Віталій МИКОЛЕНКО: "Мама казала: "Шкода, що в тебе не було дитинства". Вважаю, воно в мене було, бо завжди якісь турніри, переїзди – це класно"

Захисник збірної України Віталій Миколенко поділився спогадами про своє дитинство та розповів, як підтримує зв'язок зі своєю першою вчителькою.

– Перед матчем з Боснією українські журналісти їздили в Черкаси і там познайомилися з твоєю вчителькою англійської, з якою ти, виявляється, підтримуєш зв'язок. Чи радишся ти з нею щодо англійської?

– Ні, я просто розумію, що ту англійську, яку ми вчили, і яка там англійська – це зовсім різні англійські. Тому нема про що радитися. Тому що те, що я вчив в Україні, і потім з учителем по онлайну – це зовсім різне, коли ти потрапляєш туди.

– Якщо я правильно зрозумів, то ти підтримуєш контакт? Чи просто, коли буваєш, навідуєш вчительку?

– Я давно не був у Черкасах. Останній раз я бачив її, напевно, років 5 тому. Але ми переписуємося в інстаграмі, коли Світлана Євгенівна вітає мене з перемогою чи ще з чимось. Переписка є трошки.

– Приємно підтримувати такі контакти з вчителем?

– Я просто трьох вчителек пам’ятаю зі свого життя. Світлана Євгенівна – це моя перша вчителька. Я взагалі багатьох пам’ятаю, але такі для мене основи були, трошки повчився в них життя – Світлана Євгенівна, Катерина Григорівна – це вже в академії я вчився, і Олена Борисівна – це класні керівники мої були

– Ти хороший учень, пам’ятаєш своїх наставників. Це дуже гарна риса. Можемо передати вітання вчителям, якщо хочеш. Може, їм буде приємно.

– Та блін, мене дружина попросила передати вітання (сміється). Каже: «Передай мені привіт». Привіт, кохана!

– Ви з Артемом Довбиком обоє з Черкас. Якось обговорюєте це, намагаєтеся якось презентувати Черкаси якнайкраще?

– Ми не обговорюємо, як презентувати Черкаси якнайкраще, але говорили про цю статтю. Мені особисто було дуже приємно, коли я побачив відео, як Світлана Євгенівна про мене казала щось хороше. Мені дуже приємно, тому що я знаю цю людину, як вона до мене ставилася завжди.

Я також дивився про Артема Довбика, там теж дуже приємні слова. Думаю, Артему теж було приємно побачити, почитати це все.

– Виявляється, мені скинули відео, що ти в дитинстві грав в атаці правим вінгером. Можна запропонувати Сергію Станіславовичу допомогу на проблемній позиції, коли Вітя травмувався?

– Ну, якщо ви хочете в оборонний футбол більше пограти, а не атакуючий – то можна мене поставити.

– Які футбольні спогади з дитинства залишаються?

– Знаєте, моя мама казала: «Я дуже шкодую, що в тебе не було дитинства». Тому що в мене завжди футбол, футбол, футбол. Батьки на роботі, гроші заробляли.

Я гадаю, що в мене було дитинство, тому що завжди якісь турніри, переїзди – і це класно було. Я пам’ятаю своє дитинство, що в мене все було круто, – сказав Миколенко.