Зрадив Україну заради збірної окупованого Криму: форвард, який провалився у "Динамо", допомагав пропаганді РФ

Антюхін народився у Запоріжжі та є вихованцем місцевого "Металурга", звідки влітку 1993 року перебрався до сімферопольської "Таврії". Там разом із Олександром Гайдашем він створив один із найгрізніших ударних тандемів чемпіонату України першої половини 90-х. А в сезоні-1994/1995 Олексій з 18-ма голами став найкращим бомбардиром кримчан.

Всього за три сезони у футболці "Таврії" нападник відзначився 37 м'ячами у Вищій лізі та привернув увагу наставників столичного "Динамо". Забивного форварда покликали до Києва. Але у столиці у запорожця не склалося – йому не вдалося виграти конкуренцію за місце у старті у Віктора Леоненка, Сергія Реброва та Андрія Шевченка, який набирав обертів.

За шість матчів він не зумів жодного разу вразити чужі ворота та змушений був посилити "Динамо-2", ставши зіркою дубля. У сезоні-1996/1997 він навіть виграв гонку бомбардирів у Першій лізі – 22 м'ячі у 25 зустрічах. Однак невдовзі Антюхін все одно змушений був шукати собі нове місце роботи.

"До "Динамо", до речі, моєю персоною цікавився "Дніпро", яким кермував фахівець з Німеччини, але я обрав Київ. Запрошував до "Динамо" сам великий Валерій Лобановський, який хотів використати мене як колись Вадима Євтушенка. Тоді вже гриміли Андрій Шевченко та Сергій Ребров. Потім мене і велику групу футболістів віддали в оренду, у "Ворсклу". Хоча я 4 рази отримував виклик до збірної України", – розповідав сам Антюхін.

Сезон-1997/1998 та ще половину наступного нападник відбігав у футболці полтавської "Ворскли", де за два роки провів у чемпіонаті 28 матчів, у яких забив 8 м'ячів. А 1999-го Антюхін таки повернувся до Сімферополя, погодившись на пропозицію тренера кримчан Валерія Петрова.

У "Таврії" Олексій знову перетнувся з досвідченим Олександром Гайдашем, який після окупації Криму не лише узяв російське громадянство, а й підтримав війну в Україні – восени 2022-го зіграв у матчі ветеранів із величезною літерою Z на грудях. Однак на початку 2000-х відновити ударний тандем майбутнім зрадникам не вдалося.

Проте за два неповні сезони у "Таврії" Антюхін провів у Вищій лізі 45 матчів і забив 16 голів, ставши другим снайпером сімферопольців в чемпіонаті (53 м'ячі) часів незалежності після того самого Гайдаша. А всього у Вищій лізі запорізький форвард провів 174 поєдинки та відзначився 63 голами.

Після "Таврії" кар'єра Антюхіна пішла на спад. З 2001 року нападник почав їздити по глибинці Росії – стартував з "Елісти" у другому дивізіоні чемпіонату РФ, потім пограв за "Чорноморець" з Новоросійська та ставропольське "Динамо".

2004 року форвард повернувся до України. А завершив професійну кар'єру 2005-го у сімферопольському "ІгроСервісі". Після чого Олексій тренував різноманітні кримські команди.

Буквально у 2013 році Антюхін очолив "Таврію" U-19 і в листопаді того ж року закінчив тренерські курси від ФФУ разом із Андрієм Шевченком та багатьма іншими відомими гравцями. Але як тільки у лютому 2014-го Росія анексувала Крим, колишній український бомбардир поспішив отримати паспорт із двоголовою "куркою".

Вже у статусі громадянина РФ у липні 2016 року Антюхін очолив "КФУ-Бахчисарай", а потім став помічником головного тренера "збірної анексованого півострова" Валерія Петрова.

Але "збірна" Криму проіснувала недовго, і щоб не бути забутим, Антюхін брав участь у всіх ветеранських, товариських та пропагандистських турнірах, які організувалися останніми роками на окупованому РФ півострові.

Зокрема, вже після повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну в лютому 2022 року Антюхін брав участь у матчі пам'яті відомого кримського журналіста Гаррінальда Немировського, який підтримав окупацію півострова і входив до так званої Ради з питань розвитку фізичної культури та спорту Криму.

Також, мабуть, не від хорошого життя Антюхін очолював зуйську "Чайку", яка виступала у чемпіонаті Білогірського району. А влітку 2023 колись успішний нападник відновив ігрову кар'єру в 51 рік і тепер розсікає в першій лізі відкритого чемпіонату Сімферопольського району з футболу у складі клубу "Дубки" з однойменного села.