"Хочеться всіх постріляти". Ігор Плотко, який зіграв майже 300 матчів у чемпіонаті України, вступив до ЗСУ

У чемпіонатах України він зіграв понад дві з половиною сотні матчів. Виступав за Волинь та Карпати, Дніпро та Кривбас, запорізькі Металург та Торпедо, Поліграфтехніку та маріупольський Металург. Ім'ям півзахисника Ігоря Плотка названо символічний клуб нашого елітного дивізіону — він першим серед усіх футболістів захищав кольори восьми різних клубів в елітному дивізіоні.

Тепер Ігор Плотко захищає кольори іншої команди. Найголовнішою командою нашої країни. Донедавна він працював дитячим тренером у рідному Дніпрі, але коли почалася війна, пішов у військкомат.

— Ігоре, де вас застала ця кривава війна?

- У Дніпрі. Рано вранці я їхав на роботу, до дитячої школи Інтер, і коли люди, розмовляючи по телефону, почали потихеньку виходити з автобуса і повертатися додому, зробив те саме. Посидів кілька днів, усе обдумав, і на початку березня пішов у військкомат.

— У вас було якесь військове минуле?

— Не якесь, а справжнє. Служив у прикордонних військах, тож із цим усе нормально. Займаючись дітьми, намагався тримати себе у фізичній формі. Під час футбольної кар'єри до навантажень було не звикати.

Тільки я вас сильно попрошу – не робіть із мене героя. Герої – ті хлопці, які перебувають на передовій. Ми поки що проходимо навчання. Де саме, не скажу. Приємно, що багато хто дзвонить, підтримує. У тому числі й футбольні люди.

— Гарячих точок по Україні зараз, на жаль, багато, але є одне місто, де вам довелося пограти…

- Так, Маріуполь - це зараз щось неймовірне. Мені навіть не віриться, що ці варвари творять таке. Подивишся, що там робиться, почитаєш, і виникає одне бажання всіх їх перестріляти. Інших слів я не маю. Страшно. Війна це взагалі дуже страшно.

Втім, я навіть не маю сумніву, що перемога буде за нами. Тут ніхто цього не сумнівається. Ми на своїй землі і її нікому не віддамо. Тут усе зрозуміло.

— Нам зараз не до футболу, але вам там точно має бути видніше, чи має у червні зіграти свої матчі національна збірна України. Як ви думаєте?

— Знаєте, за весь цей час я не подивився жодної трансляції, хоч це моя робота. Щоправда, тиждень тому глянув у таблички, аби зрозуміти, що робиться у топ-чемпіонатах. Навіть не думав, що таке може статися, але воно як відрізало.

Водночас, я знаю одне – не всі футболісти можуть воювати. Хтось допомагає, і це теж дуже потрібна справа. Тут кожен сам ухвалює рішення. Збірна? Звичайно, хотілося б її бачити та чути. На мою думку, якщо вона зіграє, то нічого поганого в цьому не буде.