Збірна України продовжила свою серію червневих поєдинків ще одною баталією у рамках Ліги націй – цього разу наша збірна приймала Вірменію. Однак «синьо-жовтих» можна було назвати лише номінальними господарями цього поєдинку, оскільки через війну, яку розв’язали рашистські окупанти на території України, зустріч пройшла у польському місті Лодзь.
Перед поєдинком стало відомо, що наша збірна зіштовхнулася відразу з кількома кадровими втратами. За день до гри була інформація, що на поле не зможуть вийти Бущан, Сирота і Степаненко, а згодом через нездужання з обойми вибув ще й Ярмоленко.
Обираючи стартовий склад на гру з вірменами, головний тренер збірної України Олександр Петраков, на відміну від гри з Ірландією, так багато вже не експериментував. Цього разу він вирішив зіграти звичною для нашої збірної схемою 4-3-3, ухваливши лише одне неочікуване рішення.
Місце у воротах прогнозовано зайняв досвідчений П’ятов, який ще напередодні гри анонсував, що сьогодні проведе свій останній матч за збірну. У центрі оборони з’явилася, мабуть, найоптимальніша пара – Забарний та Матвієнко.
Щодо флангів, то вже тут можна помітити несподіване рішення Петракова. Якщо поява Караваєва на правому крилі оборони була очікуваною, то вихід Зінченка на лівому фланзі захисту, який за збірну зазвичай грає у центрі поля, мало хто міг спрогнозувати – це єдина несподіванка від наставника.
У центрі поля Петраков вирішив покластися на перевірених бійців – у старті вийшли Сидорчук, Шапаренко і Маліновський. За фланги нападу покликані були відповідати Циганков та Мудрик, на вістрі атаки з’явився Яремчук, а не Довбик, як багато хто прогнозував.
З перших хвилин матчу збірна України взяла м’яч під свій контроль і намагалася шукати підступи до воріт суперника позиційними атаки. Щодо вірменів, то їм, вочевидь, це не дуже сподобалося, адже неодноразово їхні гравці дуже жорстко та агресивно зустрічали українців.
Перша небезпека біля воріт Вірменії сталася вже на 7-й хвилині зустрічі: Зінченко елегантною передачею вивів на оперативний простріл Мудрика, той прострілив у штрафний майданчик на Яремчука, а Роман завдав несильного удару по воротах - гостей врятував голкіпер.
Вірмени, своєю чергою, намагалися шукати щастя контратаки. Один з таких випадів їм вдалося організувати на 14-й хвилині, який завершився дальнім ударом від Бабаяна – м’яч пролетів далеко від цілі.
За такої гри, коли Вірменія низько розташувалася в обороні, українці шукали можливості для дальніх ударів. Спершу свою вдачу випробував Малиновський, але влучити у площину не зміг. Згодом власну гармату продемонстрував вже Циганков, який чудово вистрілив по воротах з-за меж карної зони, але Юрченко, хоч і не без проблем, з ударом упорався.
Варто відзначити, що багато атак нашої збірної завершувалися навісними передачами, особливо активними у цьому аспекті були літералі – Зінченко та Караваєв. Втім, як правило, такі кроси від збірної України до небезпеки, на жаль, не призводили.
Незадовго до перерви пробити здалеку спробував Шапаренко, проте, як і його партнери, застати зненацька воротаря не зумів. Дещо пізніше Циганков увірвався до штрафного майданчика і виконав небезпечний простріл, але на дальній стійці на неї ніхто не відгукнувся.
Зрештою, футболісти збірної Вірменії відіграли перший тайм компактно в обороні та мінімальною активністю в атаці. Таким чином команди, поштовхавшись між собою після підступного фолу, який стався перед самим свистком, пішли на перерву без забитих голів.
У перерві головний тренер нашої збірної ніяких замін не зробив, тож команда вийшла на поле у незмінному складі, намагаючись і надалі шукати «ключик» до оборони команди з Вірменії.
Хай там як, перша небезпека в другому таймі сталася саме біля наших воріт. Оганісян здійснив ефектний прохід лівим флангом, зрізав кут і фактично вийшов на рандеву з П’ятовим, однак наш воротар парирував м’яч ногами.
На 57-й хвилині «синьо-жовті» отримали насправді хорошу нагоду повести в рахунку. Малиновський вчергове виконав потужний дальній удар, який голкіпер з великими труднощами відбив перед собою. Близьким до того, щоб вдало зіграти на добиванні, був Яремчука, але дістатися м’яча йому завадили захисники.
На щастя, велика кількість ударів Малиновського принесла результат. Караваєв чудово продерся правим флангом і виконав простріл на самотнього Руслана, який опинився без опіки на підступах до штрафного майданчика. Хавбек "Аталанти" не розгубився і, виконавши "більярдний" удар в правий кут, вивів нашу збірну вперед - 1:0.
А вже за декілька хвилин занервували українські вболівальники. Внаслідок одної з контратак збірної Вірменії м’яч у власні ворота ледь не зрізав Забарний - «синьо-жовтих» знову врятував П’ятов.
Зрештою, на 77-й хвилині збірна України, мабуть, остаточно вбила інтригу в матчі. Караваєв вкотре підключився до атаки, вдало обігрався з Мудриком і в дотик завдав обвідного удару в дальній кут воріт Вірменії - 2:0.
Схоже, що після другого пропущеного м’яча вірмени зовсім «поплили»,
а українці цим скористалися, зокрема це зробив Миколенко. На 84-й хвилині
Віталій, який тільки з’явився на полі, підключився до атаки і, не давши захиснику
вибити м’яч, несподівано став автором гола. Від ноги Миколенка круглий
відскочив у ворота Вірменії, тож рахунок став 3:0. До слова, цей гол став дебютним для нього за національну команду.
У підсумку фінальний свисток арбітра матчу ознаменував
розгромну перемогу збірної України – 3:0 на користь «синьо-жовтих».
