…

- Єдине про що я думав, це про те, що своєю роботою й своїми зусиллями на тренуваннях, я відверто  не давав приводів мене не ставити на ігри. Тобто, якби я давав такий привід, то, справді би  переживав. А так сам із собою залишився  чесним:  намагався працювати на совість, а вже все інше визначає тренер. Тут абсолютно немає ніяких образ.

- Зіграність на позиції центрального захисника має значення, чи не так? Ви з Кучером багато матчів провели  на високому рівні, і попри те, що він об’єктивно переживав  спад, що важливіше для пари оборонців - купа матчів за клуб чи три гри у збірній, як  у пари Кучер - Хачеріді? 

- Ніяка практика не дасть такого відчуття, як спільна перемога: у попередньому сезоні, коли ми здобули Кубок  УЄФА і весну непогано провели, порозуміння було на високому рівні. Тріумф додає  впевненості. Як на мене, в таких іграх, як з  Грецією, тренери мали враховувати усі дрібниці. Хоч, насправді, це - не дрібниці, а  серйозні речі. З нюансів складається гра. Але, знову ж таки,  усе це - відносно. Хтозна, як би там склалося і якби я зіграв з Кучером, чи грав би Русол...  Ми зараз так говоримо, тому що маємо пропущений м’яч. Якби його нам не забили, то цю тему навіть ніхто б не підіймав.

- З тобою важко не погодитися, але,  аналізуючи той потенціал, який мала збірна,  погодься,  ми не використали повністю усі свої козирі. Якщо брати за рівнем виконавців, ми - вище за греків.

- Немає сумніву, що ми набагато сильніші  в індивідуальному плані. Греція через те й грає в такий своєрідний футбол, бо  немає індивідуально сильних  футболістів, не кажучи вже про зірок. Там готують добротних, простих роботяг. Футболісти, ще за античною традицією – це атлети. У нас є поділ на крайніх захисників, швидких вінгерів, а в них, я для себе відзначив,  незалежно від того, на якій позиції грає  футболіст,  усі, як атлети – збиті, високорослі.

Той же Салпінгідіс – фігура як у борця. Тому, якщо замінити когось із футболістів з основного складу Греції, то нічого принципово не зміниться, усі греки грають за однією схемою. В нас же, якщо змінюється гравець, то від цього багато  залежить, адже кожен футболіст зі своїм індивідуальним набором.

- Михайличенко давав установку атакувати з перших хвилин? 

- Я був присутній тільки на загальній установці. Індивідуальні установки даються впродовж дня. На загальній установці він просто назвав склад. Чогось  додавати  не став.

- Він говорить тільки одинадцятьом футболістам, яка тактика на гру?

- Індивідуально футболіст  викликається  за годину до гри,  йому розповідають   тактику на матч, пояснюють тактичний план з перших хвилин.

- А коли усі збираються у роздягальні вам не кажуть, що сьогодні у нас завдання атакувати з перших хвилин, не забуваємо про оборону, але атакуємо?

- Такого багато говориться, але - не в день гри. Перед самою граю  у збірній  викликають футболістів по лініях – захист, півзахист,  атака. Так завжди було. На матч з Грецією  була лише одна зміна: раніше все, що говорилося по лінях потім обговорювалося на загальній установці. Цього ж разу на загальній установці все було дуже коротко.

- Ми вже говорили про те, що у нас було більше гольових. Згадаймо два шанси Шевченка на початку матчу. Є сенс говорити про брак фарту чи фарт треба заслужити грою?   

- Так. Я взагалі не люблю говорити про такі речі, як фарт, особливо, коли йдеться про спарені матчі. Коли в окремій грі на останній хвилині щось залітає, то можна говорити про везіння.  У нас було ще 60 хвилин після голу. Тому про удачу не став би говорити. Не буду казати  конкретно про Шеву, якщо ж  в цілому, то це і є показник концентрації і майстерності: греки нічого не створили, але забили. А у нас були моменти і ми їх не реалізували. Це і є показник того, хто на скільки напрацював. Виходить, що у конкретних моментах греки були більш зібраними. Якщо нам не вистачило концентрації і холоднокровності, то не думаю, що у цьому потрібно звинувачувати удачу, погоду чи уболівальників. Зараз ми розуміємо, що тоді розігрувалося. Думаю, не у везінні справа.

- Попереду в нас лише товариські ігри. На Чемпіонат світу ми не їдемо. Біль після програшу ще дошкулятиме довго?

- Він не пройде. Лікують лише перемоги. Клин клином вибивають. Якщо йдеться про збірну, то лише успіх на офіційних змаганнях дасть про це забути. Потрібно швидко відходити від перемог і поразок. За цей квиток ми билися два роки і коли його так програєш… Не знаю, як для кого, але особисто для мене дуже важко буде просто дивитися Чемпіонат світу, дивитися на це свято футболу, на цю атмосферу і думати про те, що міг брати участь у цьому. Мені важко уявити з яким настроєм буду дивитися чемпіонат.

- Процес адаптації до гри Барселони триває. В останньому матчі, в епізоді, коли зрівняли рахунок, ти програв боротьбу, але це ще було перед штрафним майданчиком і партнери теж мали би страхувати. Як сам для себе оцінюєш цей епізод? І, можливо, тренер   підбадьорив тебе після гри?

- Там мова не йшла про помилку: один суперник залишався і наших два захисники. Звичайно, помилка, що програв верхову дуель, але далі, як то кажуть, помилилася команда. Там ряд помилок було з нашого боку. Розумію, що можливо, основна помилка на мені, але зараз навіть на цьому не хочу загострювати увагу. Ми  й так зараз в такій ситуації, що опустилися на друге місце і потрібно рухатися далі. Окрім того, це неоднозначний момент.

- 29 листопада  - велика гра: ель-класіко Барселона - Реал. Хотілося би вийти на цю гру, чи не так?

- Звичайно, що хотілося би. Це ті матчі,  заради яких  граєш у футбол. Якщо порівняти футболістів, які грають у цих командах, враховуючи  ажіотаж, то це найвищий рівень у футболі.

- Тобі ще не сниться вихід проти Реала на поле у футболці Барселони?

- Мені не сниться. Таких ігор я чекаю з нетерпінням. Чим ближче до гри, тим більше йде підігрівання.

Олександр Гливинський, Інформаційний центр Україна-2012